Арешт рахунків і майна, збільшення строків ув’язнення: Руслан Горбенко розповів про варіанти посилення покарань за СЗЧ, які розглядаються в парламенті

Самовільне залишення служби під час війни стало однією з найгостріших проблем у системі національної безпеки. Це явище відображає не лише кризу дисципліни, а й загальний стан військової організації, моральне виснаження особового складу та недостатню ефективність існуючих правових механізмів. На тлі тривалих бойових дій і складної соціальної ситуації державні інститути намагаються знайти правовий баланс між необхідністю підтримувати порядок і розумінням людського фактора у воєнних умовах.

У Верховній Раді розпочалося обговорення можливих змін до законодавства, спрямованих на посилення відповідальності за самовільне залишення служби та дезертирство. Ініціатива викликала широкий резонанс, оскільки торкається питань як військової дисципліни, так і ролі держави у забезпеченні справедливого підходу до військовослужбовців та меж допустимої суворості під час війни.

Народний депутат України, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Руслан Горбенко заявив, що в Україні зареєстровано близько 30 000 кримінальних проваджень за статтями, пов’язаними з дезертирством і самовільним залишенням служби. Він підкреслив, що це — надзвичайно велика цифра, яка змушує ставити запитання не лише до військового командування, а й до правоохоронних органів: скільки з цих людей повертаються на службу, яка частина справ реально розглядається судами, а яка залишається без вирішення.

За словами депутата, значну кількість військових після втечі все ж вдається повернути у стрій, і, за його оцінками, таких випадків уже понад 50% від усіх порушених справ. Горбенко визнав цей показник позитивним, однак наголосив, що подібні ситуації необхідно попереджати, а не виправляти постфактум. Для цього, на його думку, потрібні нові законодавчі механізми, які б створювали чітку систему відповідальності та запобіжників.

Руслан Горбенко окремо звернув увагу на кілька рівнів проблем, які  потребують системного розгляду. Зараз в парламенті розглядаються різні варіанти посилення покарань. Серед пропозицій, які обговорювалися, — арешт рахунків і майна військовослужбовців, що залишили службу, а також збільшення строків ув’язнення за дезертирство. Він зауважив, що в армії РФ за спробу втечі існує покарання у вигляді розстрілу, проте Україна має шукати власні правові рішення, які поєднували б суворість закону з принципами правової держави.

“Ми бачимо, як ворог карає. Ворог розстрілює тих, хто йде з армії. Якщо брати наших військових командирів, то вони мають волю і бажання, щоб… “підбадьорити” трохи тих людей, які зневажають армію і біжать з лав ЗСУ. Які ці ідеї? Арешт рахунків, арешт майна.

З правоохоронного комітету пропонували збільшити терміни покарання. Пропозицій дуже багато. Треба сідати з Генштабом і вирішувати, за що будуть голоси, а за що ні. Бо у Раді ж є прихильники “партії СЗЧ”, а є прихильники “партії перемоги”, але у жодної з цих груп немає більшості”, – наголосив нардеп.

Другим рівнем він назвав питання справедливості, що стосується бронювання працівників. В Україні існує близько півтора мільйона осіб, які не беруть безпосередньої участі у бойових діях, оскільки вони належать до категорій чиновників, правоохоронців, працівників сектору безпеки, а також до співробітників оборонно-промислового комплексу. До цього переліку належить і частина робітників підприємств критичної інфраструктури, які мають право бронювати до 50% своїх працівників.

Він зазначив, що у цій сфері необхідно провести детальний аналіз, адже є випадки, коли кількість заброньованих працівників на окремих підприємствах зростає, тоді як обсяг їхньої реальної роботи або виробництва продукції для оборонного сектору не збільшується. На думку Горбенка, саме в цій прогалині можуть “ховатися” ті, хто намагається уникнути мобілізації, користуючись недосконалістю механізму бронювання.

Третьою складовою проблеми він назвав законодавчу колізію щодо виїзду студентів за кордон. Горбенко нагадав, що він подавав законопроєкт, який мав дозволити виїзд лише тим студентам, які навчаються за контрактом у закордонних університетах, але цю ініціативу, за його словами, “зрозуміли інакше” — і дозвіл на виїзд отримали всі чоловіки до 22 років. Це вже негативно позначилося на економіці, адже країна втратила близько 5% працездатних рук.

Він назвав це помилковим популістським рішенням уряду, ухваленим без достатнього узгодження з парламентом, Генеральним штабом і військовими. Горбенко вважає, що така політика створює суперечність: з одного боку, держава закликає молодь вступати на контрактну службу, а з іншого — дозволяє виїзд за кордон, де зарплати, зокрема у сільському господарстві чи сезонних роботах, вищі, ніж у військових.

Четвертим пунктом він окреслив необхідність реформування війська. Депутат пояснив, що за останній період було створено велику кількість нових бригад і батальйонів, однак їхня наповненість є нерівномірною. За його словами, у командних структурах, ротах забезпечення та ремонтних підрозділах вона становить 70–80%, тоді як у піхотних ротах — лише 10–20%. Звідси він робить висновок, що навіть без додаткової мобілізації є потенціал для підвищення боєздатності — достатньо провести перерозподіл або об’єднання підрозділів.

Горбенко наголосив, що багато нових бригад формувалися під очікування поставок західної техніки, однак рівень допомоги цього року зменшився майже на 45%, тому можна ухвалити політично-військове рішення про об’єднання підрозділів з метою підвищення їхньої ефективності. Для частини командирів це може бути непривабливим, адже в результаті таких змін ефективні керівники отримають підвищення, а неефективні — втратять свої посади.

Окремо нардеп підняв питання складу територіальних центрів комплектування (ТЦК). Горбенко зауважив, що більшість їхніх працівників є ветеранами, проте висловив сумнів, чи всі вони мають бойовий досвід. Він поставив питання, чому кількість охоронних рот у ТЦК постійно збільшується, і чи є ці підрозділи справді необхідними.

Водночас представники військового командування також визнають, що проблема самовільного залишення служби не зводиться лише до відсутності покарання. Заступник начальника центру рекрутингу ТрО ЗСУ Ігор Швайка наголосив, що більшість випадків втечі трапляються ще на етапі навчань, коли мобілізовані ще не потрапили на фронт. Він підкреслив, що це комплексна проблема, яка пов’язана із психологічним станом людей, які не завжди готові до умов війни, та з недосконалістю самої системи підготовки.

Своєю чергою, заступник командира 3-го армійського корпусу Дмитро Кухарчук відзначив, що масові випадки втеч і самовільного залишення позицій є наслідком глибших системних проблем, а не лише проявом страху чи небажання воювати. На його думку, йдеться про кризу управління, перевтому, нестачу ефективної комунікації в армії та нерівномірне навантаження на особовий склад.