Діти війни без зв’язку не залишаться: що вирішили у Верховній Раді щодо телефонів на уроках

Мобільний телефон для українського школяра давно перестав бути звичайним засобом для розваг і листування. Під час повітряних тривог, ракетних атак, евакуацій та раптових змін у роботі навчального закладу він дає дитині можливість повідомити батькам, де вона перебуває, чи спустилася в укриття та чи потребує допомоги. Для дорослих цей зв’язок також має особливе значення, оскільки дозволяє отримати коротке підтвердження безпеки дитини в ситуації, коли школа, транспорт і міські служби можуть працювати з перебоями.

На цьому тлі Верховна Рада відклала розгляд повної заборони телефонів, планшетів і смартгодинників під час уроків. Комітет з питань освіти, науки та інновацій розглянув законопроєкт №15105 та одностайно рекомендував повернути його автору на доопрацювання. Депутати погодилися, що гаджети відволікають учнів і заважають навчанню, проте запропонований механізм визнали надто жорстким для країни, де дитяча безпека безпосередньо залежить від можливості швидко зв’язатися з родиною.

Законопроєкт пропонував обмежити гаджети під час занять

Автори проєкту закону пропонували внести зміни до статті 53 Закону України «Про освіту» та закріпити обов’язок учнів утримуватися від використання мобільних телефонів, планшетів і смартгодинників протягом уроку. Винятки передбачалися для освітніх завдань і медичних потреб, якщо цифровий пристрій був необхідний для виконання вправи, перегляду навчального матеріалу або контролю стану здоров’я.

За таким підходом школяр міг би користуватися телефоном за вказівкою вчителя чи для роботи спеціального медичного застосунку, тоді як перегляд соціальних мереж, відео або повідомлень залишався б за межами дозволеного. Така логіка мала підтримати дисципліну в класі та зменшити кількість ситуацій, коли дитина пропускає пояснення вчителя через сповіщення, ігри або листування.

Члени профільного комітету погодилися з тим, що проблема надмірного використання гаджетів у школах існує. Телефон на парті часто відволікає увагу навіть тоді, коли учень його не відкриває, оскільки звукові сигнали, вібрація та очікування нового повідомлення заважають зосередитися на матеріалі. Проте законодавча заборона мала враховувати обставини, в яких навчаються українські діти, для багатьох із яких повітряні тривоги та перебування в укриттях стали звичною частиною шкільного дня.

Телефон залишається головним каналом зв’язку під час небезпеки

Першим аргументом проти повного вилучення гаджетів стала безпека дітей у період воєнного стану. Під час тривоги учнів переводять до укриттів, уроки можуть завершитися достроково, а батьки іноді змушені забирати дитину з іншого приміщення або за зміненим маршрутом. У таких умовах телефон дозволяє швидко передати коротку інформацію без тривалих пошуків через адміністрацію школи.

Особливо важливим цей зв’язок є для молодших школярів, дітей, які самостійно повертаються додому, та учнів із родин, де батьки працюють далеко від навчального закладу. Одне повідомлення про перебування в укритті може зменшити тривогу дорослих і допомогти їм ухвалити рішення, чи потрібно їхати до школи, чекати офіційного повідомлення або домовлятися про зустріч після завершення небезпеки.

Повне вилучення телефонів на вході створювало б складнощі у випадках, коли тривога починається під час перерви, евакуації або переходу між корпусами. Дитина могла б опинитися далеко від місця, де зберігається її пристрій, а повернення до класу за гаджетом під час загрози суперечило б правилам безпеки. Через це депутати визнали, що жорстка модель з обов’язковим здаванням телефонів не відповідає реаліям воєнного часу.

Для дітей війни контакт з батьками має психологічне значення

За роки повномасштабної війни значна частина українських дітей пережила евакуацію, обстріли, втрату житла, розлуку з близькими або вимушену зміну школи. Навіть за відносно спокійної ситуації звуки сирен можуть викликати сильну тривогу, особливо в тих учнів, які вже мали травматичний досвід.

Можливість написати батькам або отримати від них коротке повідомлення допомагає дитині зберігати відчуття зв’язку з родиною. Такий контакт не замінює роботи педагогів і психологів, проте знижує напруження в момент, коли учень перебуває в укритті та не знає, що відбувається за межами школи.

Для батьків телефон дитини виконує подібну функцію, оскільки дає змогу переконатися, що вона дісталася безпечного місця. За відсутності зв’язку дорослі часто телефонують класному керівнику, адміністрації або іншим батькам, що перевантажує комунікацію школи під час тривоги. Збереження доступу до особистого пристрою дозволяє частково розподілити цей інформаційний потік і залишити службові канали для термінових повідомлень.

Гаджет може допомогти зафіксувати булінг і порушення прав

Другим аргументом для доопрацювання законопроєкту стала можливість використовувати телефон як інструмент захисту дитини. Камера або диктофон можуть зафіксувати цькування, погрози, приниження, фізичне насильство чи неправомірну поведінку дорослих, якщо учень не має іншого способу підтвердити подію.

У випадках систематичного булінгу усні скарги дитини іноді залишаються без належної реакції, особливо якщо свідки бояться говорити або заперечують побачене. Фото, відео чи аудіозапис можуть допомогти батькам, педагогам і правоохоронцям відновити послідовність подій та оцінити поведінку учасників конфлікту.

Водночас використання камери в школі потребує чітких обмежень, оскільки зйомка однокласників без згоди, поширення принизливих відео та публікація приватної інформації також можуть стати частиною цькування. Через це майбутні правила мають розрізняти фіксацію небезпечної ситуації та знімання заради розваги, тиску або публічного приниження.

Повна свобода користування телефонами теж не розглядається

Рішення повернути законопроєкт на доопрацювання не означає, що учні зможуть без обмежень користуватися гаджетами під час занять. Комітет визнав потребу врегулювати поведінку школярів так, щоб телефони залишалися доступними у критичних ситуаціях і водночас не руйнували навчальний процес.

Міністерству освіти і науки доручили спільно з педагогами, батьківськими організаціями та іншими зацікавленими сторонами підготувати комплексний механізм. Він має визначити, за яких умов пристрій залишається у дитини, де зберігається протягом уроку, коли учень може ним скористатися та які винятки застосовуються під час тривоги, медичної потреби або загрози правам дитини.

Такий підхід дозволяє розмежувати наявність телефону та його активне використання. Учень може тримати пристрій у рюкзаку з вимкненим звуком, не відкриваючи його під час пояснення матеріалу, проте мати доступ до зв’язку після сигналу тривоги або за дозволом учителя.

Школи вже можуть встановлювати власні правила

Українське законодавство не містить загальної заборони на використання мобільних телефонів під час навчання, тому заклади освіти мають право затверджувати внутрішні регламенти. Вони можуть враховувати вік учнів, формат навчання, наявність укриття, тривалість переходу до нього та особливості комунікації з батьками.

Одна школа може запровадити правило, за яким телефон протягом уроку лежить у рюкзаку в беззвучному режимі. Інша може використовувати спеціальні органайзери в класі, звідки учні швидко забирають пристрої під час тривоги. Для молодших класів можуть діяти суворіші обмеження, тоді як старшокласникам дозволятимуть користуватися гаджетами для окремих навчальних завдань.

Батьки також можуть впливати на формування таких правил через збори, батьківські ради та звернення до адміністрації. Обговорення має охоплювати порядок зв’язку під час тривоги, відповідальність за втрату або пошкодження пристрою, умови зйомки в приміщенні школи та дії педагогів у випадку систематичного порушення дисципліни.

Подальше доопрацювання законопроєкту має зосередитися на правилах, які зменшать цифрові відволікання та збережуть для дітей доступ до зв’язку. Для української школи це питання виходить за межі дисципліни, оскільки телефон часто виконує функцію тривожної кнопки, навігатора під час евакуації, засобу медичного контролю та каналу зв’язку з родиною.

Для батьків важливо знати, що дитина зможе повідомити про небезпеку, зміну маршруту або проблему в школі. Для педагогів необхідні зрозумілі правила, які дозволять вимагати тиші та уваги на уроці без ризику залишити учня без доступу до допомоги. Міністерство освіти і науки має поєднати ці потреби в документі, який врахує воєнні обставини, права дітей і реальні можливості навчальних закладів.