Чи реальне припинення вогню: як Юрій Луценко оцінює перспективи для України
Питання завершення війни залишається одним з найгостріших в українському суспільстві від самого початку повномасштабного вторгнення. Українці постійно шукають відповіді — коли і за яких умов може настати закінчення війни, що приховують дипломатичні формулювання, і яка роль України у міжнародних домовленостях. Ці питання активно обговорюють у політичному, експертному й міжнародному середовищі. В цьому контексті важливою є позиція тих, хто давно працює з безпековою аналітикою. Серед них — колишній Генеральний прокурор і міністр внутрішніх справ, політичний діяч Юрій Луценко, який поділився своїми застереженнями щодо логіки та наслідків можливого припинення вогню.
Два етапи — два ризики
Юрій Луценко чітко розділяє поняття: припинення вогню й підписання мирної угоди — це два різних акти. За його словами, перший акт передбачає фіксацію тиші на лінії фронту, тоді як другий — складні й тривалі переговори, де розглядатимуться деталі політичного врегулювання конфлікту.
Як зазначив Луценко, українська делегація в Саудівській Аравії зробила правильний крок, коли відкрито заявила про готовність до повного припинення вогню — саме в такій формі, яку пропонував Дональд Трамп. Однак, на його думку, одразу після цієї заяви українська сторона допустила стратегічну помилку — дозволила Володимиру Путіну нав’язати формат обговорення умов припинення вогню. Таким чином, з самого початку Україна втратила ініціативу й не змогла зафіксувати, що припинення бойових дій має бути безумовним.
“Згадка про це в сьогоднішньому тексті українсько-європейської позиції – крик вслід поїзду, що пішов”, – зазначив політик.
Відсутність власного плану
Другим критичним пунктом Юрій Луценко назвав брак власного плану припинення війни. Саме через це ключові етапи процесу відбулися без участі України або ж за рахунок її інтересів. Як приклад він навів ігнорування ініціативи американського політика Келлога, яка стосувалася деокупації та створення демілітаризованої зони на лівобережжі Запорізької й Херсонської областей.
“Чому ми не підтримали план Келлога про деокупацію і демілітаризований характер лівобережжя Запорізької та Херсонської областей? Чому не пропонуємо конституційно визначений референдум на окупованих територіях? Чому не ставимо це в залежність від санкцій європейських союзників?”, – ставить питання Луценко.
На його думку, саме через такі упущення інші держави стали розглядати можливість завершення війни з точки зору зручності, а не з погляду українських інтересів.
ПАР, Путін і безпека
Особливу увагу Луценко звертає на нещодавню ініціативу Південно-Африканської Республіки, представники якої заявили про готовність взяти участь у гарантіях безпеки для України. Він іронізує з цього приводу, нагадуючи, що той самий політичний лідер з ПАР перед тим поставив перед Президентом Зеленським вимогу відмовитися від частини української території, а згодом поїхав готуватися до параду в Москві.
У цьому контексті Луценко вважає, що Україна хоча б мала погодити з європейськими партнерами реальні обсяги підтримки українського оборонно-промислового комплексу — як альтернативну, практичну гарантію безпеки. Публічна домовленість про конкретну фінансову чи технічну допомогу, на його переконання, мала би більшу вагу, ніж декларації третіх країн, які мають сумнівні позиції.
Можливий сценарій травня
Юрій Луценко передбачає, що угода про припинення вогню буде підписана вже у травні. За його прогнозом, зробить це міністр оборони. Водночас президент Зеленський, за словами Луценка, оголосить дострокові вибори й побудує свою виборчу кампанію на обіцянці “виправити все” в майбутній мирній угоді — вже після обрання.
Луценко ставиться до таких прогнозів з очевидним скепсисом, використовуючи іронічну паралель:
“Халва, халва. Чи точніше — шашлики, шашлики”.
Наслідки для США
Крім того, Юрій Луценко зазначає, що найбільшого іміджевого удару від всіх цих процесів зазнали Сполучені Штати. Вони впродовж десятиліть позиціонували себе як гарант демократії та міжнародного правопорядку, але поставили під сумнів свою здатність виконувати цю роль.
“Вони поставили під величезний сумнів свою роль поліцейського, який захищає демократію і міжнародний порядок”, – резюмував політик.




