Children of war

Bullying and tolerance: results of a large-scale study in Ukrainian schools

The significant increase in incidents of bullying in schools since the start of Russia’s full-scale invasion of Ukraine has caused serious concern among educators and society in general. In response to this, the Ministry of Education and Science of Ukraine supported the holding of a nationwide representative research under the title “Bullying and tolerance in educational institutions after February 24, 2022”. This study was conducted in the period from November 2023 to January 2024 and included 5,576 students of grades 5–9 (aged 10–14) from all regions of Ukraine, excluding the temporarily occupied territories. The main goal of the study was to find out the level of prevalence of bullying among schoolchildren, its forms, causes and changes that occurred after the start of the war.

Key results of the study

  1. Prevalence of bullying
    Almost half (51.3%) of the interviewed students admitted that they had ever become victims of bullying. Among them, 55.9% were girls and 46.2% were boys. Since the start of the full-scale invasion, 24.7% of students reported being bullied. The most cases of bullying were recorded in Kyiv (33.7% of students). In general, bullying occurred more often in large cities, in particular in regional centers (34.4%), while in rural areas this figure was 25.3%. The fewest cases of bullying were recorded in the eastern (18%) and southern (22%) regions.
  2. Types of bullying
    The most common forms of bullying were: calls to hang out with certain friends (25.9%), spreading false rumors (24.0%), receiving offensive online messages (21.4%), superficial and derogatory comments about appearance (21.8 %), as well as jokes or telling anecdotes so that it is clear that it is about the target of bullying (18.3%).
  3. The main reasons for bullying
    Among the main reasons for bullying, schoolchildren most often cited appearance (28.7%), and girls reported bullying on this basis more often than boys (35.2% vs. 26.9%). Other reasons include peculiarities of behavior (22.6%), a different worldview (21.5%), preferences or hobbies (18.7%), as well as a language feature (8.3% for Russian and 6.9% for Ukrainian ).
  4. Recourse
    More than half of the victims of bullying (59.4%) turned for help, most often to parents and teachers. Girls asked for help more often than boys (62.4% vs. 55.8%). It is interesting that the frequency of requests for help decreases with age: 68.1% asked for help among 5th graders, while among 9th graders this indicator decreased to 47.9%.
  5. The school’s response to bullying
    In 12.4% of cases, the parents of both the offender and the victim were called to school. In 14.7% of cases, either the perpetrator’s parents or the victim’s parents were called. The most effective method was the involvement of a psychologist, which in 68.4% of cases led to the cessation or weakening of bullying. At the same time, a combination of different methods simultaneously gave the best results in the fight against bullying.
  6. Involvement of adults in bullying
    Almost a fifth of the respondents (19.6%) said that teachers or other adults from the school who witnessed the bullying did nothing. In addition, 14.7% of respondents noted that they had encountered situations when the parents of classmates were involved in bullying, for example, one of the parents publicly spoke offensively about the child or called on him to boycott.
See also  Повномасштабна війна принесла Україні не лише руйнування, смерть і мільйони біженців. Одним з найстрашніших злочинів цієї війни стала масова депортація українських дітей до Росії — явище, яке вже отримало визначення як воєнний злочин та геноцид українського народу. З перших місяців вторгнення російські окупанти почали системно вивозити дітей із тимчасово окупованих територій України. Дітей забирали з дитячих будинків, з родин, з інтернатів — під приводом "евакуації", "порятунку" чи "усиновлення". За офіційними даними, Росія депортувала десятки тисяч українських дітей, і більшість із них досі перебуває на території країни-агресора. Особливо кричущою є ситуація з сиротами. Діти, які ще до війни втратили родину, стали легкою здобиччю для російської машини примусової "росіянізації". У них не було поруч батьків чи родичів, які могли б боротися за їх повернення. Саме сироти стали першими, кого Росія масово "переписувала", видавала нові документи та передавала на усиновлення російським родинам. Це грубе порушення всіх міжнародних конвенцій про права дитини та основоположних норм міжнародного права. Президент України Володимир Зеленський під час онлайн-брифінгу 20 березня ще раз наголосив, що питання повернення викрадених Росією дітей є одним із найпріоритетніших для нашої держави. Він прямо заявив — Україна боротиметься за кожну дитину, незалежно від того, де вона зараз перебуває, і хто її шукає. "Я думаю, там, де у нас є близькі, рідні, максимально всі, там у нас є не тільки права, а й можливість повернути дітей. Ми будемо боротися за всіх дітей. Думаю, що нам буде складно з сиротами. Ми повинні всіх повертати", — наголосив Володимир Зеленський. Він підкреслив, що Росія навряд чи піде на конструктивні кроки в цьому питанні. Кремль навмисно затягує процес, не демонструє жодної доброї волі і фактично намагається зробити повернення дітей неможливим. Саме тому Україна продовжує докладати всіх зусиль на дипломатичному та міжнародному рівнях, залучаючи західних партнерів і міжнародні організації до боротьби за своїх дітей. "Зрозуміло, що діти повинні повернутися. Є складність — ми дітей не міняємо ні на кого. Доброї волі від Росії (у цьому питанні) не думаю, що ми дочекаємося", — заявив президент. На сьогодні Україна вже має певні успіхи в цій боротьбі. З Росії вдалося повернути 1037 незаконно вивезених українських дітей, з них понад 450 — тільки у 2024 році. Проте це крапля в морі порівняно з тим, скільки дітей залишаються під контролем Росії або вже були передані на "усиновлення" російським родинам. Однією з особливих проблем є саме питання депортованих сиріт. За словами Зеленського, ситуація з їхнім поверненням буде найважчою. Адже немає родичів чи батьків, які могли б офіційно виступити стороною у процесі повернення. Росія цим активно користується — змінює дітям громадянство, імена, дату народження, намагається стерти будь-які сліди українського походження. Водночас Україна не збирається здаватися. У держави є чітке бачення: кожна дитина, незалежно від статусу, повинна бути повернута додому. Сироти мають право на захист держави так само, як і діти, яких шукають рідні. Президент окремо підкреслив — ніяких обмінів, спекуляцій чи компромісів із Росією на цій темі не буде. Діти — не предмет торгу. Повернення викрадених українських дітей — моральний і правовий обов'язок не лише України, а й усього цивілізованого світу. "Ми повинні всіх повертати", — ці слова Зеленського стали чітким сигналом: боротьба триватиме до останньої дитини. Ситуація з сиротами сьогодні є найгострішою. Держава фактично має боротися за дітей, які не мають за плечима родинного захисту. Це особливий виклик, адже російська влада, порушуючи міжнародне право, намагається зробити все, щоб ці діти ніколи більше не повернулися додому. Для цього застосовують усиновлення, переписування особових справ, зміни імен і прізвищ. Проте Україна вже заявила офіційно: жодна дитина не буде забута. І боротьба за кожного маленького українця триватиме до переможного кінця — повернення додому.

This study revealed a number of problems in schools, including the insufficient response of teachers to incidents of bullying and the need of students for psychological support. The results of this large-scale study will be used to improve anti-bullying policies in Ukrainian schools, develop effective mechanisms for responding to such cases, and create a safe educational environment for all students.

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Related Articles

Back to top button