Антикитайські й антиамериканські протести в Сеулі: симптом зламу, що відкриває вікно можливостей Україні
Після саміту АТЕС у Кьонджу – щорічної зустрічі лідерів економік Азійсько-Тихоокеанського регіону, яку нещодавно приймав Сеул і яка мала стати його дипломатичним тріумфом, – Південна Корея опинилася в епіцентрі антикитайських і антиамериканських протестів: від пошкоджених прапорів біля посольства Китаю до мітингів після арештів сотень корейців у Сполучених Штатах Америки.
Це лише симптом глибшого зламу: світ входить у добу без одного “центру сили”, а союзники дедалі частіше шукають власний шлях між Вашингтоном і Пекіном. Приклад Кореї вельми показовий. У безпеці вона поглибила співпрацю зі Сполученими Штатами: “Вашингтонська декларація” 2023 року створила Спільну ядерну консультативну групу й зробила стримування на Корейському півострові більш видимим – від спільного планування до символічних візитів стратегічних платформ.
В економіці Сеул рухається від залежності до зменшення ризиків: частка Китаю в корейському експорті у 2023 році становила близько 19,7 відсотка – це мінімум за два десятиліття, тоді як зростали поставки до США та Японії. У технологіях США посилили експортний контроль, і корейські виробники в Китаї працюють за короткими дозволами. Внаслідок цього відбулися переналаштування інвестиційних планів і додаткова волатильність ринків.
Баланс сил по-корейськи: ППО з США і Японією, чиповий вузол з Тайванем, заводи в ЄС
Коли Південна Корея розмістила американську систему протиракетної оборони, Китай відповів економічним тиском: зокрема, забороною на групові тури та ударами по роздрібній торгівлі. У 2017 році корейська туристична галузь втратила мільярди доларів, а китайських туристів стало на мільйони менше, що боляче вдарило по duty-free і мережах, пов’язаних з групою Lotte. Очевидно, що кожне велике зовнішньополітичне рішення має свою “домашню” ціну – у робочих місцях, виторгах і зарплатах звичайних людей.
Південна Корея компенсує ризики опорою на три напрямки. По-перше, поглиблює тристоронні механізми з США та Японією: сторони запустили обмін даними попередження про пуски ракет КНДР в реальному часі та погодили багаторічний план навчань. Це знижує шанс успішної провокації й підвищує взаємосумісність протиповітряної та протиракетної оборони.
По-друге, у технологіях формується “низовий” трикутник Японія – Південна Корея – Тайвань. Японія масово субсидує прихід тайванського виробника напівпровідників, вводячи нові фабрики та робочі місця, Південна Корея і Японія синхронізують експортний контроль, а Тайвань посилив оборону, з початку минулого року повернувши річну строкову службу. Разом це робить ланцюги чипів більш стійкими до політичних “вимикачів”.
По-третє, Південна Корея перетворила оборонну співпрацю в Європі на довгі політичні та промислові зв’язки. Польща стала найбільшим клієнтом корейської оборонної індустрії, підписавши пакети на танки, самохідні гаубиці та літаки з елементами локального виробництва і подальшими великими контрактами на додаткові танки з розгортанням збирання у себе. Для Кореї це вихід на ринок Євросоюзу, для Польщі – збільшення власних спроможностей та робочих місць.
Японський ривок і корейська обережність: як регіон готується до турбулентності
Японія відходить від післявоєнних обмежень, прагнучи до 2027 року досягнути 2 відсотків ВВП на оборону, закупивши до 400 крилатих ракет “Томагавк” та розгорнувши дальні засоби ураження. Це пов’язано з посиленням загроз у регіоні та потребою у стримуванні. У поєднанні з політичним потеплінням між Токіо та Сеулом і запуском тристоронніх механізмів зі Сполученими Штатами формується нова вісь сумісності стандартів, логістики і попередження загроз. Для Китаю це незручна нова норма, для Кореї – додаткова страховка.
Економічні важелі Вашингтона працюють навіть щодо союзників: змінювати виробничу географію компанії змушує комбінація тарифних загроз, жорстких умов доступу до субсидій у напівпровідниковій промисловості та експортного контролю. Для корейських виробників чипів це короткі дозволи на постачання обладнання для їхніх майданчиків у Китаї; для тайванських виробників – скасування пришвидшеного режиму експорту на материкові заводи. У результаті виникає ринкова волатильність, адже інвестори переоцінюють ризики ланцюгів постачання.
Валютний вимір та резерви теж чутливі. Протягом цього року Південна Корея кілька разів мала зниження міжнародних резервів через стабілізаційні операції, а потім їхнє відновлення; на кінець жовтня вони підросли до 428 мільярдів доларів. Разом із цим Сеул комунікує правила, здійснюючи інтервенції лише проти надмірної волатильності, а не для штучного утримання конкурентного курсу. Така відкритість знижує політичні підозри і ризикову премію.
Коли правила великої держави впливають на кожен завод і кожний контракт, зростає попит на передбачуваність і власні важелі. Європейський курс на “стратегічну автономію” та азійські практики “зменшення ризиків” мають логіку зберегти зв’язки, мінімізувавши односторонню вразливість.
Паралельно суспільні настрої в самій Південній Кореї стають жорсткішими до обох центрів сили: цьогоріч частка позитивного ставлення до КНР знизилася до 19 відсотків, що є найнижчим показником серед провідних демократій і єдиним помітним падінням за рік. Це формує “подвійне відчуження”: безпеково-культурна настороженість щодо Пекіна та економічно-умовна критика Вашингтона.
На практиці працює мережа Сеул–Токіо–Тайбей: узгоджений експорт-контроль, інвестиції в нові фабрики і, як наслідок, краща стійкість ланцюгів. Для стримування Північної Кореї це означає швидший обмін даними й менше вразливостей до провокацій.
Від меморандумів до заводів: як Україні конвертувати союзництво в індустрію
Польсько-корейська співпраця показує просту річ: союзництво – не лише політика, а й індустрія на місці. Локалізація збирання танків, гаубиць і літаків у Польщі створює виробничі центри, компетенції та довгострокові зв’язки. Україна може масштабувати такий підхід: пропонувати збірку боєприпасів, ремонт бронетехніки, виробництво електроніки для протиповітряної та протиракетної оборони, безпілотників і сенсорів у Дніпрі, Запоріжжі, Львові – з технологічними зобов’язаннями з боку партнерів.
Так само важливо синхронізувати стандарти якості та правила експортного контролю з Японією, Південною Кореєю та Тайванем для зниження для них комплаєнс-вартості і пришвидшення приходу інвестицій.
Глобальні зсуви у валюті та торгівлі впливають на гривню через три канали: доларовий цикл і довіра інвесторів, умови експорту (ціни, логістика та страхування) та обсяги офіційного фінансування бюджету, за рахунок якого Нацбанк згладжує ринок у режимі керованої гнучкості.
Коли військова допомога світу коливається, але фінансова підтримка Євросоюзу ритмічна, курс менш нервово реагує на зовнішні заголовки. Дані трекера Кільського інституту показали різке зменшення нових військових пакетів улітку минулого року, тоді як фінансові потоки від інституцій ЄС залишалися стабільними. Це ще один аргумент за передбачувані довгі програми на кшталт багаторічного інструменту Євросоюзу для України.
Суспільні настрої в Україні залишаються переважно проєвропейськими, хоча з’явилася вимогливість до темпу інтеграції та умов допомоги. На початку року Київський міжнародний інститут соціології фіксував дуже високі показники підтримки курсу євроінтеграції, а влітку низка вимірювань показала нижчі, але все ще більшістьові рівні підтримки та високий рівень довіри до головних партнерів. Це не “антизахідність”, а запит на зрозумілий обмін “реформи – фінансування і озброєння”.
По-перше, нам варто формалізувати свій голос у спільному плануванні: від форматів із союзниками щодо оборони і постачання до прозорих дорожніх карт реформ з конкретними дедлайнами. Саме так Південна Корея інституціоналізувала участь у ядерному стримуванні, не руйнуючи союз.
По-друге, треба конвертувати політичну довіру в заводи, а не лише в меморандуми. Польсько-корейська модель довела, що коли лінія збирання стоїть на місці, з’являються компетенції, стійкі ланцюги та важелі в переговорах.
По-третє, треба практикувати “зменшення ризиків”, ввівши паралельні канали постачання, дублюючи критичні компоненти, страхуючи логістику, а в макроекономіці забезпечити керовану гнучкість курсу з інтервенціями лише проти надмірної волатильності та завчасною комунікацією графіків зовнішнього фінансування. Саме так Сеул знижує нервозність ринку і політичні підозри.
Варто використати напружену ситуацію в Азії як можливість і запропонувати Південній Кореї, Японії та Тайваню співпрацю: локалізувати ремонт і виробництво оборонної техніки, електроніки та безпілотників в Україні, поєднуючи їх технології з українською металургією, хімією, машинобудуванням і розробкою програмного забезпечення для вбудованих систем. Це не лише робочі місця та експорт, а й канал технологій, що підживлюватиме гривню через стабільні валютні надходження.
…Південна Корея показує, як бути суб’єктом, не руйнуючи союзів: тримати безпекову опору на Сполучені Штати, зменшувати технологічні та торговельні ризики з Китаю, будувати виробничі і оборонні мережі з Японією та Тайванем. Для України рецепт подібний: довгі правила гри з партнерами, локалізація виробництва, стандарти якості і прозора макрополітика.
Тоді “втома від гегемонії” перетворюється не на розчарування, а на мотивацію для сильнішої, більш передбачуваної та вигідної для громадян позиції у новому світі, де вагу визначають не гасла, а контроль над реальними ланцюгами вартості та довгими контрактами.
Тетяна Вікторова
