Значне збільшення випадків булінгу в школах після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну викликало серйозне занепокоєння серед освітян та суспільства загалом. У відповідь на це Міністерство освіти і науки України підтримало проведення загальнонаціонального репрезентативного дослідження під назвою “Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року”. Це дослідження було проведене у період з листопада 2023 до січня 2024 року і охопило 5576 учнів 5–9 класів (віком 10–14 років) з усіх регіонів України, за винятком тимчасово окупованих територій. Основною метою дослідження було з’ясувати рівень поширеності булінгу серед школярів, його форми, причини та зміни, які сталися після початку війни.
Ключові результати дослідження
- Поширеність булінгу
Майже половина (51,3%) опитаних учнів зізналися, що коли-небудь ставали жертвами булінгу. Серед них 55,9% становили дівчата і 46,2% — хлопці. З початком повномасштабного вторгнення 24,7% учнів заявили про те, що вони стали мішенями цькування. Найбільше випадків булінгу було зафіксовано у Києві (33,7% учнів). В цілому, булінг частіше траплявся у великих містах, зокрема в обласних центрах (34,4%), тоді як у сільській місцевості цей показник становив 25,3%. Найменше випадків булінгу було зафіксовано у східних (18%) та південних (22%) областях. - Різновиди булінгу
Найбільш поширеними формами булінгу виявилися: заклики товаришувати з певними друзями (25,9%), поширення неправдивих чуток (24,0%), отримання образливих онлайн-повідомлень (21,4%), зверхні та принизливі відгуки про зовнішність (21,8%), а також жарти або розповіді анекдотів так, щоб було зрозуміло, що це буцімто про мішень булінгу (18,3%). - Основні приводи для булінгу
Серед основних причин цькування школярі найчастіше називали зовнішність (28,7%), причому дівчата частіше, ніж хлопці, заявляли про булінг на цій підставі (35,2% проти 26,9%). Інші причини включають особливості поведінки (22,6%), відмінний світогляд (21,5%), уподобання чи хобі (18,7%), а також мовну ознаку (8,3% для російської мови та 6,9% для української). - Звернення по допомогу
Понад половина постраждалих від булінгу (59,4%) зверталися по допомогу, найчастіше до батьків і вчителів. Дівчата частіше зверталися по допомогу, ніж хлопці (62,4% проти 55,8%). Цікаво, що з віком зменшується частота звернень по допомогу: серед учнів 5 класів по допомогу зверталися 68,1%, тоді як серед 9 класів цей показник скорочувався до 47,9%. - Реакція школи на булінг
У 12,4% випадків до школи викликали батьків і кривдника, і постраждалого. У 14,7% випадків викликали або батьків кривдника, або батьків постраждалого. Найефективнішим методом виявилося залучення психолога, що у 68,4% випадків призводило до припинення або послаблення булінгу. Водночас, поєднання різних методів одночасно дало найкращі результати в боротьбі з булінгом. - Залученість дорослих до булінгу
Майже п’ята частина опитаних (19,6%) зазначили, що вчителі або інші дорослі зі школи, які були свідками цькування, не зробили нічого. Крім того, 14,7% респондентів зазначили, що стикалися з ситуаціями, коли до булінгу були залучені батьки однокласників, наприклад, хтось із батьків публічно висловлювався образливо про дитину або закликав її бойкотувати.
Це дослідження виявило цілу низку проблем у школах, зокрема недостатню реакцію вчителів на випадки булінгу та потребу учнів у психологічній підтримці. Результати цього масштабного дослідження будуть використані для вдосконалення політики протидії булінгу в українських школах, розроблення ефективних механізмів реагування на такі випадки та створення безпечного освітнього середовища для всіх учнів.
