Під час війни важливим є кожен солдат, кожна бойова одиниця на передовій. Однак виникає питання: що роблять у тилу ті, хто міг би посилити українську армію? Юрій Гудименко, політик та колишній військовослужбовець, висловлює свою категоричну незгоду з тим, що 16 тисяч працівників поліції охорони залишаються в тилу, виконуючи завдання, які з легкістю могли б взяти на себе приватні охоронні компанії.
Гудименко звертається до Міністерства оборони із закликом:
“Шановне Міністерство оборони, я знайшов вам чотири бригади. Підготовлені бійці, доглянуті. Не дякуйте.
Поліція охорони. 16000 працівників. Заброньовані, як я розумію, всі чи майже всі (це секретна інформація, але в мене є, скажімо так, припущення). Завдання поліції охорони — охороняти кіоски, квартири та підприємства.
Інакше кажучи, робити те, що роблять приватні охоронні компанії, лише з усіма перевагами та пільгами державної структури, а саме статусом поліцейського (і, відповідно, бронюванням), видачею квартир керівництву за рахунок платників податків та періодичною участю у віджимі чи переділі заводів та підприємств у регіонах з обов’язковим “відкашлюванням” нагору.
І це при тому, що патрульні поліцейські, частина з яких бігає фронтом, постійно скаржаться на нестачу людей і машин для полювання на злочинців та ворогів. А тут — чотири бригади псевдополіцейських, які на виклики не їздять, від мобілізації приховані й загалом чудово почуваються”.
На думку Гудименка, ця ситуація вимагає серйозного перегляду. Якщо у державному бюджеті, за словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, бракує коштів, чи не доцільно було б розформувати департамент поліції охорони та перенаправити цих людей на більш важливі завдання? Замість охорони кіосків та квартир, ці працівники могли б зміцнити патрульну поліцію або ж приєднатися до нових бойових бригад, які так потрібні на фронті.
Крім того, колишній військовослужбовець зазначає, що працівники поліції охорони мають чимало ресурсів, зокрема, автомобілі для роботи. На дорогах Києва можна часто побачити їхні автомобілі з рекламою послуг сигналізації. Гудименко пропонує, щоб охороною таких об’єктів займалися приватні компанії, які можуть впоратися із цим завданням, тоді як держава зекономить кошти, відмовившись від функцій, що не є властивими для неї.
З огляду на це, постає важливе питання: чи є доцільним утримання 16 тисяч працівників державної структури, які виконують роботу, що може бути передана приватним фірмам? У країнах Європи або США, за словами Гудименка, важко уявити ситуацію, де б держава за кошти платників податків утримувала б охоронну компанію, тоді як ці самі платники мовчки це сприймають.
“У вас, Денис Шмигаль, я чув, грошей у бюджеті не вистачає? Розганяйте департамент поліції охорони МВС, а співробітників — чи до патрульки, чи до Міноборони на формування нових бригад. Там, я чув, у нас на Покровському напрямі не вистачає людей? Беріть, ось вони.
Позашляховиків у них є якась кількість, я постійно в Києві бачу на дорогах ці гарні білі “міцубісі” з пропозицією встановити сигналізацію. Кіоски та квартири нехай приватні охоронці охороняють, впораються. А ви звітуєте, що держава почала утримувати на 16 тисяч людей менше, позбавившись при цьому невластивих для себе функцій.
Ми, звісно, неймовірна країна. Не думаю, щоб у країнах Європи чи США держава містила би охоронну фірму за кошти платників податків, а ці самі платники роками мовчали і не ставили питання: “А навіщо вона взагалі потрібна?”, – наголосив Гудименко.
На його думку, такі зміни є необхідними не лише для економії ресурсів, а й для більш ефективного використання людського потенціалу країни, особливо у складний для неї час. Україні потрібні люди на фронті, а не охорона кіосків.
Автор висловив свою думку, яка може не співпадати з позицією редакції.
