Фермери на лінії очікування: що не працює в механізмах компенсацій за втрати і розмінування

Після боїв та окупації на сході та півдні України значна частина сільськогосподарських земель виявилася непридатною для обробітку. Причиною є масове мінування, яке охопило не лише зони прямих бойових дій, а й логістичні шляхи і поля, які десятиліттями використовувалися для посіву зернових, технічних і кормових культур. Тисячі гектарів угідь залишаються небезпечними для робіт, при цьому фермери стикаються з проблемами юридичної невизначеності й труднощами в роботі державних реєстрів. Компенсації за знищені посіви, зруйновану техніку або заміновану землю державою обіцяні, але у більшості випадків не працюють. Попри міжнародну підтримку та ініціативність місцевих громад, проблему загострюють також бюрократичні перепони, нестача фахівців і технічних ресурсів.

Державна програма під тиском реальності

Україна наразі має справу з безпрецедентним масштабом забруднення сільськогосподарських земель. За оцінками міжнародних організацій, забрудненими залишаються сотні тисяч гектарів, переважно в Херсонській, Миколаївській, Харківській, Запорізькій та Чернігівській областях. Розмінування таких площ вимагає величезних фінансових витрат, спеціалізованої техніки, фахових операторів і значного часу. Водночас фермери не можуть обробляти свої угіддя, через що втрачають доходи, а держава не отримує потенційні мільярди доларів експортної виручки. У такій ситуації процес гуманітарного розмінування стає не лише питанням безпеки, а й критичною умовою для продовольчої самодостатності та макроекономічної стійкості.

Офіційно програма компенсації стартувала у вересні 2024 року після дев’ятимісячного етапу технічної підготовки. Відтоді її механізми постійно вдосконалюють у координації з Центром гуманітарного розмінування та операторами протимінної діяльності. Міністерство економіки розпочало комунікаційну кампанію та запустило спеціалізований вебресурс, який має полегшити доступ до інформації для фермерів. Тут зібрано актуальні інструкції, алгоритм перевірки відповідності та подання заявки через Державний аграрний реєстр.

Втім, навіть з урахуванням технічної спрощеності, темпи участі агровиробників залишаються невисокими. За словами урядовців, аграрії зосереджені переважно на весняних польових роботах, що знижує їхню активність у підготовці документів для участі в програмі. Крім того, спрацьовує і психологічний бар’єр, через який програма сприймається як складна та затратна за часом, що знеохочує невеликі господарства.

На фоні цього, активність на ринку операторів розмінування все ж зросла. У першому півріччі 2025 року проведено 65 державних закупівель, за результатами яких укладено договори на суму 835 млн грн. Для порівняння, у 2024 році контракти з постачальниками послуг укладалися значно повільніше: менш як 20 тендерів, і загальний обсяг угод тоді не перевищував 300 мільйонів. Варто також зазначити, що у 2024 році до участі в торгах долучалися лише 8 з 85 акредитованих компаній, тоді як у 2025-му їх стало вже 20.

Загальне фінансування програми компенсацій у 2025 році становить 3 млрд грн. Потенційно вона може охопити значно більшу кількість заявників. На цей момент уже подано 426 заявок на розмінування понад 14 тисяч гектарів агроземель. У порівнянні з попередніми роками прогрес очевидний: з 2022 по 2024 рік вдалося очистити  близько 3 тисяч гектарів. Фахівці вказують, що подальше нарощування темпів розмінування дасть змогу значно пришвидшити відновлення агровиробництва, особливо у критично постраждалих регіонах таких як Херсонська, Миколаївська та Харківська області.

Залучення фермерів до програми виступає одним з головних чинників, від якого залежить ефективність реалізації цієї ініціативи. Поки що ж рівень відхилення заявок свідчить про глибоку потребу в інформуванні, супроводі та методичній підтримці. Чиновники обіцяють у найближчі місяці розширити програму на інші типи земель і покращити механізми роботи з громадами. Успіх цієї ініціативи стане визначальним для аграрного сектору, який і надалі залишається ключовим для української економіки.

За інформацією Міністерства аграрної політики, станом на початок 2025 року в Україні вже очищено від вибухонебезпечних предметів 264 тисячі гектарів агроземель. Це безумовно прогрес, але масштаб забруднення залишається колосальним. На ринку наразі працює 73 акредитовані оператори протимінної діяльності. І хоча це число зросло, попит на їхні послуги стабільно перевищує можливості.

Центр гуманітарного розмінування, який координує більшість процесів у рамках держпрограми, лише до лютого 2025 року уклав 50 договорів із операторами. Вони охопили трохи більше ніж 9 тисяч гектарів. З формального боку все виглядає рівно: учасники обираються на аукціонах через Prozorro, має бути мінімум два учасники, процедура передбачає перевірку документів, укладання договорів і компенсацію витрат. Але саме тут, у бюрократичному ланцюжку, виникає найчастіше глухий кут.

Паперові бар’єри: як формальні помилки зупиняють відновлення агровиробництва

Попри технічну готовність і фінансову підтримку, фермери масово “випадають” з процесу. З 225 заявок, поданих агровиробниками з початку 2025 року, майже 189 були відхилені через формальні помилки або невідповідність базовим вимогам. Найпоширенішою причиною стало відсутнє нетехнічне обстеження земель чи подання заявок на ділянки, які не підпадають під дію програми. Це свідчить про слабке розуміння умов участі серед фермерів і брак належної інформаційної підтримки на місцях.

Причини криються в банальному нерозумінні правил. Багато хто не має документального підтвердження забруднення земель, а хтось просто не встигає оформити заявку під час польових робіт. Щоб бодай трохи виправити ситуацію, у вересні 2024 року Кабінет Міністрів збільшив розмір компенсації за розмінування із 80% до повного покриття вартості послуг. Водночас було знято обмеження, яке раніше не дозволяло брати участь фермерам із податковими боргами. Відтепер у програмі можуть брати участь аграрії, що обробляють як власні, так і орендовані земельні ділянки, за умови, що вони розташовані на деокупованих територіях. Проте є низка винятків: підприємства, пов’язані з громадянами держави-агресора, під санкціями або у процедурі банкрутства, участі не беруть.

Згідно з процедурою оформлення, аграрій має подати заявку через Державний аграрний реєстр, відкрити рахунок у державному банку (наразі ПриватБанк або Ощадбанк), і після підтвердження заявки Центром гуманітарного розмінування очікує оголошення аукціону на Prozorro. Якщо заявку супроводжують усі належні документи, а розмінування вже проведене, то компенсацію можна отримати навіть заднім числом, тобто за період з 24 лютого 2022 року по 15 квітня 2024 року. Для цього потрібно підготувати й надіслати на офіційну адресу Центру (compensation@uachd.or) повний пакет документів, зокрема:

• договір з сертифікованим оператором на розмінування;
• акти виконаних робіт;
• підтвердження оплати.

Після того як Центр перевірить заявку і пройде аукціон, фермер отримує 80% вартості робіт на свій рахунок. Решта надійде після повного завершення процедур і погодження всіх етапів. Також уряд планує  розширити участь банків у програмі, аби фермери мали більший вибір і зручність у фінансових операціях. Попри всю організацію процедури, щоб розміновані гектари дійсно стали обробленими, потрібна ще й точна взаємодія між аграрієм і державою, чого Україні досі бракує.

Як світу вдавалося повертати до життя заміновані поля

Світова практика доводить, що післявоєнне розмінування сільськогосподарських земель залежить  не тільки від вибухотехніків у броні й саперних робіт в полі. Це також про довіру, координацію, технічну кмітливість і людський контакт. Розглянемо, як інші країни, що пережили збройні конфлікти, будували свої системи очищення полів.

Після закінчення війни 1990-х років Хорватія підійшла до розмінування з холодною точністю. Там створили централізовану структуру, яка координувала роботу державних органів, місцевих громад, бізнесу й міжнародних донорів. Найбільш ефективним інструментом стала карта мінної небезпеки (відкритий, постійно оновлюваний ресурс, де фермери могли побачити статус своїх ділянок – ред.). Завдяки чіткій системі, фермери не залишалися наодинці з проблемою. Держава вчасно інформувала , консультувала й супроводжувала їх на кожному етапі.

Камбоджійський підхід нагадував  швидку допомогу для аграріїв. Спеціалізовані мобільні команди гуманітарного розмінування самостійно вирушали у села, ініціювали перевірки й обстеження, не чекаючи формальних звернень від землевласників. Такий проактивний підхід виявився ефективним у регіонах, де доступ до інтернету чи державних сервісів обмежений, а рівень грамотності — невисокий. Людям просто надавали допомогу без зайвих бар’єрів.

Після ескалації конфлікту в Нагірному Карабасі Азербайджан повністю централізував процес розмінування. Було створено державну агенцію, яка не тільки фінансувала всі роботи, а й забезпечувала фермерів повним супроводом: від реєстрації заявки до укладання договору з виконавцем. У регіонах з’явилися офіси підтримки, куди можна було звернутися безпосередньо. Така модель забезпечила швидкий старт розмінування і дозволила аграріям повернутися до роботи без фінансових і логістичних ускладнень.

Цікаво,  що хоча усі ці країни обрали різні підходи, проте всіх їх об’єднало розуміння того, що без активної ролі держави, простої комунікації й партнерства з місцевими громадами повернення до життя аграрних земель не відбувається. Україна теж має адаптувати ці інструменти до власного контексту, зберігаючи гнучкість, але не втрачаючи системності.

Шляхи подолання проблеми: як перетворити мінне поле на орне

Цілком зрозуміло, щоб подолати проблему замінованих аграрних угідь, треба запустити систему, яка працює не на папері, а в реальному житті. Аби програма компенсації стала по-справжньому дієвим інструментом, потрібна зміна підходу на всіх рівнях. Наразі ж фермер часто залишається сам на сам з десятками сторінок інструкцій, технічними термінами й незрозумілими умовами.

Регіональні консультативні центри, які працюють за принципом “гарячої лінії”, де часто не надають допомогу, а відповідають розмито і не завжди зрозуміло, мають почати співпрацювати з аграріями. При чому слід почати надавати допомогу  аграрію не лише відповідями, а й супроводом від першого заповненого поля у заявці до фінального переказу компенсації на рахунок. Участь аграрних асоціацій і місцевих громад зробить цей процес людяним і зрозумілим.

Цілком справедливо, що місцева влада часто краще знає, де саме небезпечно орати, ніж центральні установи. Тому логічно передати частину функцій розмінування на рівень громад. З відповідними коштами й повноваженнями територіальні громади зможуть самостійно формувати черговість розмінування, координувати заявки та взаємодіяти з операторами. Це не лише швидше, а й ефективніше, бо ближче до реальності.

Як бачимо на практиці, коли справа доходить до компенсації, фермери стикаються з фінансовими бар’єрами: обмеженим переліком банків, складними вимогами для відкриття рахунків і повільною обробкою документів. Якщо долучити до програми ширше коло банківських установ, створити типові шаблони для аграріїв і налагодити швидкий документообіг, це дозволить уникнути затримок і зробити фінансову частину програми зрозумілою і зручною. Очевидно, що запропоновані кроки здатні зрушити проблему з мертвої точки й повернути українському фермерству впевненість у завтрашньому дні та можливість повноцінно працювати на землі, а не боятись її.