Попри два роки повномасштабної війни, санкції й постійні кібератаки, український бізнес і навіть державні компанії продовжують витрачати сотні мільйонів гривень на російські програми: від бухгалтерських систем 1С та BAS до ресторанних сервісів Syrve й Altegio. За даними IT Ukraine, лише торік на “ворожий” софт пішло 304 мільйони гривень, а з 2014 року – понад 1,2 мільярда. Програмами країни-агресора досі користуються три з чотирьох українських компаній.
Це не лише пряме фінансування економіки агресора, а й критичні ризики для кібербезпеки країни. У відповідь парламент готує законопроєкт, що заборонить використання такого ПЗ і зобов’яже бізнес перейти на безпечні українські чи західні аналоги – від BAS та MASTER до Poster і Microsoft Dynamics.
Від зручності до залежності: як 1С стала пасткою для українського бізнесу
Коли в середині 1990-х в Україні почали з’являтися перші приватні фірми, підприємці шукали найпростіші та найдешевші інструменти для автоматизації обліку. Саме тоді на ринку з’явилася російська 1С – проста, зрозуміла, дешева і надзвичайно адаптивна система, яка за кілька років стала стандартом де-факто для всіх бухгалтерів пострадянського простору.
Поки українські розробники намагалися наздогнати законодавчі зміни й працювали над окремими рішеннями під ПДВ або облік зарплати, 1С уже пропонувала все: універсальну платформу, яку можна було налаштувати під будь-який бізнес, від кіоску до авіакомпанії. Вона працювала, була зрозуміла, і не питала нічого зайвого.
Саме тому ще у 2000-х 1С уже контролювала до 80–90 % ринку бухгалтерських програм. У неї вкладалися і час, і гроші, і нерви: компанії писали “кастомні” конфігурації, наймали спеціалістів, і зрештою, кожен бізнес мав щось своє, але завжди на 1С. І це не лише бухгалтерія: CRM, логістика, автоматизація складу, документообіг – усе поступово інтегрувалося в одну звичну оболонку.
Водночас українські програми лишались надто простими, вузькими або не витримували порівняння за швидкістю оновлень. Саме тому навіть після 2014 року, коли з’явилися перші заклики до дерусифікації цифрового простору, майже нічого не змінилося: компанії продовжували працювати на звичних системах, а більшість бухгалтерів і не хотіла нічого міняти.
Санкції 2017 року, що офіційно заборонили продукти 1С в Україні, були обійдені дуже просто: компанії перейменували ПЗ, створивши на його основі систему BAS – “Business Automation Software”. Технічно це залишалося тим же самим, з тими ж базами даних і тими ж файлами. Це дало ще 5-6 років видимого спокою: ніхто не штрафував, податкова приймала звіти, а спеціалістів із BAS стало ще більше, ніж із оригінальної 1С. Всі звикли.
Коли у 2022–2023 роках розпочався новий етап дерусифікації, з акцентом на кібербезпеку, санкційне право та цифрову незалежність, знову виявилося, що вітчизняний бізнес не готовий. Адже перехід на інші системи вимагає часу, кваліфікованих фахівців, фінансів і волі. Але як замінити систему, на яку інтегровані всі процеси компанії? Як пояснити бухгалтерам і менеджерам, що зручна стара програма – вже не просто звичка, а загроза? Як знайти рівноцінну альтернативу?
Українські ERP‑системи за останні роки зробили великий ривок. Але проблема лишається: для більшості підприємств відмова від 1С – це не лише про ПЗ, а й про зламану рутину, зміну всієї логіки, втрату стабільності й навіть страх. Навіть ті, хто свідомо розуміє ризики, – від серверів у РФ до шпигунського коду, – часто не готові кинутися в невідоме.
Тому дерусифікація українського програмного середовища гальмується не лише браком волі зверху. Її стримує психологічна й технологічна інерція, що бере початок ще у 1990-х. У той час, коли світ переходив на SAP і Oracle, Україна обрала 1С – доступну й зрозумілу систему, яка швидко стала стандартом для більшості підприємств. І ці звички ми розплутуємо досі.
Залежність від російського софту перетворилася не лише на технологічну, а й на ментальну проблему. Йдеться вже не просто про оновлення програм чи витрати на ліцензії, а про бар’єри, що сидять у самих користувачах. Ключовим чинником тут є психологія: звичка, інерція, страх перед невідомим і культурні асоціації часто переважають над раціональними аргументами.
Для багатьох бухгалтерів, адміністраторів чи власників бізнесу програми на кшталт “1С” чи “БестЗвіт” стали частиною щоденної рутини. Знайоме середовище створює відчуття стабільності й контролю: недоліки відомі, їх навчилися обходити, а нова система сприймається як джерело ризику і невизначеності. Саме це й робить перехід таким складним.
Між страхом і можливістю: як подолати бар’єр переходу від 1С
У бухгалтерії цей бар’єр традиційно найсильніший: відповідальність за кожну помилку висока, а більшість фахівців освоювала програми на практиці, шляхом спроб і помилок. Тому для людини, яка в знайомому ПЗ почувається майстром, перехід на інший інструмент сприймається як втрата контролю. Подібний спротив виникає і поза межами бухгалтерії.
Так, у Львові мережа кав’ярень, що впроваджувала українську ERP, зіштовхнулася з опором персоналу: частина працівників відмовлялася працювати в “незручному” інтерфейсі, а один адміністратор узагалі залишив компанію. У масовій свідомості програма поступово ототожнюється з самим бізнесом, і її заміна виглядає так, ніби йдеться про втрату ключового співробітника.
Додає труднощів і інформаційний вакуум. Не всі розуміють справжнє походження своїх програм та ризики їхнього використання. Для малого бізнесу кіберзагрози залишаються чимось далеким і абстрактним, тоді як страх перед несумісністю обладнання, втратою даних чи збоями у звітності видається цілком конкретним. За відсутності чітких державних сигналів і обов’язкових правил набагато легше нічого не змінювати.
І все ж досвід успішних переходів доводить: бар’єр можна подолати. Ще у 2018 році представництво міжнародного дистриб’ютора Azelis повністю відмовилося від 1С і впровадило Microsoft Dynamics AX2012 R3. За дев’ять місяців систему адаптували під українське законодавство та вимоги обліку, забезпечивши підтримку бухгалтерії, ПДВ, іноземної валюти, обліку запасів, інвентаризації та ФОП. У 2019 році компанія вже працювала як єдиний організм на сучасній ERP.
Інший підрозділ того ж концерну обрав Dynamics NAV, бо там є повний журнал дій (audit trail), що дозволяє відстежити всі зміни. Щоб зменшити ризики і зняти психологічну напругу, перехід здійснювали поступово: певний час паралельно вели операції в обох системах. Згодом довіра до нового рішення зросла, а співробітники сприйняли його як зручне й надійне.
Нещодавно на Brave CFO Gathering представили кейс упровадження Microsoft Dynamics 365 Business Central. Компанії Innoware та Orbico розповіли, як вибудовували процес: від локалізації та налаштування під міжнародні стандарти до демонстрації гнучкості й масштабованості системи.
Свій шлях прокладають і українські розробники. ERP-система Bimp, що стартувала у грудні 2021 року, вже обслуговує понад дві сотні компаній у торгівлі, виробництві та HoReCa. Продукт охоплює управлінський облік, склад, виробництво та CRM і позиціонується як реальна альтернатива 1С навіть у тих сегментах, де вона раніше мала понад половину ринку.
Висновок очевидний: проблема полягає не у вартості чи технічній сумісності, а у людському факторі. Перехід вимагає не лише технічного плану, а й продуманої комунікації, підтримки користувачів і поступовості. Тоді страх поступається місце довірі, а дерусифікація цифрового середовища перестає бути абстрактною метою і стає реальною практикою. Приклади компаній, що вже наважилися на зміни, доводять: нові ERP-системи відкривають не загрози, а можливості для зростання.
…Залежність від 1С давно перестала бути питанням зручності – це питання безпеки й майбутнього. Це не просто технічна проблема, а глибоко вкорінена психологічна та культурна інерція. Українському бізнесу доведеться вирватися з пастки звички, бо кожен день з російським софтом – не стабільність, а передусім вразливість, яку багато хто з наших співвітчизників недооцінює.
Тетяна Вікторова
