Фейкові медіа, реальний вплив: як технологія Doppelgänger ламає демократії зсередини (продовження)
Це продовження нашого дослідження, присвяченого інформаційним атакам, які маскуються під незалежну журналістику. У першому матеріалі ми розглянули загальні принципи кампаній Doppelgänger — зокрема, як фейкові сайти імітують візуальне оформлення авторитетних медіа, підміняючи реальність альтернативною версією, вигідною Кремлю.
У цій частині зосереджуємось на конкретних прикладах кампаній, які вже досягли резонансу: як дезінформація розкручується через Telegram і боти, чому Ілон Маск несвідомо підсилив один із фейків, як псевдо-громадянська журналістика імітує реальні події, а також як маніпулятивний контент поширюється під виглядом “новин” від New York Times, Polityka чи Süddeutsche Zeitung.
Ми також розбираємо, які саме тактики найчастіше застосовують організатори інформаційних операцій — і як аудиторія може помітити підміну.
Як дезінформація маскується під суспільний дискурс
Оцінювання впливу дезінформаційних кампаній Doppelgänger ґрунтується на метриках, наданих самими соціальними платформами. Йдеться не лише про загальну кількість переглядів, а насамперед про рівень взаємодії з контентом: кількість поширень, кроспостинг на кількох платформах, участь впливових осіб і різних вебсайтів.
У більшості випадків контент не виходить за межі вузьких інформаційних мереж, які самі й намагаються його просувати. Зазвичай перші появи матеріалів фіксуються на Telegram, після чого їх намагаються “розкрутити” через соціальні мережі, зокрема за допомогою ботів. Часто ці боти масово коментують пости дослідників, які відреагували на контент, у сподіванні, що це приверне увагу відомого інфлюенсера, який може його поширити.
Одна з ключових цілей цієї схеми — легітимізація джерела або контенту. Через масовану присутність у соцмережах, навіть якщо її створюють боти або координовані акаунти, формується враження популярності або значущості. А коли на це звертає увагу дослідник чи журналіст (навіть із критикою), далі йде спроба змусити відомого інфлюенсера чи авторитетного медіа-акторa випадково чи свідомо підхопити цю тему. Якщо це вдається — джерело або меседж отримує друге життя вже як частина “легітимного” публічного обговорення.
Це працює за принципом: “якщо про це говорять — значить, це важливо”. Навіть негативна реакція може зіграти на руку організаторам кампанії, якщо вона виведе контент на ширшу аудиторію. Іншими словами, тут головне не переконати всіх одразу, а вбудувати контент у легітимний інформаційний простір, де він виглядатиме не як анонімна пропаганда, а як “альтернативна думка” або “гостра тема для дискусії”.
Проблему для організаторів таких кампаній становлять алгоритми соцмереж. Вони часто виявляють таку активність як неавтентичну або спам і можуть не дозволити їй отримати широке охоплення. Тому на практиці багато подібних кампаній залишаються обмеженими невеликим колом аудиторії — у межах тих самих мереж, які їх і запустили.
Маск посприяв успіху Doppelgänger-кампанії
Одним із найуспішніших прикладів останнього часу стала дезінформаційна кампанія навколо відео про USAID. У ролику, стилізованому під сюжет американського телеканалу E! News, стверджувалося, що Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) нібито фінансувало поїздки до України відомих акторів — Бена Стіллера, Орландо Блума та Анджеліни Джолі. При цьому називалися конкретні суми — чотири мільйони доларів для Стіллера, вісім мільйонів для Блума і 20 мільйонів для Джолі.
Ця кампанія відрізнялася тим, що для її просування використовували не боти чи сітки фейкових акаунтів, а реальних впливових осіб у соцмережах. Зокрема, відео поширив Ілон Маск та інші відомі публічні постаті. Саме така тактика — опора на вже існуючу аудиторію авторитетних інфлюенсерів — дозволила цій кампанії швидко набути широкого розголосу. Цей приклад було пов’язано з операцією під умовною назвою Operation Overload.
Ще один подібний випадок стався торік, коли у Франції заарештували Павла Дурова, засновника Telegram. У відповідь було поширено відео з твердженням, що Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) припинили закупівлю французьких винищувачів на знак протесту проти цього арешту. Незважаючи на відсутність підтверджень, це відео набуло резонансу — значною мірою завдяки тому, що його підхопила індійська газета, що дало йому додаткову легітимність і розширило охоплення.
Прикладом дезінформаційної тактики стало створення імітацій британських таблоїдів із заголовками, що демонізують Німеччину. Хоча немає чітких доказів того, що саме такий контент викликає більше залучення в аудиторії, він є спробою протестувати альтернативні формати та знайти той, що “зайде” — тобто згенерує реакцію або отримає ширше охоплення.
Фейкова громадянська журналістика
Схожі випадки вже фіксувалися раніше: під час операції Overload у попередньому році було виявлено підроблені титульні сторінки таких видань, як New York Post і New York Daily News. Серед інших тактик — створення фейкових скриншотів із начебто Instagram Stories впливових медіаорганізацій, які мали виглядати як справжній журналістський контент.
Окрему увагу заслуговує технологія, яка імітує громадянську журналістику. Один із прикладів — зображення нібито антивоєнних чи антиукраїнських графіті, нанесених у публічному місці у великому європейському місті. Зокрема, як приклад можна згадати графіті, яке начебто розміщено в центра Вашингтона і яке начебто зображує Зеленського, який ковтає гроші. Насправді йдеться про відредаговану у Photoshop фотографію, які потім «тиражується», щоб створити ілюзію реальності.
Такого роду зображення поширюються як скриншоти з медіа, нібито з таких авторитетних джерел, як CBS, The New York Times чи The Wall Street Journal. Вони створюють враження, що подія реально сталася, і що її висвітлювали провідні ЗМІ, хоча насправді вона є повністю сфабрикованою.
Таким чином, тактика псевдо-громадянської журналістики слугує для легітимізації фейків: вона апелює до довіри до «очевидців» і водночас експлуатує авторитет справжніх медіа. Це робить кампанію особливо небезпечною в умовах високої емоційності тем, таких як війна, міжнародна допомога чи геополітичні розколи.
Вплив на вибори в США і політичну ситуацію в Німеччині
Пів року тому, у розпал передвиборчої кампанії в США, Федеральне бюро розслідувань США заблокувало 32 вебсайти, які виглядали як сайти відомих американських і європейських ЗМІ, але насправді були підробками. Ці ресурси поширювали проросійські наративи, націлені на маніпулювання громадською думкою у США та країнах Європи. За словами тодішнього міністра юстиції США Мерріка Гарленда, ці домени використовувалися російською державою та пов’язаними з нею структурами для «таємної кампанії впливу з метою втручання у вибори в США та спроби вплинути на їхній результат».
Розслідування, проведене журналістами Investigace.cz у співпраці з партнерами, виявило технічну інфраструктуру, яка стоїть за європейською частиною операції Doppelgänger. Встановлено, що в її реалізації брали участь і компанії, зареєстровані в Чехії. Приклади дезінформаційного контенту, який поширювали ці сайти, мають яскраво маніпулятивний характер. Наприклад, підробна версія німецького видання Süddeutsche Zeitung демонструвала на головній сторінці фотоколаж: порожні полиці в супермаркетах, відсутні продукти, німецький канцлер Олаф Шольц перед газовою турбіною «Північного потоку-1», силовики, які б’ють демонстрантів. Усе це поєднувалося у випадкову, але емоційно заряджену добірку, яка мала викликати в читача тривогу й відчуття дестабілізації.
Псевдо-версія польського журналу Polityka, у свою чергу, містила гучні заголовки на зразок: “Замовник замаху на Трампа перебуває в Києві“; “Зеленський тягне Польщу у війну: ще не пізно це зупинити“; “Українська корупція може вбити європейців“.
Такі сайти ілюструють новий рівень складності інформаційної війни, де імітація достовірних джерел та візуальна правдоподібність слугують інструментом для просування деструктивних наративів і сіяння недовіри всередині західних суспільств. Операція Doppelgänger підтверджує: дезінформація дедалі частіше маскується під справжню журналістику, використовує візуальні й технічні шаблони авторитетних ЗМІ та експлуатує кризові теми, щоб формувати альтернативну — і вигідну Кремлю — картину реальності.
Це зображення ілюструє, як легко можна створити сайт-двійник, використовуючи відоме доменне ім’я (наприклад, назву ЗМІ) у поєднанні з іншим піддоменом або розширенням — з-поміж понад 1500 доступних варіантів.
Прийоми успішних кампаній Doppelgänger
Узагальнено зазначимо, що успішні приклади дезінформаційних кампаній Doppelgänger продемонстрували кілька типових прийомів:
– Створення псевдоновинного контенту, який імітує справжні медіа — наприклад, телевізійні сюжети, професійно оформлені відео або інтерфейси популярних ЗМІ.
– Залучення реальних інфлюенсерів, які не обов’язково пов’язані з джерелами дезінформації, але можуть несвідомо підсилити її вплив, поділившись матеріалом або прокоментувавши його.
– Використання емоційно заряджених тем або образів, зокрема знаменитостей, конфліктів, військових витрат, політичних скандалів.
– Гібридна тактика поширення — поєднання автентичних акаунтів, ботів і зовнішніх медіа для побудови ефекту “реальної дискусії” та штучної легітимації контенту.
Такі кампанії демонструють, що навіть без глибокого проникнення у масову свідомість, успішна комбінація професійного дизайну, потрібного моменту й правильного інфлюенсера може зробити фейк резонансним і впливовим.
