€90 млрд, “Дружба”, інкасатори і невдалий “жарт” Зеленського: як загострились відносини України та Угорщини

Відносини України та Угорщини переживають, напевно, найглибшу кризу від початку повномасштабної війни. Упродовж кількох днів одразу кілька конфліктних сюжетів наклалися один на одного: суперечка навколо нафтопроводу “Дружба”, блокування Будапештом €90 млрд європейської допомоги Україні, затримання українських інкасаторів у Будапешті, а також дипломатичний скандал через різку заяву президента Володимира Зеленського.

Ці події сформували небезпечну політичну спіраль, у якій енергетика, внутрішня політика Угорщини та європейські фінанси перетворилися на важелі взаємного тиску.

“Дружба” як інструмент політичного торгу

Центром нинішньої кризи став нафтопровід «Дружба», яким російська нафта транспортується через Україну до Угорщини та Словаччини.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан прямо пов’язав роботу трубопроводу з європейським фінансуванням України. Виступаючи на державному радіо Kossuth, він заявив, що Будапешт блокуватиме рішення ЄС про надання Україні €90 млрд допомоги, поки транзит російської нафти не буде відновлено.

“Ситуація зрозуміла: у нафтопроводу “Дружба” немає технічних проблем, підставою його зупинки є політичне рішення. Українці вирішили відрізати Угорщину від російської нафти, яка нам належить“, – заявив Орбан.

Київ, зі свого боку, наполягає на протилежному: трубопровід був пошкоджений внаслідок російських атак, а його ремонт у нинішніх умовах виглядає політично абсурдним.

За інформацією РБК-Україна, джерела в українській владі прямо ставлять питання європейським партнерам: чи гарантує ремонт трубопроводу, що Будапешт розблокує фінансову допомогу.

“Ми питаємо: а ви даєте гарантію, що тоді Орбан розблокує €90 млрд? Вони відповідають щось нерозбірливе. Якщо ми будемо без €90 млрд, то чому маємо ремонтувати розбитий росіянами нафтопровід і транспортувати російську нафту?” – цитують джерело українські медіа.

У цій логіці українська позиція виглядає прагматичною: Київ не хоче витрачати ресурси на відновлення інфраструктури, яка фактично працює на російський експорт.

Угорська преса: “Україна відрізає нас від нафти”

Угорські медіа подають конфлікт значною мірою крізь призму енергетичної безпеки країни. Видання Telex пише, що уряд Орбана навіть планує відправити спеціальну комісію для перевірки стану трубопроводу. У публікації зазначається, що Будапешт розглядає припинення транзиту як політичне рішення Києва.

Інше провладне видання Magyar Nemzet повідомляє, що Угорщина вже почала використовувати економічні важелі у відповідь. Зокрема, повідомлялося про припинення експорту дизельного пального до України.

Урядова риторика в угорській пресі звучить так: Україна намагається змусити Угорщину платити «ціну війни».

Водночас незалежні медіа зазначають, що конфлікт має і внутрішньополітичний вимір: тема України активно використовується у внутрішній політиці напередодні виборів.

Інцидент з українськими інкасаторами: дві версії одного скандалу

Додатковим фактором загострення стала історія із затриманням у Будапешті семи громадян України та двох броньованих інкасаторських автомобілів, які перевозили значну суму готівки та банківських металів.

За інформацією Національної податкової та митної адміністрації Угорщини (NAV), 5 березня 2026 року угорські правоохоронці затримали сімох громадян України, серед яких, за їхніми даними, був колишній генерал української розвідки. Разом із ними були затримані два броньовані інкасаторські автомобілі, що перевозили з Австрії до України $40 млн, €35 млн та 9 кілограмів золота.

У NAV заявили, що у справі відкрито кримінальне провадження за підозрою у відмиванні коштів. Розслідування ведеться відповідно до кримінально-процесуального законодавства Угорщини за участі Антитерористичного центру.

У відомстві також підкреслили, що транзит готівки через територію Угорщини є регулярною практикою: лише від початку 2026 року через країну до України було перевезено понад $900 млн, €420 млн та 146 кілограмів золотих злитків.

Угорська сторона стверджує, що українську консульську службу було повідомлено про початок процедури, однак відповіді від дипломатичного представництва нібито не надійшло.

Іншу версію подій подає українська сторона. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що угорська влада фактично “взяла у заручники” громадян України.

“Фактично Угорщина взяла українців у заручники і викрала гроші. Це державний тероризм і рекет“, – написав він.

За словами міністра, затримані були співробітниками державного Ощадбанку, які перевозили готівку в межах регулярного банківського транзиту між Австрією та Україною. МЗС України вже направило Будапешту офіційну ноту протесту і навіть рекомендувало громадянам України тимчасово утриматися від поїздок до Угорщини.

У заяві банку наголошується, що перевезення здійснювалося на підставі міжнародної угоди з австрійським Raiffeisen Bank, а вантаж був оформлений відповідно до європейських митних процедур. За даними GPS, інкасаторські автомобілі перебувають у центрі Будапешта поблизу однієї з силових структур, тоді як місцезнаходження самих співробітників банку залишається невідомим.

За інформацією угорського видання Telex, затримання відбулося на автозаправці на автомагістралі М5. За свідченнями очевидців, операцію проводили бійці Контртерористичного центру: людей у чорному витягли з автомобілів та поклали на землю, після чого колона силовиків вирушила до Будапешта.

Інцидент швидко набув політичного звучання. У Києві його назвали незаконним затриманням і вимагали негайного звільнення громадян та повернення майна. Угорська сторона, натомість, наполягає, що йдеться про кримінальне розслідування.

Таким чином, історія з інкасаторами стала ще одним елементом конфлікту, який уже вийшов далеко за межі технічних суперечок – як навколо нафтопроводу “Дружба”, так і щодо блокування Будапештом європейського фінансування для України.

Як опозиційні медіа Угорщини пишуть про “Дружбу” та інцидент з інкасаторами

На відміну від урядових медіа, які подають конфлікт між Києвом і Будапештом як “антиугорські дії України”, значна частина незалежної та опозиційної угорської преси розглядає ситуацію значно критичніше щодо позиції уряду Віктора Орбана.

Одним із головних майданчиків такого підходу є видання Telex, яке виникло після масового звільнення журналістів із колишнього незалежного порталу Index. У своїх матеріалах журналісти Telex наголошують, що вимога Будапешта відновити транзит російської нафти через нафтопровід “Дружба” є радше політичним інструментом тиску на Україну і Брюссель, ніж виключно питанням енергетичної безпеки.

У публікаціях порталу підкреслюється, що Угорщина має альтернативні джерела постачання нафти, а сама дискусія навколо “Дружби” стала частиною ширшої конфронтації уряду Орбана з Європейським Союзом.

Інше опозиційне видання 444.hu пише про ситуацію ще різкіше. У коментарях редакції наголошується, що блокування європейської фінансової допомоги Україні на десятки мільярдів євро через питання нафтопроводу виглядає як “політичний шантаж” Брюсселя. Автори також зазначають, що риторика угорського уряду дедалі частіше повторює аргументи російської сторони щодо “енергетичної дискримінації”.

Досить критично опозиційні медіа реагують і на історію із затриманням українських інкасаторських автомобілів в Угорщині. Частина журналістів наголошує, що інцидент виглядає як політично мотивована демонстрація сили з боку угорських правоохоронців на тлі загострення відносин із Києвом.

Про цей випадок писали також журналісти HVG, одного з найстаріших незалежних угорських тижневиків. У коментарях експертів, які цитує видання, наголошується, що подібні інциденти можуть ще більше погіршити дипломатичний клімат між країнами і посилити кризу довіри.

У підсумку опозиційна угорська преса демонструє значно складнішу картину конфлікту. Якщо урядові медіа пояснюють кризу виключно “ворожими діями України”, то незалежні редакції частіше звертають увагу на внутрішньополітичну логіку дій уряду Орбана, його конфлікт із Брюсселем та використання енергетичної теми у внутрішній політичній боротьбі.

Слова Зеленського, що об’єднали угорську політику

На тлі цих конфліктів додатковий резонанс викликала заява президента України Володимира Зеленського. Коментуючи блокування Угорщиною кредитної лінії Європейського Союзу для України обсягом €90 млрд, він висловив сподівання, що “одна особа в ЄС” не блокуватиме рішення. Інакше, пожартував президент, він «передасть контакт цієї особи українським військовим».

Цей вислів швидко перетворився на новий дипломатичний скандал. Угорська сторона сприйняла його як пряму погрозу на адресу прем’єр-міністра Віктора Орбана.

Міністр закордонних справ Петер Сійярто заявив, що слова президента України “переходять усі межі”, а речник угорського уряду Золтан Ковач назвав їх “відкритою погрозою”. Сам Орбан відповів, що слова Зеленського “спрямовані не проти нього особисто, а проти Угорщини”, і підкреслив, що не відмовиться від політики захисту енергетичних інтересів своєї країни.

“Погрози Зеленського не стосуються мене. Він погрожує Угорщині. Але це не відверне мене від захисту угорських сімей“, – заявив прем’єр.

Конфлікт напряму пов’язаний із суперечкою навколо нафтопроводу “Дружба”. Будапешт фактично пов’язує свою згоду на €90 млрд фінансової допомоги Україні з відновленням транзиту російської нафти через українську територію.

Зеленський у відповідь заявив, що технічний ремонт трубопроводу може зайняти близько півтора місяця, але дав зрозуміти, що політичного сенсу у відновленні його роботи не бачить.

“Я б не відновлював його – це моя позиція. Я також сказав європейським лідерам: вони нас уб’ють, але ми не дамо російської нафти Орбану“, – сказав президент, додавши, що угорський прем’єр, на його думку, використовує енергетичне питання і для внутрішньої політики.

За словами Зеленського, на позицію Будапешта впливають і майбутні парламентські вибори в Угорщині.

Реакція угорської політики виявилася доволі показовою. Несподівано на бік уряду Орбана стала навіть опозиція. Лідер партії “Тиса” Петер Мадяр заявив, що жоден іноземний лідер не може погрожувати угорцям і закликав президента України пояснити або відкликати свої слова.

Цей епізод демонструє важливу дипломатичну проблему: навіть якщо вислів був задуманий як емоційний або іронічний, у міжнародній політиці подібні формулювання можуть мати протилежний ефект.

У даному випадку він фактично об’єднав угорський політичний спектр – і уряд, і опозицію – у критиці Києва. А це небажаний результат для України, яка раніше розраховувала, що після майбутніх виборів у Будапешті може з’явитися більш проєвропейський і більш проукраїнський уряд.

Європейський вузол

Нинішня суперечка між Києвом і Будапештом висвітлює не лише двосторонню напруженість, а й кілька структурних слабкостей європейської політики.

Передусім йдеться про інституційну архітектуру Європейського Союзу. У низці ключових сфер, зокрема у зовнішній політиці, санкційній політиці та ухваленні великих фінансових рішень, зберігається принцип одностайності. Це означає, що одна держава-член може фактично зупинити рішення, яке підтримує решта союзу. У результаті навіть стратегічні ініціативи часто стають предметом складних переговорів і політичного торгу.

Другий фактор – енергетична конфігурація Європи, яка досі частково визначається спадщиною залежності від російських ресурсів. Попри масштабну перебудову енергетичних ринків після початку повномасштабної війни, деякі країни Центральної Європи залишаються прив’язаними до старої інфраструктури постачання. Нафтопровід “Дружба” у цьому контексті виступає не лише технічним маршрутом транспортування нафти, а й важливим політичним важелем.

Третій вимір пов’язаний із внутрішньою політикою держав-членів ЄС. Підтримка України дедалі частіше інтегрується у внутрішньополітичні дискусії та виборчі кампанії. У таких умовах зовнішньополітичні рішення можуть використовуватися для демонстрації політичної автономії від Брюсселя або для мобілізації внутрішнього електорату.

Отже, суперечка навколо “Дружби” показує, що навіть у розпал війни енергетика, фінансові рішення та внутрішні політичні інтереси здатні перетворюватися на інструменти переговорного тиску. Саме тому нинішня напруга між Україною та Угорщиною виходить далеко за межі двосторонніх відносин. Вона оголює глибші суперечності всередині Європейського Союзу – між принципом єдності та різними національними інтересами держав-членів.