Ціни в регіонах багатших чи бідніших, дотаційних чи у столиці України відрізнялись завжди. І з часів пострадянських до нинішніх воєнних знайдеться споживач, який поїде й замовить делікатеси у столиці або обласних центрах. Також, є і ті, хто надає перевагу екопродуктам сільського виробництва без, так би мовити, домішок. Однак, якщо більшість сільськогосподарської продукції та виробів рибного господарства надаються до заморозки, консервування, транспортування на далекі відстані, натомість існують продукти, непридатні до цього. До таких відносяться деякі види риб, молочні вироби, та перше місце посідає хліб.
Хлібні вироби ми вживаємо місцеві, оскільки вони швидко псуються. Тому існує прірва в цінах на нього між регіонами. Так, за даними Міністерства фінансів, середня ціна на хліб пшеничний з борошна вищого ґатунку по Україні склала 44,44 грн, за кілограм. У регіонах картина інакша – у Тернопільській області ціна складає всього 32,43 грн, у Львівській 44,13 грн, у Дніпропетровській 43,15 грн, рекорд же, як слід було очікувати, за столицею — 64 грн, в той час як по Київській області – 46,27 грн.
Середні ціни на хліб пшеничний з борошна вищого ґатунку по областях у лютому 2024 (грн. / кг)
Фото/minfin.com.ua
І на сході, і на заході країни ми бачимо, як вищі, так і нижчі від середньої ціни. Тобто, географія на ціни не впливає. Що ж тоді? Звідки взагалі береться ціна на хліб? Основною складовою є борошно — 35-40%, 10-15% складає вода та енергозатрати, 25-30% – це витрати на збут, 5-7% йде на зарплату працівників, до 10% – адмінвитрати, і, звісно, податки – 8%. По всій території країни ці показники приблизно однакові. Тож у чому причина різниці у цінах удвічі, а подекуди й більше?
Фотоколаж/ІА “ФАКТ”
Фахівці вважають, що секрет у тих самих витратах на збут та адміністрування. Простіше кажучи, це логістика. В одному регіоні зернопереробні потужності розташовані зручно для зернотрейдерів і для хлібних заводів, в інших з цим проблема. Частіше буває гірше: або зерно, або муку потрібно переправляти взагалі у інший регіон, оскільки потужності перероблювання не співпадають із потребами. До того, різні заводи мають розрізнені енерговитрати на одиницю продукції. Та все ж основна проблема не у цьому. Раніше існували так звані соціальні сорти хліба і ціни на них встановлювала держава. Хлібзаводи та роздрібна торгівля змушені були з цим миритися. Однак сучасна економіка диктує свої правила. Втім, ніхто не скасовував контракти, зобов’язання, мережеві інтереси і врешті решт корупцію.
Про що йдеться? У більшості мережевих супермаркетів на асортимент харчопрому ціни не залежать від регіону їх збуту. Цим вони приваблюють “свого” покупця, на якого і працює маркетингова служба, розрахована реклама. Водночас це не стосується хліба, де напряму укладаються угоди між постачальником і ринком збуту. Тут потрібен той самий адміністративно-регіональний механізм. Простий приклад: квадратний метр оренди торговельної площі у Києві, Львові чи Дніпрі, а тим більше – у містечках і селах, суттєво відрізняються, подекуди удесятеро. При цьому “його величність” торгівлі – Купівельна спроможність – диктує свої правила. Жителі столиці та потужних обласних центрів завжди мали більші фінансові можливості. Втім, ціни росли завжди на всі товари та послуги і на хліб не став виключенням.
Динаміка середніх цін на хліб пшеничний з борошна вищого гатунку ілюструється наведеним нижче графіком
Фото/minfin.com.ua
Економіки усіх країн змушені рахуватися з інфляцією, фінансовими ризиками та економічними кризами. Шляхом підвищення цін наша економіка бігла ще швидше, наздоганяючи ціни європейські. Зокрема, цінами на деякі сорти хліба наша країна наздогнала Польщу та деякі інші країни Євросоюзу, але платоспроможність за цим не встигає. Що ж, реформи, які надали більше економічної свободи громадам дещо покращили ситуацію. У першу чергу, для членів “заможних” громад. Саме місцеві осередки можуть впливати на роздрібне ціноутворення. Для цього існує багато механізмів. А що робити жителям “бідних” громад? Крім того, Київська область фінансово не найбідніша, а столиця і поготів. Втім, ціни на хліб тут рекордні.
Прийшла страшна війна, яка принесла незчисленні збитки, економіка на грані, проте ще тримається. Страждають усі, а най вразливішими стали найменш соціально захищені верстви населення, для яких купити хліб не завжди є можливим. До пенсіонерів та інвалідів додалися мільйони тимчасових переселенців. Так, держава подбала про них – надавши хоч яку фінансову допомогу, однакову для всіх. Її розмір не дає можливість навіть заплатити за тимчасове житло для сім’ї у чужому регіоні, віддати дітей у садок та до школи.
Які б фактори не впливали на ціноутворення, вихід має бути. Необхідно відновити загальнодержавну продуману соціальну регуляторну політику, принаймні на товари та послуги першої потреби, хоча б для найбідніших.
