Архів свідчень про порушення під час мобілізації: в Україні створили базу доказів для міжнародних судів

Фіксація можливих порушень прав людини має важливе значення для їх подальшої правової оцінки, особливо якщо судовий розгляд може розпочатися лише через тривалий час. Відеозаписи, фотографії, свідчення очевидців та інші матеріали нерідко зникають або стають недоступними, що ускладнює доведення обставин події. Для довгострокового збереження такої інформації в Україні створено публічний архів свідчень про випадки насильства та незаконних затримань під час мобілізації.

Хто створив архів і для чого він призначений

Про запуск нового ресурсу 21 липня повідомив громадський діяч Станіслав Бабунц. Архів розміщений на сайті tvoepravo.org.ua і призначений для збору та збереження свідчень про можливі порушення прав людини під час проведення мобілізаційних заходів.

За словами автора проєкту, основна мета полягає у створенні довготривалої бази доказів, яку в майбутньому можна буде використовувати під час звернень до Європейського суду з прав людини та Комітету Організації Об’єднаних Націй.

Як працює система збору доказів

Ресурс дозволяє залишати свідчення анонімно, до архіву можуть додаватися матеріали, які підтверджують конкретний випадок, зокрема відеозаписи та інші документи.

Кожен запис містить посилання на відеоматеріал, архівну копію файлу, хеш-суму та дату фіксації. Такий підхід, за задумом автора, має забезпечити можливість підтвердження автентичності доказів навіть через багато років після їх створення.

Станіслав Бабунц звертає увагу, що значна частина доказів може бути втрачена вже незабаром після оприлюднення. Відеозаписи нерідко видаляються, окремі інформаційні ресурси або канали, на яких вони розміщуються, блокуються, а встановити місцеперебування очевидців через тривалий час стає значно складніше.

Саме тому, на його думку, документувати такі випадки необхідно одразу після події, поки зберігаються самі матеріали та є можливість встановити контакт зі свідками.

Яке значення можуть мати свідчення

Автор проєкту зазначає, що звернення до Європейського суду з прав людини можливе лише після завершення розгляду справи в національних судах. Така процедура може тривати роками, тому до моменту подання міжнародної скарги значна частина доказової бази може бути втрачена.

Окрему увагу приділено свідченням кількох очевидців однієї події. За задумом проєкту, кожен новий свідок не створює окремий дубль запису, а доповнює вже наявну інформацію, що може посилити доказову цінність конкретного випадку.

Поява такого ресурсу відбувається на тлі повідомлень про посилення мобілізаційних заходів у різних регіонах України. Упродовж останнього часу громадські активісти та журналісти регулярно оприлюднюють відеозаписи випадків силового затримання чоловіків на вулицях, у громадському транспорті та на блокпостах.

За словами автора проєкту, саме швидке зникнення таких матеріалів стало однією з причин створення окремого архіву, який має забезпечити їх довготривале збереження.

Що відомо про підстави для створення проєкту

У повідомленні про запуск архіву також згадується інформація, яку раніше оприлюднював Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Згідно з наведеними даними, у 90% випадків мобілізації працівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки допускають порушення прав людини.

Необхідністю систематизувати та зберегти свідчення про такі випадки автор пояснює створення нового ресурсу, який, за його задумом, має стати джерелом доказової бази для можливих судових процесів у майбутньому.