Після зустрічі міністрів оборони країн НАТО, яка відбулася цього вівторка, європейські ЗМІ вважають, що Альянс готується до довгого і жорсткого протистояння. Тон коментарів змінено — більше не говорять про стримування як політичний сигнал, йдеться про переозброєння як стратегічний курс. У центрі обговорення медіа стоїть заява міністра оборони США Гегсета про перегляд базового оборонного навантаження країн-членів. Якщо сьогоднішній мінімум — 2% ВВП, то США вимагають підвищити планку до 5%.
У європейських редакційних колонках це вже називають ультиматумом і кінцем ілюзій про “м’яке стримування”. Ідея колективної оборони дедалі більше набуває рис фінансового тиску. США формують нову архітектуру НАТО, в якій оборонна політика підпорядковується логіці силового домінування. Європейці розуміють: у майбутній структурі альянсу роль Америки буде ще більшою, а ціна для кожного з учасників — вищою.
Avvenire – Італія. Коли йдеться про озброєння, то гаманці відкриваються охочіше, – підсумовує міланський католицький вісник Avvenire:
“На тлі необхідності захищати Європу колись економні країни вже не бояться жодних витрат. Метте Фредеріксен, нинішня прем’єр-міністр Данії, у вівторок відкрито заявила: “Ми грали провідну роль у групі економних, а тепер ми візьмемо на себе роль лідера в іншій групі, оскільки часи змінилися”.
… Виходить, що пріоритет відданий озброєнням. Така думка, яку, поза всяким сумнівом, поділяють давні союзники у справі боротьби за економію. Один з них, голландець Рютте, нині обіймає посаду глави НАТО і не втрачає можливості вимагати від урядів виділяти більше коштів на зміцнення власних армій. Інший, швед Льовен – нинішній голова Соціал-демократичної партії Європи – став переконаним
прихильником планів з озброєння континенту”.
Rzeczpospolita – Польща. Варшавська Rzeczpospolita наголошує на важливості допомоги Україні як частини оборонної стратегії НАТО:
“Ці витрати тісно пов’язані з новими планами на екстрений випадок – докладно розписаним сценарієм того, хто і як має брати участь в обороні проти Росії. Однак, невід’ємною частиною цих зусиль буде підтримка самої України. Рютте наголосив, що збільшення видатків на оборону не повинно відбуватися за рахунок західної допомоги Києву. Така буде надходити окремо. І забезпечувати її потрібно ще протягом багатьох років – поки зберігається загроза з боку Кремля”.
Jyllands-Posten – Данія. Потрібно вчитися на уроках війни в Україні, – пише датська Jyllands-Posten:
“Однак важливо і не пороти гарячку. Це стосується як запланованого витрачання величезних бюджетних коштів, так і завдання забезпечення того, щоб спрямування видатків відповідало картині сьогоднішньої – а не вчорашньої – загрози. І тут важливим є досвід України. Завдяки доблесній підтримці, яку надає Україна, Данія має краще уявлення про те, що відбувається на полі бою, ніж більшість інших країн. Ми допомогли українцям, а їхній приклад може, у свою чергу, допомогти нам виробити таку оборонну політику, яка не наслідувала б логіку минулого століття”.
Corriere della Sera – Італія. Вашингтон домігся важливої проміжної мети, – зазначає міланська Corriere della Sera:
“Досягнуто домовленості щодо військових витрат. Метою є п’ять відсотків ВВП. … Це перший конкретний результат, який адміністрація Трампа може пред’явити в контексті відносин з Європою. … Тепер США можуть йти з Європи, однак робити це вони будуть покроково, а не різко та травматично. Ця тема буде переважати на саміті глав держав та урядів країн НАТО 24 та 25 червня у Гаазі. У найближчі місяці перед європейським табором стоятиме завдання помножити свої зусилля, щоб у потрібний момент він міг заповнити прогалини, які з’являться з відходом Сполучених Штатів”.
The Guardian – Велика Британія. Світова гонка озброєнь ставить під загрозу досягнення кліматичних цілей, – нагадує лондонська The Guardian:
“Нарощування озброєнь з боку лише НАТО може підвищити обсяг викиду парникових газів майже на 200 мільйонів тонн щорічно. … Критики вказують на те, що кожен долар, що інвестується в озброєння, не тільки несе з собою відповідні викиди СО2, а й витрати, пов’язані з втраченими можливостями захисту клімату.
Крім того, підвищення військових витрат знижує кількість ресурсів, які можна було б спрямувати на протидію зміні клімату. І так уже відбувається: так, наприклад, Сполучене Королівство фінансує зростання оборонних витрат за рахунок скорочення коштів, які планувалося виділити іншим країнам на допомогу з метою розвитку. Приклад Лондона наслідують також Бельгія, Франція та Нідерланди”.
