Political

Between the lines of promises: European support for Ukraine in the face of a harsh winter

This winter, Ukraine is on the verge of an extraordinary test: destroyed power plants, heat and resources are threatening the lives of millions. In cold, dark apartments, people are hoping for support from Europe, which promises help and solidarity. But can European promises actually keep Ukraine warm? This winter will be a stern test for international partnerships, where support will be measured not only in words but also in real steps. At a time when every degree of warmth and every kilowatt of energy is critical, Europe has a chance to show whether it is ready to share with Ukraine not only the struggle but also the difficult reality of winter survival in a crisis.

European support: what is promised

As the winter cold approaches, Ukraine is entering a critical stage of the energy struggle, where attacks on infrastructure could have catastrophic consequences for the population. After numerous Russian attacks, the national energy capacity has decreased by more than 9 gigawatts, which is equivalent to the loss of eight power plants and more than 800 heating facilities. In such circumstances, Ukraine risks facing prolonged blackouts that could affect industrial enterprises and residential buildings for 8-14 hours a day.

However, this scenario could be even more dramatic if Russian strikes continue to threaten nuclear power plants, which currently provide 60% of the country’s electricity. Any new attack on the infrastructure that supports their operation could pose a serious threat to grid stability. President Volodymyr Zelenskyy has already warned the international community that attacks on Ukrainian NPPs could lead to a large-scale nuclear crisis with unpredictable consequences.

Another problem is the critical shortage of gas reserves in the country. Due to the absence of traders and investors who are not pumping gas into storage due to the risk of shelling and low profits, Ukraine may not have enough gas to heat households this winter. According to Carlo Buontempo, head of the EU climate change service Copernicus, the forecasts for Ukraine this winter remain unpredictable, but a sharp cold snap is likely. In the worst-case scenario, when the temperature drops below -10°C and Russia damages nuclear infrastructure, Ukrainians could be left without electricity for 20 hours a day. Such a scenario would mean not only an energy but also a humanitarian disaster that could trigger a new wave of refugees to Europe. European countries are already preparing for a possible increase in their number. For example, Estonia is launching a large-scale charity campaign to collect generators and heaters for Ukraine, while Poland and Lithuania are planning similar initiatives. Even so, the amount of aid remains limited and cannot compensate for the energy shortage.

Ukraine is making attempts to protect its energy infrastructure from attacks, in particular by installing fortifications at power plants. However, even the use of gabions and concrete covers cannot protect against hits from powerful X-101 missiles, which means that the vulnerability of the power system remains high. The situation is particularly critical at nuclear power plants, where the installation of protective systems has just begun and will not be completed before winter.

Despite all the difficulties, Ukraine is finding creative solutions to minimise the risks. For example, solar panels are being installed in hospitals to ensure uninterrupted operations even when centralised supply is interrupted. However, these measures are far from sufficient to cover the large-scale needs of the population.

Faced with energy problems, the Ukrainian government turned to its European partners for help, and Europe responded promptly. Recently, Germany announced the allocation of €170 million to support Ukraine’s energy infrastructure. These funds are aimed at emergency measures to minimise the consequences of Russian attacks on power plants and heating facilities.

In addition, Japan, Norway and Sweden, with the support of the United Nations Development Programme, have funded the installation of four gas-fired power plants in Odesa, of which the first has already been handed over to the city. Such initiatives are crucial for cities that are particularly affected by heat and power outages.

Alongside financial support, EU countries are also focusing on charitable initiatives. For example, in November, Estonia will launch a large-scale charity campaign to help Ukrainians keep their homes warm. This includes the collection and delivery of generators, heaters and other heating items.

See also  Попри триваючу війну, тема виборів в Україні набирає обертів. Дискусії про можливість їх проведення звучать дедалі частіше, а деякі політичні фігури, які зникли з інформаційного простору після початку вторгнення РФ, зараз знову активізувалися. Інші ж, навпаки, не припиняли своєї активної діяльності та продовжують впливати на суспільну думку. В умовах, коли країна веде війну за виживання, політична сцена поступово наповнюється знайомими обличчями, і все частіше виникає питання – якщо вибори відбудуться найближчим часом, як вони проходитимуть і які виклики стоятимуть перед українським суспільством? Вибори під час війни: політичні маневри чи реальна перспектива? Останні місяці в інформаційному просторі України питання можливих виборів президента набуло нового імпульсу. Спершу про них почали говорити західні, американські та російські політики. Так, республіканський сенатор Ліндсі Грем ще у 2023 році зробив першу спробу «вкинути» тему виборів в Україні, закликаючи до їх проведення навіть в умовах війни. Відтоді це питання періодично з’являється в риториці американських посадовців. Нещодавно спецпредставник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог заявив, що 2025 рік може бути вдалим часом для виборів. Таку активну увагу до української демократії можна пояснити бажанням США підготувати ґрунт для майбутніх переговорів про припинення війни. Адже їхні результати мають підписувати представники влади, легітимність яких не викликатиме сумнівів. З часом про вибори стали говорити українські політики, а згодом і найвищі посадовці держави. Президент України заявив, що вибори можуть відбутися лише за певних умов, спікер Верховної Ради звернувся до міжнародних колег з проханням поділитися досвідом виборів в умовах війни, а глава МЗС підтвердив, що президент наразі зважує всі «за» і «проти». Водночас Володимир Зеленський заявив, що призупинення воєнного стану заради виборів поставить під загрозу існування української армії. В інтерв’ю британському ITV News він наголосив, що більшість громадян виступають проти виборів під час війни, адже чудово розуміють можливі наслідки. «Я не боюся виборів, але що вони означають у нинішніх умовах? Для їх проведення доведеться або скасувати, або тимчасово призупинити воєнний стан. У такому разі ми фактично втратимо армію. Це не лише питання бойового духу та боєздатності — юридично утримувати таку армію буде неможливо. І росіяни тільки радітимуть, бо це вдарить по нашій обороноздатності», — пояснив Зеленський. Він додав, що у разі призупинення воєнного стану військові матимуть повне право повернутися додому, чим Росія неодмінно скористається для активізації своїх наступальних дій. Президент також підкреслив, що тема виборів активно просувається саме російською пропагандою, адже її метою є «просунути в українську владу вигідну для Кремля свою людину». В свою чергу влада РФ заявляє, що вона має намір вести мирні переговори лише з легітимним президентом, а Володимира Зеленського таким не вважає. Юридично ситуація щодо виборів виглядає однозначно: відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», проведення будь-яких виборів під час дії воєнного стану заборонене. Це стосується президентських, парламентських, місцевих виборів та виборів до Верховної Ради АР Крим. Проте заборона закону не означає його незмінність – якщо у Верховній Раді знайдеться необхідна кількість голосів, цей пункт можна буде переглянути. Питання легітимності президента зараз залишається предметом політичних дискусій, але з юридичної точки зору наразі його повноваження вважаються чинними. При цьому стаття 83 Конституція України прямо забороняє проведення лише парламентських виборів під час воєнного стану, тоді як президентські вибори не підпадають під цю заборону. Водночас стаття 103 визначає, що президент обирається громадянами України строком на п'ять років і на даний час він сплив. Формально це означає, що шляхом внесення змін до законодавства можна відкрити можливість проведення президентських і місцевих виборів навіть у розпал війни. Однак такий сценарій не просто створить унікальний виклик для держави — він може змінити саму логіку політичних процесів. Вибори під обстрілами, голосування у прифронтових містах, виборчі кампанії на тлі щоденних зведень з фронту — все це виглядає як сценарій, до якого українське суспільство ще не готове. Якщо рішення щодо проведення виборів буде ухвалене, Україна стане однією з небагатьох держав, яка ризикнула їх провести в умовах повномасштабної війни. Але чи не призведе це до нового витка політичних криз, чи зможе виборча система адаптуватися до екстремальних умов, і головне — чи буде це справжній вибір, а не просто формальна процедура? Це питання, які потребують чітких відповідей, перш ніж країна зробить крок у цей невідомий політичний експеримент. Якби там не було, а зараз політична сцена України поступово оживає. У закритому режимі вже проводяться соціологічні дослідження, а деякі рейтинги час від часу просочуються в публічний простір. Виборчі штаби, які великі партії не розпускали з часу минулих виборів, знову починають активізуватися. Поки політики публічно заперечують будь-яку підготовку до виборів, вони фактично вже включилися у передвиборчу гонку. Політичні сили проводять ревізію своїх структур, перевіряють місцеві осередки та розставляють людей у ключових точках, готуючись до моменту «Х». Друк партійних газет, гучні заяви у медіа та соцмережах, передвиборчі гасла, посилення активності в регіонах – все це є ознаками прихованої підготовки. Слід відмітити, що гучніше за всіх про вибори стали говорити опозиційні політичні сили, намагаючись оцінити власні шанси та підрахувати потенційні голоси. Вони відкрито звинувачують Зеленського та його команду в тому, що війна стала для них інструментом політичного виживання, а мир – загрозою втрати влади. Опоненти переконані: чим довше триває конфлікт, тим довше нинішнє керівництво залишається на своїх посадах, тому йому це вкрай вигідно. Водночас сама влада чудово розуміє, що без реальної перемоги будь-які виборчі перегони будуть для неї грою з високими ризиками. Адже без чітких досягнень на фронті, на тлі економічного занепаду країни, несправедливої мобілізації та постійних корупційних скандалів завоювати симпатії більшості виборців стане майже неможливо. А ось ще один цікавий факт. 5 лютого стало відомо, що після майже трьох років інформаційної ізоляції Центральна виборча комісія знову відкрила доступ до даних про вибори, зокрема списки обраних депутатів і склади виборчих комісій. Цей крок виглядає знаковим, адже з початку повномасштабного вторгнення всі ці відомості були закриті нібито з міркувань безпеки. Більше того, ЦВК вже завершує черговий етап відновлення роботи Державного реєстру виборців. Це означає, що система приводиться в робочий стан, що може бути далеко не простою технічною рутиною. Це випадковість чи ще один сигнал? Скоріше за все, ми спостерігаємо черговий етап підготовки до можливих політичних подій, які можуть розгорнутися значно швидше, ніж багато хто припускає. Отже, сукупність перерахованих фактів формує в суспільстві відчуття того, що вибори президента в Україні є не такою вже й далекою перспективою. Навіть якщо юридичних підстав для їх проведення поки що немає, політики вже готуються, а отже, цей сценарій стає дедалі більш реальним. Вибори та електоральний потенціал Коли мова йде про вибори, основним чинником їх проведення є електоральний потенціал, який за останні роки зазнав безпрецедентних змін. Мільйони українців залишили свої домівки, рятуючись від війни, і тепер формують потужний електоральний сегмент за кордоном. Якщо раніше голоси діаспори мали мінімальний вплив на результати виборів, то тепер ситуація кардинально інша: закордонні виборці можуть стати тим фактором, який докорінно змінить політичний ландшафт країни. Як відомо, за кордоном зараз перебуває більше 10 мільйонів українських біженців, з яких близько 6 мільйонів перебувають у країнах ЄС, і майже 3 мільйона цих громадян мають право голосу. При цьому згідно з даними МЗС, кількість потенційних виборців за межами України може сягати 4,5 мільйона осіб, що становить близько 15% від загальної кількості виборців у 2019 році. Як би не відрізнялися цифри в різних джерелах, ситуація в цілому зрозуміла. Крім того, Україна не має достатньої інфраструктури за кордоном для забезпечення їхньої участі в голосуванні: в окремих державах до дипломатичних установ потрібно добиратись понад 10 годин. Тобто, велика кількість біженців де-факто опиниться виключеною з виборчого процесу. Однак є ще один важливий фактор. Понад мільйон українських біженців опинилися в Росії та Білорусі. Чи матимуть вони право голосу? Чи можна формалізувати їхню участь у виборах? Це питання на даний час залишається відкритим і потребує чіткої юридичної відповіді. Окрім чисельності, важливе значення має й те, що від 25 до 60% українських біженців не планують повертатися додому. З часом їхня адаптація за кордоном тільки зростає. Водночас вони залишаються громадянами України і, теоретично, мають право впливати на виборчий процес. Питання лише в тому, чи захочуть вони цим правом скористатися і яким буде їхній політичний вибір. Крім того, українці за кордоном масово не перебувають на консульському обліку. Це означає, що значна їх частина не зможе взяти участь у голосуванні. В таких умовах їхні голоси або не будуть враховані, або ж потенційно стануть об’єктом маніпуляцій. Західні соціологи неодноразово доводили, що біженці голосують не так, як громадяни, що залишаються в країні. Вибори в Молдові та Грузії підтвердили цю закономірність. Молдавська діаспора в Європі забезпечила перемогу прозахідного кандидата, тоді як виборці всередині країни були більш розділені. В Україні ситуація може бути ще складнішою: біженці можуть проголосувати за абсолютно несподівані політичні проєкти, які не є популярними серед тих, хто залишається всередині країни. Ще один важливий аспект – понад 30% українських виборців за кордоном (майже 1 мільйон осіб) – це чоловіки призовного віку. Більшість з них мають проблеми з консульським обліком, що може обмежити їхні виборчі права. Примітно, що лише один із 16 українців за кордоном перебуває на консульському обліку. Це створює парадоксальну ситуацію: вони мають право голосу, але через бюрократичні труднощі можуть бути виключені з виборчого процесу. Раніше голосування за кордоном не мало значного впливу на вибори. Наприклад, у 2019 році з 449 174 виборців, зареєстрованих на закордонних дільницях, проголосували лише 59 830 осіб (13%). Але якщо зараз до участі у виборах долучаться мільйони біженців, їх результат може бути непередбачуваним. І тут виникає головне питання: чи збігаються політичні уподобання біженців з курсом, який нині підтримують в Україні? Якщо більшість з них підтримає гасла на кшталт «Україна ніколи не буде в НАТО», «мир за будь-яку ціну», «амністія всім ухилянтам», «відкриймо кордони» тощо, це може стати серйозним викликом для державної стратегії. Отже, якщо вибори в Україні відбудуться найближчим часом, варто очікувати що її політичне майбутнє можуть визначати ті, хто вже давно живе поза її межами. І це змінює правила гри у виборчому процесі. Ймовірні проблеми виборчого процесу Окрім необхідності зупинити бойові дії, існує безліч інших бар’єрів, які унеможливлюють повноцінне проведення виборів в Україні. Перший і найочевидніший виклик – це безпека. В умовах продовження бойових дій кожна виборча дільниця стає потенційною мішенню для ракетних ударів. Закриття дільниць під час повітряної тривоги не розв’яже проблему – будь-яка атака, особливо з застосуванням «Кинджалів» чи балістичних ракет, легко може зірвати виборчий процес. Перенесення голосування в укриття також не є виходом з ситуації, оскільки їхня кількість замала, а більшість не пристосовані для розміщення виборчих дільниць. Не менш критичне питання – військовослужбовці. За різними оцінками, зараз у Силах Безпеки та Оборони України перебувають понад 1 мільйон громадян. Багато з них знаходяться в окопах, на передовій або виконують бойові завдання. Очевидно, що вони фізично не зможуть проголосувати. Але чи можна вважати вибори легітимними, якщо люди, які ризикують своїм життям за країну, будуть фактично позбавлені права голосу? На додачу, технічні труднощі можуть перетворити виборчий процес на хаос. Мільйони виборців змінили місце проживання, дехто не реєструється, щоб не попасти під мобілізацію, що вкрай ускладнює логістику голосування. При цьому перехід на електронне голосування є надто ризикованим варіантом, адже навіть у розвинених країнах його впроваджують роками. В Україні ж загроза хакерських атак та втручання у систему голосування є надзвичайно високою. Приклади вже є: у грудні 2024 року кібератаки зірвали онлайн-голосування за Громадську антикорупційну раду при Міноборони та зламали державні реєстри. У таких умовах довіряти онлайн-виборам – означає відкрити ворота для масових фальсифікацій. Організаційні питання теж залишаються невирішеними. Відкриття кордонів є необхідною умовою для повернення виборців. Але що робити з тими, хто отримав тимчасовий захист у ЄС? Чи будуть європейські країни анулювати цей статус? У якому правовому полі опиняться українські мігранти? Ці питання навіть не почали обговорювати. А ще є велика фінансова проблема. Президент України неодноразово заявляв, що вибори коштуватимуть щонайменше 5 мільярдів гривень, і джерелом фінансування мають стати західні партнери. Але чи готові вони вкладати кошти у виборчий процес в умовах війни? І, нарешті, вибори передбачають наявність базових демократичних прав і свобод – свободу слова, діяльності політичних партій, агітації, право на мирні зібрання. Усі ці свободи зараз законно обмежені воєнним станом. Чи можуть вибори без них вважатися демократичними? Чи не суперечить це принципам, закріпленим у Конституції? Проте є ще один ризик – суспільна вразливість до маніпуляцій. Соцмережі та відеоплатформи давно стали інструментом впливу на електорат з фейками і якісними діпфейками, що цілком може бути новою реальністю українських виборів. При цьому ботоферми, контрольовані за межами України, матимуть значно більший вплив, ніж традиційне телебачення. А якщо додати до всіх цих факторів ще й електронне голосування – ризики підтасовок і втручань роблять цю перспективу вкрай сумнівною. В умовах війни будь-яка помилка може дорого коштувати, а експерименти з виборчим процесом можуть поставити під загрозу легітимність нової влади ще до її обрання. Крім того, є ще один важливий момент. Серед ймовірних сценаріїв розвитку подій в Україні все частіше звучить не лише проведення виборів, а й можливість референдуму щодо нейтрального статусу країни як умови припинення війни. Такий крок, як і перераховані вищі фактори, можуть стати не просто політичним викликом, а причиною жорсткого громадянського протистояння. Якщо президентські вибори та питання нейтралітету будуть винесені на голосування одночасно, це створить надзвичайно вибухонебезпечну ситуацію. Адже голосувати доведеться не лише за нового лідера країни, а й фактично за її геополітичне майбутнє. Більше того, враховуючи воєнний контекст, референдум у таких умовах може перетворитися на інструмент зовнішнього тиску — будь-яке рішення, ухвалене під впливом війни, буде сумнівним з точки зору свободи вибору. Саме тому загроза такого сценарію викликає занепокоєння. Отже, попри всі юридичні нюанси та політичні маневри, реальність виборів в Україні під час війни виглядає скоріше експериментом з непередбачуваними наслідками, ніж реальним демократичним процесом. Вибори передбачають безпеку, рівний доступ до голосування, свободу агітації та довіру до їхнього результату – жоден із цих аспектів сьогодні не гарантований. Головна небезпека полягає не лише у фізичних ризиках чи технічних складнощах, а у можливості глибокої політичної кризи. В умовах війни будь-які розбіжності щодо легітимності нового керівництва можуть стати ще одним фронтом – цього разу всередині країни. Тож поки політики будують стратегії та проводять приховану передвиборчу підготовку, головне питання залишається незмінним: чи готова Україна до виборів, які не послаблять її державність, а зміцнять? В ситуації, коли держава веде боротьбу за існування, будь-яке політичне рішення матиме вкрай важливі наслідки, які вплинуть не лише на владу, а майбутнє країни. Оксана Іщенко

In addition, in September, the International Energy Agency (IEA) published a report entitled ‘Ukraine’s Energy Security and the Coming Winter: An Action Plan for Ukraine and its Partners’, which outlined the main steps to be taken to prepare the country for harsh winter conditions. The key areas include strengthening the physical security of the energy infrastructure, accelerating the supply of equipment for the repair of facilities, engaging the population in energy saving, preparing alternative heating options, and filling gas storage facilities to the required level.

According to this plan, decentralisation of electricity generation is an important issue, which can help reduce the vulnerability of the grid. The report also notes the need for coordination of efforts between Ukraine and Moldova to increase stability in the energy systems of both countries.

Is the promised international assistance enough?

Despite the promised support from Europe, the winter forecasts remain extremely worrying, and Ukrainians have little reason to be optimistic. Russian attacks on critical infrastructure, which have been going on for many months now, are systematically disabling power plants, heating networks and distribution network facilities, turning the winter of 2024-2025 into a real energy nightmare. Experts are already warning about the likelihood of large-scale blackouts. During the cold months, when the demand for electricity reaches its peak, the Ukrainian energy system may simply not be able to withstand the load.

The projected capacity deficit reaches about a third of the country’s total demand. This means that in winter, some regions may experience not just short-term interruptions, but long-term blackouts that will leave millions of Ukrainians without electricity for significant periods of time. Last year’s experience has already shown that the situation with electricity supply becomes completely unpredictable: during peak hours, the system barely holds out, and as soon as one link in this chain reaction fails, the domino effect causes entire cities to plunge into darkness.

Potential outages and blackouts not only pose a risk of physical discomfort, but also threaten an economic crisis. When cities go dark, businesses, trade, healthcare, and transport come to a standstill. Entrepreneurs, who are the backbone of Ukraine’s economy, are already preparing for a tough winter, but without a constant power supply, small and medium-sized businesses will be on the brink of survival. This will create a wave of new economic problems that will add to the existing ones and, ultimately, increase the overall impact on the national economy.

The main problem, however, is not the lack of promised international support, but the continuous destruction that does not give a chance for a quick recovery of the system. In addition, the scenario of winter survival is greatly complicated by the limited possibilities of energy imports from Europe. European countries are already suffering from high energy prices, so the reserves they can allocate to support Ukraine will remain limited. Some European countries have already been forced to introduce conservation standards, and additional supplies to Ukraine could put a critical strain on European energy systems. In the event of a severe winter, Europe will be forced to focus resources on meeting its own needs, and imports for Ukraine may be reduced to a minimum. Experts warn that such a situation could turn the Ukrainian energy system into a vulnerable link that will not withstand another wave of destruction.

These problems are compounded by the risk of cyber threats. Today, cyberspace is becoming a real battlefield, and energy infrastructure is the main target for the enemy. Cyber attacks are even more terrifying than physical attacks: they can paralyse the entire system in just a few minutes. If key facilities in Ukraine’s power grid are successfully attacked, power supply in entire regions could be cut off for a significant period of time, leaving technicians unable to quickly restore the grid. Forecasts show that an increase in cyber attacks in winter is almost inevitable, and even with the support of European cyber experts, it is becoming increasingly difficult to guarantee the resilience of the system.

There is also an extremely important, even key, question: will Ukraine be able to implement at least some of the measures planned by the International Energy Agency before the onset of winter? The IEA has called on international partners to accelerate the provision of transformers, generators and spare parts – equipment without which the survival of the power system during the cold season is impossible. But winter, like the threat of blackouts, is already on its way, and these calls may come too late. While the simplified import procedures and prioritisation are certainly steps in the right direction, the time required to deliver and install the equipment is not in Ukraine’s favour. So, this plan looks more like moral and psychological support and solidarity for our country, nothing more. It is too general and unable to meet the specific needs of our country’s energy system.

See also  Irresponsibility in State Governance: What Does the Dismantling of Parliamentary Control Lead to

The European support, although it looks like a serious step of solidarity, remains symbolic compared to the scale of the crisis Ukraine is facing. The generators and transformers coming from our partners will help keep critical infrastructure, such as hospitals and social facilities, running. However, this support is absolutely unable to close the overall energy deficit in the country, and in practice does not look like a lifeline for the energy system. That is, in the event of a systemic collapse, it will not save Ukraine from a complete blackout.

What Ukrainians should expect

The above facts mean that the main hopes should be placed on domestic resources, repairs and adaptive solutions within the country, as the risks of blackouts in many regions remain extremely high. Without targeted solutions and concrete steps to ensure the accelerated provision of equipment, this plan remains a declaration of intent, while our reality calls for more decisive action. In the absence of comprehensive and immediate assistance, Ukraine will face the winter with a shortage of energy resources and great risks to the stable functioning of the entire system.

As you can see, the winter of 2024-2025 will be a real test for Ukrainians, where European assistance may not be as life-saving as hoped. Despite the financial support, equipment and political solidarity, the Ukrainian energy system will face numerous challenges, and hopes for stability are becoming increasingly dim.

So, the outlook is really bleak. While last year’s frosts were survived thanks to the support of all types of power generation (NPPs, TPPs, hydroelectric power plants, CHPs) and a reduction in industrial load, this year’s situation is much worse. Half of the TPPs are out of operation, the damaged TPPs have not been fully repaired, and three million tonnes of coal are currently stored in warehouses, which is much more than is needed to burn in operating conditions. However, this is a ‘bad sign’: the plants themselves are not functioning and do not use this resource, as they are either damaged or cannot be restored due to constant attacks.

‘Ukrenergo is already reporting a deficit in the power system, which will only increase with the approach of frost. Even in moderate temperatures, when the thermometer drops to the usual -7…-8°C, the system will not be able to withstand such a load. Power outages can last for several hours a day, and in certain regions where the shortage is particularly acute, there is a risk of much longer blackouts.

Electricity imports from Europe, which used to be a lifeline for Ukraine, are now limited due to the European energy crisis and high resource prices. Despite the increase in imports from 1.7 to 2.1 GW, which is now being used to its full capacity, this is not enough to cover the deficit, especially during peak periods. Against this backdrop, an increase in imports, even with the EU’s permission, looks doubtful: it would require continuous round-the-clock imports, which is unlikely due to the excessively high winter price and possible interruptions from the EU.

Thus, despite the promised support, our country is facing this winter with a cold reality: no European funds or equipment can quickly make up for the losses caused by Russian shelling. Each new strike on the infrastructure is not just a damage to a plant or a network, but a direct threat to millions of Ukrainians who may be left without basic heat and light during the cold months. Transformers and generators are an important but temporary support that cannot replace the stability that is now critically needed. This winter season carries the risk of becoming an extremely difficult test for the country, when the only support will be Ukrainian endurance, the strength of its own energy system and the readiness of the people to fight.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Related Articles

Back to top button