Представники ТЦК забирають у військовозобов’язаних телефон: чи мають вони на це право 

Суспільні дискусії довкола мобільних телефонів, які призовники та військовослужбовці беруть з собою до територіальних центрів комплектування чи навчальних підрозділів, час від часу спалахують з новою силою. Причиною є різні трактування правил поведінки у військових установах та побоювання, що окремі працівники можуть користуватися незнанням законів, аби висувати надмірні вимоги. Стараючись набрати більше мобілізованих, ніж передбачено, окремі працівники ТЦК діють недоречно та демонструють недостатнє розуміння власних повноважень і обов’язків. У таких ситуаціях важливо розуміти, де саме проходить межа між внутрішнім порядком конкретного підрозділу та нормами, які визначають правовий статус особистого майна громадян, адже ця межа захищена законодавством і не може бути довільно змінена чи розширена.

Юрист Євген Буліменко пояснює, що представники територіальних центрів комплектування та інструктори навчальних центрів не мають права вимагати від громадян здачі мобільних телефонів дорогою до цих установ або вже на їхній території. Законодавчі норми не дають жодних підстав для таких вимог, що робить їх неправомірними.

Він підкреслює, що ст. 41 Конституції України гарантує людині можливість володіти своїм майном, користуватися ним і розпоряджатися на власний розсуд. Подібна норма міститься і в ст. 319 Цивільного кодексу, де зазначено, що держава не має права втручатися у реалізацію власником свого права на майно, а будь-які обмеження допускаються лише тоді, коли вони прямо передбачені законом. Ці норми формують правовий фундамент, на якому ґрунтується захист приватної власності: її не можна відібрати чи обмежити у користуванні без чітко визначених підстав, які повинні бути прямо прописані в законі. Юридична логіка тут доволі прозора: оскільки телефон є частиною приватної сфери людини, будь-яке втручання у володіння ним має бути не лише формально обґрунтованим, а й повністю відповідати встановленому порядку.

За словами Євгенв Буліменка, у нормативному полі немає документів, які дозволяли б співробітникам ТЦК або інструкторам навчальних центрів вилучати телефони у військовозобов’язаних чи осіб, які проходять підготовку. Невідповідність таких вимог законам робить їх безпідставними незалежно від того, з яких міркувань вони висуваються. Таким чином, навіть якщо відповідальні особи посилаються на міркування дисципліни чи безпеки, це не дає їм права порушувати базові гарантії недоторканності приватної власності.

Крім того, юристи пояснюють, що працівники військкомату не наділені повноваженнями застосовувати фізичну силу. Вони можуть лише запропонувати людині пройти або проїхати до територіального центру комплектування для уточнення її облікових даних. Якщо ж громадянин відмовляється виконати цю пропозицію та демонструє очевидні ознаки ухилення, співробітники ТЦК мають право звернутися по допомогу до поліції.

«Коли до складу групи оповіщення входить поліцейський, він може здійснити адміністративне затримання та доставити громадянина до центру, діючи в межах статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це повноваження належить саме поліції, а не працівникам ТЦК», — зазначають фахівці.

У разі відмови чоловіка надати документи представникам ТЦК або отримати повістку на нього може бути накладене покарання.

Зокрема, якщо військовозобов’язаний не приймає повістку, працівник ТЦК повинен скласти акт про відмову. Документ підписують щонайменше двоє членів групи оповіщення, після чого його реєструють у територіальному центрі.

«Якщо особа не надає свої військово-облікові документи або намагається втекти від співробітників ТЦК чи поліції, вона ризикує отримати адміністративну чи навіть кримінальну відповідальність», — пояснюють юристи.

Також вони пояснюють, що поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, має право затримати людину та доставити її до ТЦК. Якщо дії громадянина розцінюватимуться як порушення правил мобілізації, йому можуть призначити штраф до 25,5 тисячі гривень. У разі притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від призову під час мобілізації передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Попри відсутність права на вилучення телефонів, командування може встановлювати внутрішні правила використання гаджетів на території частини чи навчального центру. Ідеться про визначення часу, місць або умов, у яких зв’язок може бути використаний без застережень. Такі обмеження покликані підтримувати порядок, запобігати витоку інформації або забезпечувати належну організацію навчального процесу. Однак вони не стосуються позбавлення мобільного телефону, оскільки внутрішній розпорядок не може підміняти собою закон.

Ситуації, пов’язані з вимогами здати мобільний телефон, часто викликають напруження через нерозуміння того, що саме дозволено військовим установам, а що виходить за межі їхніх повноважень. Правові норми чітко дають відповідь на це питання: особистий гаджет залишається приватною власністю людини, а будь-які спроби його вилучити суперечать закону. Водночас регулювання порядку користування телефоном у межах частини можливе, якщо воно стосується лише організації режиму, а не обмеження права власності. Така різниця і дозволяє водночас зберегти дисципліну у структурі та повагу до особистих прав кожного громадянина.