Завершення опалювального сезону 2024/2025 року не означає, що енергетична криза минула. Навпаки — саме весна є критично важливим періодом для закладання основ майбутньої енергетичної стабільності. В умовах війни, зниженого газовидобутку, обмежених фінансових ресурсів і зруйнованої інфраструктури Україна не має запасу міцності, щоби гаяти час. Урядові структури, держкомпанії та ринок загалом мають вже зараз розпочинати підготовку до наступного опалювального сезону. Ключовим елементом цієї підготовки є наповнення підземних сховищ газу — за чітким графіком, достатніми обсягами та із залученням реального фінансування. Інакше країна може підійти до зими 2026 року не лише без стратегічного запасу, а й без механізмів для екстреної компенсації дефіциту. Про це застерігає енергетичний аналітик Володимир Омельченко, який наголошує: без своєчасного заповнення газосховищ Україна ризикує зіткнутися з енергетичною кризою вже у жовтні 2026 року.
На думку Омельченка, ситуація потребує невідкладного реагування. Після надзвичайно холодного початку квітня газові сховища виявилися практично спорожнілими. Наразі у підземних сховищах залишилося менше одного мільярда кубометрів газу, а до початку опалювального сезону потрібно накопичити до дев’яти мільярдів. З цього обсягу щонайменше половину доведеться імпортувати, оскільки війна завдала серйозного удару по українському газовидобутку — втрати сягають 40% від довоєнного потенціалу. Хоча частину потужностей уже вдалося відновити, цього недостатньо, щоб покрити майбутній попит.
“За 180 діб до середини жовтня необхідно забезпечити заповнення спустошених ПСГ. Прогнозований обсяг активного газу шо має бути напередодні ОЗП складає до 9 млрд. куб. м. (зараз менше 1 млрд. куб. м) Із них близько 4,5 млрд. куб. м Україна змушена буде імпортувати через рекордно низькі запаси у сховищах та руйнацію російськими агресорами значної частини потужностей газовидобутку (до 40%). За даними НАК “Нафтогаз України” близько половини потужності вже вдалося відновити”, – вважає експерт.
Омельченко наголошує, що часу на поступове накопичення ресурсів більше немає. Щоденно потрібно закачувати щонайменше 25 мільйонів кубометрів газу. Щоб підтримувати такий темп до середини жовтня, країні доведеться витратити близько 2 мільярдів євро. Проте таких коштів НАК «Нафтогаз України» самотужки не має. ЄБРР та донори з Норвегії вже виділили 400 мільйонів євро, але цієї суми явно недостатньо для вирішення проблеми.
Аналітик висловлює жорстку критику на адресу чинної моделі функціонування газового ринку. За його словами, ситуація, коли «Нафтогаз» одночасно виконує функцію постачальника останньої надії для населення, продає газ за внутрішньою заниженою ціною, а потім змушений імпортувати ресурс за ринковими ставками собі у збиток — вичерпала себе. Фінансувати імпорт за рахунок держбюджету під час війни, коли всі ресурси мають іти на оборону, — це стратегічна помилка, яка веде до поразки, переконаний Омельченко.
Як вважає експерт, єдиним реалістичним сценарієм виходу з кризи є повна лібералізація газового ринку. Залучення європейських і вітчизняних трейдерів, а також великих промислових споживачів до закупівлі й імпорту газу може дати необхідний поштовх. Омельченко нагадує, що після припинення постачання російського газу у 2015 році країна вже опинилася у схожій ситуації, і тоді її вдалося подолати саме через лібералізацію. Інших реальних альтернатив зараз не існує.
Омельченко пропонує змінити фокус функціонування державної компанії: весь видобутий газ має бути спрямований виключно на потреби населення та теплокомуненерго, а дефіцит компенсувати закупівлями у приватних компаній за конкурентними умовами. Такий підхід дозволив би зменшити фінансовий тиск на держкомпанію і водночас утримати соціально важливі тарифи на стабільному рівні.
Не менш важливо, підкреслює Омельченко, що імпорт енергоносіїв обмежується не лише грошима, а й технічними можливостями. Газотранспортна інфраструктура, яка з’єднує Україну з ЄС, має обмежену пропускну здатність, а частину ресурсів уже бронюють країни Центральної Європи для власних потреб. Зволікання із початком сезону закачування може призвести до того, що навіть за наявності коштів фізично не буде звідки взяти достатньо газу.
Енергетичний експерт підсумовує: в умовах масштабної війни, браку коштів і фізичних обмежень інфраструктури, кожна доба закачування газу має критичне значення. Чекати зручного моменту чи сприятливої ціни — означає гратися з вогнем. Підготовка до зими 2026 року повинна розпочатися вже зараз, або її не буде взагалі.
“Час не чекає. Немає у нас часу надіятися на більш сприятливу цінову кон’юнктуру у Європі. Адже питання не тільки в грошах, але й у обмеженій пропускній здатності європейських інтерконекторів, що зв’язують газотранспортні системи України та країн ЄС, а також у власних потребах країн Центральної Європи. Кожний день сезону закачки газу на вагу золота”, – наголосив Омельченко.
