Новий закон про забезпечення прав і свобод ВПО: юристи роз’яснили, на які ключові положення слід звернути особливу увагу Ч. 2.

21 липня Президент України підписав Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який комплексно оновлює підходи до державної підтримки переселенців. Документ запроваджує нові механізми реалізації житлових прав, створення електронного кабінету внутрішньо переміщеної особи, удосконалює систему соціальних гарантій, а також визначає сучасні підходи до адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб.

Під час попередньої бесіди з журналістами ІА «ФАКТ» юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» розповіли про основні нововведення цього закону, пояснили, які зміни матимуть практичне значення для переселенців та на які положення документа варто звернути особливу увагу. Сьогодні вони продовжили огляд найважливіших норм нового закону та розглянули положення, які стосуються тимчасового житла, соціального захисту, працевлаштування і державної реєстрації.

Внутрішнім переселенцям слід знати, що відповідно до нового закону, житло для тимчасового проживання надається внутрішньо переміщеним особам з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади. При цьому фінансування такого житла здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Для реалізації права внутрішньо переміщених осіб на безоплатне тимчасове проживання держава також може залучати кошти міжнародних донорів, міжнародну технічну допомогу, добровільні внески фізичних і юридичних осіб, а також інші джерела, не заборонені законодавством. Надання житла для тимчасового проживання не позбавляє внутрішньо переміщену особу права на отримання житла в інший передбачений законодавством спосіб.

Водночас окремі категорії внутрішньо переміщених осіб, визначені Кабінетом Міністрів України, не можуть бути обмежені строком безоплатного проживання у тимчасовому житлі під час дії воєнного або надзвичайного стану, а також протягом 6 місяців після його припинення або скасування. Така гарантія діє за умови, що обставини, які спричинили внутрішнє переміщення, не змінилися, а особа не набула іншого місця проживання.

Положення нового законодавства також дозволяють облаштовувати місця тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб у містечках зі збірних модулів, гуртожитках, готелях та інших приміщеннях, придатних для проживання. Для цього можуть використовуватися як цілі приміщення, так і їх окремі частини, якщо вони відповідають установленим вимогам і можуть забезпечити належні умови проживання.

Крім того, в Україні запроваджується Інформаційно-аналітична система об’єктів нерухомого майна для забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Йдеться про інформаційно-комунікаційну систему, яка автоматизуватиме збирання, накопичення, оброблення та оприлюднення відомостей про об’єкти нерухомості державної, комунальної та приватної форми власності. Інформація про приватні об’єкти включатиметься до системи лише за згодою їхніх власників.

До цієї системи можуть вноситися відомості про земельні ділянки, житлові будинки, будівлі, споруди або їх окремі частини, квартири, житлові й нежитлові приміщення, а також інші об’єкти нерухомого майна. Йдеться як про нерухомість, яка вже використовується для проживання внутрішньо переміщених осіб, так і про об’єкти, які можуть бути використані після реконструкції або переобладнання.

Також новий закон підтверджує право внутрішньо переміщених осіб на отримання страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за місцем їх проживання. До таких виплат належить матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також виплати у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності. Особливості призначення та виплати такого забезпечення внутрішньо переміщеним особам визначатиме Кабінет Міністрів України.

Право внутрішньо переміщених осіб на допоміжні засоби реабілітації та реабілітаційні послуги також реалізується за місцем їх проживання. Порядок забезпечення такими засобами і послугами встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». Крім того, на внутрішньо переміщених осіб поширюються гарантії щодо отримання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги».

Питання зайнятості, загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, отримання матеріального забезпечення та участі у заходах сприяння зайнятості населення вирішуються відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, передбачених новим законом. Реєстрація та перереєстрація внутрішньо переміщених осіб як безробітних, а також ведення обліку осіб, які шукають роботу, здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому мають враховуватися вимоги законів України «Про зайнятість населення» та «Про адміністративну процедуру».

Для усунення можливих непорозумінь закон визначає правила припинення та реєстрації підприємницької або незалежної професійної діяльності. Внутрішньо переміщена особа може припинити підприємницьку діяльність як фізична особа — підприємець або незалежну професійну діяльність після переміщення за своїм місцем проживання.

Створення юридичної особи переселенцем, який входить до складу її засновників, також може здійснюватися за його місцем проживання. За цим самим місцем внутрішній переселенець має право зареєструватися як фізична особа — підприємець або як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Для проведення відповідної реєстрації необхідно подати заяву в установленому законодавством порядку.

Окрему увагу новий закон приділяє пенсійному забезпеченню осіб, які перебувають на обліку як внутрішньо переміщені. Умови призначення, виплати, перерахунку пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший не можуть містити додаткових чи відмінних від загального порядку вимог і процедур, якщо вони обмежують реалізацію або звужують зміст права на пенсійне забезпечення. Держава повинна вживати всіх можливих заходів для своєчасної виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, а також для погашення заборгованості з пенсійних виплат, зокрема за рішеннями судів, відповідно до законодавства.

Право дітей внутрішньо переміщених осіб на освіту також закріплене безпосередньо в законі. Такі діти можуть здобувати дошкільну та повну загальну середню освіту за місцем, де один із батьків або законних представників перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. Можливість захистити свої права забезпечується через право внутрішньо переміщених осіб на безоплатну правничу допомогу. Її надання здійснюється відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та в порядку, передбаченому законодавством.

Важливим є те, що доступ до медичної допомоги передбачає право внутрішньо переміщених осіб отримувати у надавачів медичних послуг необхідні медичні послуги, медичні вироби та лікарські засоби належної якості. Таке забезпечення фінансується коштом державного бюджету за відповідними бюджетними програмами, зокрема в межах програми медичних гарантій.

Особливе значення мають положення закону, які регулюють кредитні правовідносини за участю внутрішньо переміщених осіб. Вони стосуються боржників, які після початку тимчасової окупації або бойових дій залишили місце проживання на тимчасово окупованій території чи на території, де ведуться бойові дії. Загальна сума процентів за кредитним договором або договором позики для таких осіб не може перевищувати суму процентів, нараховану за строк, на який було надано кредит або позику, із застосуванням мінімальної процентної ставки, встановленої договором.

У разі невиконання або неналежного виконання внутрішньо переміщеною особою зобов’язань за кредитним договором чи договором позики кредитор не має права нараховувати неустойку у вигляді штрафу або пені. Крім того, до боржника не застосовується відповідальність у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, процентів річних від простроченої суми та інших санкцій майнового характеру.

Обов’язок перерахувати заборгованість виникає у кредитора після отримання письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи. Такий перерахунок повинен бути здійснений протягом 7 днів із дня надходження звернення. Без письмової заяви боржника відповідний механізм не застосовується, тому звернення доцільно надсилати способом, який дозволяє підтвердити факт і дату його отримання кредитором. Таким доказом може бути поштове відправлення з письмовим повідомленням про вручення.

Якщо кредитор не виконав обов’язок щодо перерахунку заборгованості протягом установленого строку, вона вважається перерахованою автоматично. Такий наслідок настає з наступного дня після завершення 7-денного строку, який обчислюється від дня отримання кредитором письмового звернення внутрішньо переміщеної особи.

Важливою новелою кредитного законодавства стала заборона відступлення, продажу або передання права вимоги за кредитним договором чи договором позики, позичальником за яким є внутрішньо переміщена особа, без згоди боржника. Виняток передбачений для кредиторів, віднесених до категорії неплатоспроможних, а також для банків, щодо яких проводяться процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначимо, що застосування цих гарантій має чіткі межі. Вони поширюються лише на кредитні договори та договори позики, укладені до початку тимчасової окупації або бойових дій із позичальниками, які після цього залишили місце проживання на тимчасово окупованій території чи на території, де ведуться бойові дії.

Втім, передбачені законом пільги не застосовуються до заборгованості внутрішньо переміщених осіб, які на момент початку тимчасової окупації або бойових дій уже мали прострочені платежі за кредитним договором чи договором позики. Отже, для застосування спеціального захисту важливе значення мають дата укладення договору, час виникнення прострочення та момент, коли особа залишила відповідну територію.

Водночас звільнення внутрішньо переміщеної особи від негативних наслідків порушення грошових зобов’язань за кредитним договором або договором позики не може бути підставою для відмови у наданні їй нового кредиту чи нової позики. Кредитор не має права оцінювати застосування передбачених законом гарантій як обставину, що сама по собі перешкоджає укладенню нового договору.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою зобов’язань за кредитним договором чи договором позики, а також обов’язок відшкодувати збитки, завдані внаслідок тимчасової окупації або бойових дій, покладаються на державу чи держави, які здійснили або здійснюють збройну агресію проти України. Зміст поняття збройної агресії визначається Законом України «Про оборону України», а питання відповідальності вирішується відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Окремою гарантією закон визначає право внутрішньо переміщеної особи на безпечне, добровільне та гідне повернення до покинутого місця проживання. Рішення про повернення має прийматися самостійно та усвідомлено, без примусу і лише після оцінки реальної безпекової ситуації. Для прийняття такого рішення внутрішньо переміщена особа має право отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб повну й актуальну інформацію. Вона повинна стосуватися обставин, які можуть вплинути на можливість повернення, умови проживання, безпеку, доступ до соціальних, медичних, освітніх та інших необхідних послуг.

Після переміщення держава повинна створювати умови, які допомагають ВПО адаптуватися до життя в новій громаді. Одним з таких заходів є забезпечення можливості безоплатного тимчасового проживання в спеціально облаштованих місцях або в житлі, призначеному для тимчасового проживання.

Доступ дітей внутрішньо переміщених осіб до освіти та занять фізичною культурою і спортом також належить до заходів адаптації. Закон передбачає їх зарахування до закладів дошкільної та загальної середньої освіти, а також до закладів фізичної культури і спорту. Під час такого зарахування мають враховуватися особливі потреби дітей з інвалідністю.

Крім того, сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб охоплює допомогу в пошуку роботи, перекваліфікацію та інші заходи, які підвищують можливості людини знайти роботу за новим місцем проживання. Закон також передбачає надання соціальних послуг, медичної та реабілітаційної допомоги, зокрема психологічної підтримки.

До заходів адаптації належать координація і сприяння наданню гуманітарної та благодійної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Перелік таких заходів не є вичерпним, тому держава та органи місцевого самоврядування можуть застосовувати й інші способи підтримки, якщо вони допомагають людині пристосуватися до нових умов життя після переміщення.

Поряд з адаптацією закон передбачає заходи, спрямовані на повноцінну інтеграцію внутрішньо переміщених осіб у громади, де вони проживають. Йдеться не лише про вирішення першочергових побутових питань, а й про створення умов для тривалого проживання, професійного розвитку та участі в житті громади. Професійна інтеграція включає навчання працівників, перепідготовку, підвищення кваліфікації та підтримку зайнятості. Такі заходи мають допомагати внутрішньо переміщеним особам отримувати нові професійні навички, підтверджувати або вдосконалювати наявну кваліфікацію та повертатися до стабільної зайнятості.

Житлова складова інтеграції передбачає забезпечення можливості реалізувати право на житло. Закон також закріплює можливість участі внутрішньо переміщених осіб у прийнятті рішень місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Така участь може здійснюватися через роботу в консультативно-дорадчих органах, які займаються питаннями захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Перелік інтеграційних заходів залишається відкритим і може доповнюватися іншими формами підтримки. Їхнім завданням є створення умов, за яких внутрішньо переміщена особа може повноцінно жити, працювати, користуватися послугами та брати участь у розвитку громади на рівних умовах з іншими жителями.

Таким чином, новий закон детальніше визначає права та обов’язки внутрішньо переміщених осіб, встановлює механізми їх реалізації та об’єднує основні гарантії захисту в одному нормативно-правовому акті. Його положення охоплюють житлові, пенсійні, кредитні, освітні, медичні, соціальні та трудові питання, а також умови адаптації, інтеграції та повернення до покинутого місця проживання.

Прийнятий закон набуде чинності через 3 місяці з дня його опублікування. З цього моменту втратить чинність Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який діяв раніше.