Освіта є фундаментом розвитку суспільства, інструментом, який формує майбутнє держави через підготовку молодого покоління. Проте в умовах війни цей процес зазнає серйозних труднощів. Збройний конфлікт в Україні суттєво вплинув на освітню систему, оголивши низку проблем, серед яких особливої уваги заслуговує дефіцит учителів. Війна змусила мільйони людей переміститися, зруйнувала інфраструктуру та поставила нові виклики перед школами. Діти, які навчаються в умовах бойових дій або у статусі внутрішньо переміщених осіб, стикаються з обмеженим доступом до якісної освіти. Паралельно з цим освітяни опинилися в ситуації, коли їм доводиться працювати в умовах хронічного браку ресурсів та невизначеності.
Однією з найгостріших проблем стала нестача кваліфікованих педагогів. Це питання стосується як міських, так і сільських шкіл, особливо у прифронтових областях.
Кадровий голод у сфері освіти: результати дослідження
За результатами дослідження “Вчителі України: кадровий потенціал”, проведеного громадською спілкою “Освіторія” та дослідницькою агенцією Fama, Україна стикається з критичним дефіцитом педагогів. За останні два роки кількість педагогів в Україні зменшилася на 40 тисяч, при цьому найбільше бракує вчителів початкової освіти та фахівців із природничо-математичних дисциплін. Цей дефіцит спостерігається як у містах, так і в сільській місцевості, причому масштаби проблеми різняться залежно від регіону.
Згідно з даними, у міських школах не вистачає близько 19 тисяч учителів початкової освіти, а в сільських — 11 тисяч. Особливо гостра нестача спостерігається в таких областях, як Харківська, Запорізька, Миколаївська, Дніпропетровська та Одеська. Ці регіони знаходяться в безпосередній близькості до зони бойових дій, що значно ускладнює залучення нових педагогів.
Дефіцит фахівців природничих і математичних наук
Ситуація з викладачами природничих і математичних дисциплін також викликає занепокоєння. У містах не вистачає близько 4,4 тисячі вчителів природничих наук і 2 тисяч математичних фахівців. У селах ці цифри становлять 0,1 та 1,4 тисячі відповідно. Загалом, у містах заповненість вакансій учителів молодших класів складає лише 69%, у селах — 75%. У галузі природничих наук ситуація ще гірша: у містах недоукомплектованість становить 25%, у селах — 1%.
Причини цього дефіциту мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. З одного боку, війна спричинила міграцію фахівців у безпечніші регіони чи за кордон. З іншого боку, професія педагога в Україні довгий час була недооціненою, що вилилося в низьку оплату праці, відсутність соціальних гарантій і недостатню мотивацію для молодих спеціалістів обирати цю професію.
Дисбаланс у спеціалізаціях педагогів
Дослідження також вказує на значний дисбаланс у кількості викладачів різних дисциплін. Найбільше в Україні вчителів гуманітарних наук, зокрема мовно-літературної галузі — 27% від загальної кількості. Натомість частка вчителів математичних дисциплін майже втричі менша — 8%, а природничих наук — 13%. Це свідчить про необхідність перегляду пріоритетів у підготовці педагогічних кадрів.
Вплив дефіциту вчителів на якість освіти
Нестача педагогів негативно позначається на освітньому процесі. Учні змушені навчатися в переповнених класах або ж узагалі залишаються без доступу до певних предметів. Особливо гостро це відчувається в селах, де кількість вчителів на душу населення значно менша. Дефіцит кадрів також обмежує можливості для впровадження сучасних методик навчання та розвитку STEM-освіти, яка є критично важливою для підготовки до викликів XXI століття.
Шляхи вирішення проблеми
Для подолання дефіциту вчителів потрібен комплексний підхід, який має включати:
- Підвищення заробітної плати педагогів. Створення конкурентних умов оплати праці сприятиме залученню нових спеціалістів і поверненню тих, хто залишив професію.
- Програми перепідготовки. Запровадження курсів підвищення кваліфікації для тих, хто бажає змінити професію, може стати важливим кроком у заповненні кадрових прогалин.
- Соціальна підтримка вчителів. Забезпечення житлом, соціальними гарантіями та психологічною підтримкою особливо для педагогів, які працюють у прифронтових областях.
- Популяризація професії педагога. Інформаційні кампанії, спрямовані на підвищення престижу цієї професії, можуть залучити молодь до педагогічних університетів.
- Інвестиції в освіту. Державна підтримка та міжнародні гранти мають бути спрямовані на розвиток шкіл, особливо в регіонах, які постраждали від війни.
Проблеми освіти в умовах війни є справжнім викликом, але водночас і можливістю для реформування системи. Забезпечення якісної освіти навіть у найскладніших умовах — це не лише питання сьогодення, а й інвестиція у майбутнє країни. Адже саме освічене, мотивоване молоде покоління здатне відновити Україну після війни, заклавши основи для сталого розвитку та процвітання.
