Чотири роки “Дія.City”: як унікальний простір перетворився на системний фактор української економіки (Ч. 1)

Чотири роки тому за кілька тижнів до початку повномасштабної війни було запущено правовий і податковий простір «Дія.City», результати якого заслуговують на увагу. Навряд чи цей проєкт можна сприймати як пільговий режим для ІT, бо він вже впливає на економіку так само відчутно, як окремі традиційні галузі. Рекордні 65 млрд грн податків, понад 3 700 компаній і майже 143 тис фахівців є цілком вимірюваним сектором з реальними наслідками для Держбюджету, зайнятості та інвестиційної привабливості країни.

Хто і що формує «Дія.City»: структура резидентів у цифрах

За чотири роки свого існування правовий і податковий простір «Дія.City» поступово сформувався як повноцінна економічна екосистема з чіткою структурою, вимірюваними результатами та виразним галузевим профілем. Це відображається як в податкових надходженнях так і масштабі зайнятості та концентрації технологічних бізнесів.

Сукупні 65 млрд грн податків, сплачених резидентами до Держбюджету, разом з майже 143 тисячами фахівців, які працюють у межах простору, свідчать про те, що йдеться мова про значущий сегмент економіки, співмірний з окремими традиційними галузями. Додатковим маркером зрілості стала поява дев’яти компаній-єдинорогів, що демонструє здатність середовища підтримувати сервісний аутсорсинг та вирощувати бізнеси глобального масштабу.

Кількісне зростання резидентів доповнює цю картину якісними змінами – станом на сьогодні в цьому просторі працює понад 3 700 компаній, причому лише за останній рік їхня кількість збільшилася більш ніж на 1 800, що демонструє прискорення залучення бізнесу навіть в умовах загальної економічної турбулентності. Галузевий зріз цих компаній охоплює:

– FinTech;

– GameDev;

– штучний інтелект;

– EdTech;

– Blockchain

Всі вони вкупі формують мозаїку технологій, в якій поєднуються прикладні рішення та фундаментальні розробки.

Слід зазначити, що за типом діяльності розрізняють:

– сервісні компанії, які становлять 65% резидентів і працюють з кастомними рішеннями для клієнтів;

– 28% припадає на продуктові бізнеси з власним програмним портфелем;

– 7% займають гібридні моделі, що поєднують обидва підходи й часто виступають містком між сервісною експертизою та створенням власних продуктів.

При цьому найбільш показовим є галузеве наповнення простору, де чітко простежуються зони концентрації технологічної компетенції. У DefenseTech працює близько 500 компаній, і майже половина з них спеціалізується на безпілотних системах, тоді як інші зосереджені на навігації, зв’язку, радіоелектронній боротьбі та робототехніці, формуючи комплексний ланцюг технологій безпеки й оборони.  Серед лідерів цього напряму вирізняються Buntar Aerospace, Roboneers, Jupiter Aircraft та ATN Corporation.

Водночас у сфері штучного інтелекту діє приблизно 200 компаній, які розробляють інструменти для автоматизації процесів і аналізу даних, і тут поряд співіснують глобально відомі продукти на кшталт Grammarly, Reface чи Preply з нішевими рішеннями на зразок Respeecher і DataRobot, що працюють на перетині машинного навчання та прикладної аналітики.

Важливу роль відіграє сегмент R&D та напівпровідників, де близько 200 компаній займаються науковими дослідженнями та інженерними розробками, залучаючи Україну до глобальних ланцюгів створення складних технологій. Тож присутність таких гравців, як Melexis, Samsung R&D Ukraine, Infineon Technologies і Jabil, підкреслює інтеграцію простору у світову інноваційну інфраструктуру.

Порівняно компактним, але спеціалізованим виглядає напрям BIM-технологій, у якому близько 20 компаній працюють з цифровим моделюванням будівель і обробкою аудіовізуальних творів, закладаючи основу для трансформації будівельної та креативної індустрій.

У HealthTech & Wellness налічується близько 80 компаній, що створюють біонічні протези, медичні продукти та сервіси, серед яких Esper Bionics, Aether Biomedical, Liki24 і VRNOW, демонструючи поєднання інженерних рішень і прикладної медицини.

Аграрний напрям представлений більш ніж 30 компаніями, які розробляють технології для агропромислового комплексу, і тут поряд із технологічними стартапами працюють великі гравці на кшталт KERNEL, МХП, AgriChain і Syngenta Global, що дозволяє тестувати інновації безпосередньо в масштабних виробничих процесах.

Значну частку простору займає програмне забезпечення для підвищення продуктивності бізнесу, де близько 350 резидентів створюють сервіси для оптимізації управління, аналітики та операційної ефективності, серед яких SoftServe, Intellias, N-iX і Luxoft. До цієї структури додаються численні компанії з FinTech, GameDev, EdTech, EnergyTech, E-commerce, GovTech, VR/AR, Blockchain, Web3, робототехніки та апаратних розробок, формуючи багатовимірне середовище без домінування однієї-єдиної технології.

Варто відмітити, що функціонування «Дія.City» ґрунтується на податкових і правових умовах, запроваджених у лютому 2022 року з метою створення передбачуваного середовища для розвитку технологічного бізнесу в Україні. Нижчі податкові ставки, інструменти для залучення венчурних інвестицій і можливості вибудовувати гнучку корпоративну структуру стали практичними механізмами, які дозволили компаніям інвестувати у зростання та масштабування. Поєднання цих умов з прозорими правилами пояснює, чому за час існування простору резиденти створили тисячі робочих місць, перетворивши «Дія.City» з регуляторної ініціативи на стабільний елемент економічної архітектури країни.

Як держава будувала окремий режим для українського ІТ

Історія створення «Дія.City» починалася задовго до його офіційного запуску й була відповіддю на системні обмеження, у яких роками працював український ІТ-сектор, що швидко зростав кількісно, але залишався вразливим з погляду правового захисту, інвестиційної привабливості та довгострокового планування. До 2020 року більшість технологічних компаній користувалися моделлю співпраці з ФОП, яка дозволяла знижувати податкове навантаження, проте водночас створювала правову невизначеність, стримувала прихід великих інституційних інвесторів і фактично не давала інструментів для побудови складних корпоративних структур, звичних для глобального ринку.

На цьому тлі держава вперше спробувала не точково змінювати правила гри, а запропонувати окремий правовий контур для технологічного бізнесу, який би працював за власною логікою, відмінною від загального корпоративного та податкового режиму.

Концепція «Дія.City» почала формуватися в межах ширшої стратегії цифрової трансформації, яку реалізовувало Міністерство цифрової трансформації, і від самого початку викликала гостру дискусію всередині ІТ-спільноти. Причиною напруження стало не лише саме втручання держави в галузь, що звикла до саморегуляції, а й побоювання щодо можливого примусового переходу на нову модель та ризиків посилення контролю. У відповідь розробка правового режиму відбувалася через публічні обговорення, робочі групи та консультації з бізнесом, у ході яких поступово окреслювалися ключові елементи майбутнього простору, які розкривалися удобровільному резидентстві, спеціальному податковому режимі, можливості використовувати гіг-контракти замість класичних трудових договорів і закріплення в законі інструментів, які зазвичай залишалися поза межами українського права, зокрема опціонів і конвертованих позик.

Юридичне оформлення «Дія.City» стало результатом цього тривалого процесу узгодження. У 2021 році Верховна Рада ухвалила пакет законів, які заклали податкові та правові основи простору, визначили критерії резидентства і встановили перелік видів діяльності, що підпадають під режим.

Важливим моментом стало те, що законодавець намагався зафіксувати стабільність умов на роки вперед, оскільки саме непередбачуваність регулювання раніше вважалася однією з головних причин, через які технологічні компанії реєстрували бізнес за кордоном. У цьому сенсі «Дія.City» замислювався як спроба конкурувати  з юрисдикціями, які пропонували зрозумілі та довгострокові правила гри для інноваційного бізнесу.

Офіційний запуск «Дія.City» відбувся в лютому 2022 року, і цей момент став випробуванням для всієї концепції, оскільки старт простору збігся з початком повномасштабної війни. Умови, в яких мав запрацювати новий правовий режим, кардинально відрізнялися від тих, що закладалися на етапі проєктування, однак саме в цій кризовій ситуації проявилася його функціональна логіка.

Добровільність входу, відсутність обов’язку негайно змінювати існуючі бізнес-моделі та можливість поєднувати різні формати співпраці дозволили компаніям адаптуватися без різких кроків, а державі — не згортати ініціативу, попри загальний економічний шок. Фактично простір «Дія.City» почав розвиватися, не маючи сприятливих умов зростання. Проте проєкт одразу потрапив до режиму стрес-тесту, що зробило його подальшу еволюцію більш прагматичною та позбавленою декларативності.

Отже, весь процес створення «Дія.City» відбувався як поступовий перехід від ідеї про спеціальний режим для ІТ до формування окремої правової екосистеми, яка намагається врахувати специфіку технологічного бізнесу без прямого копіювання іноземних моделей.