Український ринок пального стоїть на порозі найгучнішої трансформації за останнє десятиліття – і ця історія стосується кожного, хто заправляє авто. Колишня імперія Коломойського, що роками визначала правила гри на АЗС під брендами Avias і ANP, стрімко розвалюється, а на її уламки вже заходить новий гравець. Компанія UPG офіційно почала перебирати під контроль десятки заправок у Києві й області, а до кінця року може отримати сотні об’єктів по всій країні.
Це не лише боротьба за бізнес-спадщину одіозного олігарха, а й реальна зміна балансу сил, що може вплинути на ціни, якість пального та конкуренцію в усіх регіонах. Тим часом довкола передачі активів зростає напруга: справи про монополізм, арешти, судові заборони й тіньове протистояння старих і нових бенефіціарів.
Такий масштаб перерозподілу ринку Україна не бачила з часів розквіту паливної імперії Коломойського. Варто розібратися, хто насправді стоїть за цим переділом і що це означає для споживачів. Чому саме UPG отримала дозвіл, Max Energy зависла в невизначеності, а держава ризикує втратити контроль над ключовими активами?
Кінець епохи: як руйнується паливна імперія Коломойського
Колись величезна паливна імперія Ігоря Коломойського здавалася непорушною. Понад півтори тисячі АЗС – під брендами Avias, ANP, Sentosa, Мавекс – фактично формували чверть усього українського ринку. За неофіційними оцінками, через цю мережу могло проходити до третини роздрібного обсягу продажу пального. Але від колишньої могутності залишилися лише уламки: сьогодні в активному користуванні залишилось менш як 600 станцій, і то з різним статусом – від закритих до заарештованих чи заблокованих у судах.
Крах розпочався ще 2016 року – з націоналізації ПриватБанку, що став епіцентром фінансової діри на понад $5,5 мільярда, пов’язаної з кредитами для афільованих структур. Відтоді держава почала повертати активи, у тому числі й заправки. Новий етап боротьби за контроль над залишками імперії розгорнувся 2023 року після арешту самого Коломойського: справи проти нього включають шахрайство, легалізацію злочинних коштів, держзраду, а також давню підозру в організації вбивства.
Юридична крапка щодо ПриватБанку була поставлена у листопаді 2023 року: Верховний суд остаточно відхилив усі спроби оскарження націоналізації. Паралельно, ще у 2022-му, РНБО ухвалило рішення про воєнне вилучення часток у стратегічних компаніях: Укрнафта, Укртатнафта та інші перейшли у сферу відповідальності Міноборони.
Формально вплив Коломойського на ринок зведено нанівець: великі активи або перейшли державі, або змінили власника. Але в реальності тінь колишнього володаря ринку ще блукає у вигляді юридичних апеляцій, боргів і корпоративних хитросплетінь, що тягнуться з олігархічної епохи.
У вересні минулого року стався резонансний аукціон: держава виставила на продаж 245 АЗС Avias і ANP, а також 33 земельні ділянки. Ці об’єкти повернулися до ПриватБанку через суд, бо орендарі заборгували понад 10 млрд грн, а розірвати старі договори було майже неможливо. Торги на платформі OpenMarket виявилися напрочуд стриманими: переможець Max Energy Resources виграв із пропозицією, що перевищила стартову ціну лише на 2 мільйони, – 695,9 млн грн. Такий мінімальний крок для такого портфеля викликав питання.
І тут почалося найцікавіше: угода зависла в повітрі. Антимонопольний комітет заблокував її реалізацію через процедурні порушення – мовляв, компанія не подала необхідну спільну заявку з ПриватБанком або зробила це з порушеннями. Комітет навіть не став розглядати подані документи. Схожа ситуація була й у компанії UPG, яка прагнула орендувати 34 АЗС у Києві, але також отримала відмову через технічні огріхи. Проте, на відміну від Max Energy, UPG наполягала і нещодавно таки здобула дозвіл від АМКУ, розпочавши роботу на нових точках.
Що ж до Max Energy, то ситуація зависла без чіткого фінішу. На цьому тлі з’являються закономірні підозри: чи не виконує компанія роль “проксі”, чиє завдання – повернути активи у знайомі руки? Публічної інформації про Max Energy до торгів майже не було, а сама угода відбувалася за кулісами: кінцевого бенефіціара не розкрили.
Справи у судах із компаніями, пов’язаними з колишньою імперією “Привату”, тривають і досі. Ще у 2021 році АМКУ наклав штрафи на Укрнафту, Укртатнафту, Avias та інших – загалом на 4,7 мільярда гривень – за антиконкурентну змову. Але судові баталії тривають, і остаточних вироків досі немає.
Отже, заправки ніби як продали, але формально – не передали. Дозволу немає, власник не визначений, ПриватБанк – у підвішеному стані, а у споживача – відкриті запитання. Хто поставить остаточну крапку в історії мережі, яка колись правила паливною мапою України? І чи не обернеться прозорий аукціон черговим “кільцем повернення” до старої схеми, тільки під новими вивісками?
АЗС між бізнесом і безпекою: чому держава не може втратити контроль над паливною мережею
АМКУ розслідує концентрацію: рішення про дозвіл на операцію з 245 АЗС досі не ухвалено – процес триває з лютого. За даними експертів та аналітиків, вже йдуть переговори заступництва, передачі акцій або оренди, причому участь беруть декілька груп. У пресі згадується фігура “куратора” нафтового бізнесу “Привату” Михайла Кіпермана, який шукає варіанти виходу, включно з продажем по частинах або під управління.
Варіант оренди або розвитку регіональних активів розглядають компанії OKKO, WOG, SOCAR, але про купівлю всієї мережі поки не йдеться.
OKKO (мережа “Галнафтогаз”) має понад 400 АЗС, активно розвиває формат кафе, автогол та інфраструктуру. У квітні вона подала заявку на оренду 19 АЗС KLO у Києві, що показує прагнення до агресивного росту через концесії.
WOG – другий за обсягами оператор після OKKO. Постачає пальне з Румунії, Польщі та Білорусі. У 2019 році отримав штраф від АМКУ разом з Socar та OKKO за цінову змову.
У 2023–2024 роках ринок скоротився приблизно на 15 % через війну, але OKKO і WOG залишаються сильними компаніями з потужною маржею та широкими сервісами.
WOG використовує преміум-паливо Mustang і активно розвиває кафе та зарядки для електромобілів.
Азербайджанський оператор SOCAR, що має мережу з 250–300 АЗС, також був оштрафований АМКУ у 2019 році. Сьогодні він стабільно працює, але поки не заявляє про плани захопити мережу Avias/ANP.
Україна надзвичайно залежна від імпорту пального: ще до війни понад 80 % пального в країні імпортувалось, переважно з РФ і Білорусі. Лише після вторгнення почалася масова переорієнтація на Польщу, Румунію, США тощо.
Зруйнована інфраструктура (нафтосховища, портові вузли, заводи) підвищує вразливість країни: втрата об’єктів під контролем держави – це реальний ризик перерв постачань у зону бойових дій або до регіонів, особливо взимку.
Інфраструктура доставки й зберігання пального часто цілиться російськими кібератаками. ГРУ активно зламує логістичні системи й камери на кордоні, щоб перешкодити руху пального чи військової допомоги.
Насамкінець варто зазначити, що ситуація може виглядати як бізнесова передача, але насправді це питання контролю над енергоінфраструктурою, правовою легітимністю та національною безпекою.
…Якщо активи знову повернуться “вручну”, чи не отримаємо ми нову монополію – тільки з іншим обличчям? Антимонопольний комітет сьогодні – останній запобіжник між прозорою приватизацією і поверненням до олігархічного контролю над критичною енергоінфраструктурою.
Тетяна Вікторова
