Господарський кодекс скасовано: юристи розкривають, до чого готуватися підприємцям в Україні

У 2024 році завдяки законодавчим нововведенням в нашій державі українці закрили рекордну за останні п’ять років кількість ФОПів – майже 210 тисяч. Тільки у першому півріччі припинили діяльність понад 1,5 тисячі підприємств. Крім того, ведення господарської діяльності ускладнюють мобілізація з призовом фахівців, підвищення податків на тлі зростання цін на сировину та енергоносії, а також заміновані та окуповані сільськогосподарські угіддя. У таких непростих умовах законодавці ухвалили резонансний документ – 9 січня 2025 року Верховна Рада України прийняла закон «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період».

Головною новиною стало те, що цей закон скасовує чинність Господарського кодексу України. ІА «ФАКТ» звернулося за коментарями з цього приводу до юристів адвокатського об’єднання «Репешко і парнери», які розповіли про те, які зміни очікують на підприємців, що слід врахувати, щоб уникнути правових колізій, і чи стане це рішення каталізатором для модернізації правової бази в Україні.

З черговою законодавчою новацією не все так однозначно, як здається на перший погляд. Господарський кодекс, попри його недоліки, виконував важливу функцію регулятора, а його скасування може створити низку проблем для бізнесу у перехідний період.

Нагадаємо, що Господарський кодекс був прийнятий у 2003 році та вступив в дію з 1 січня 2024 року разом с новим Цивільним кодексом України. Тобто, Господарський кодекс проіснував 20 років. Він визначав основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Саме діяльність зазначених суб’єктів й регулював Господарський кодекс.

З прийняттям Господарського кодексу та Цивільного кодексу свого часу була проведена, так би мовити, реформа діючого законодавства. Річ у тім, що від часу здобуття Україною незалежності виникла потреба у законах, які б регулювали виникаючі нові правовідносини, в тому числі й ринкову економіку, яка прийшла на зміну радянським підприємствам з їх плановою економікою. Так з’явилися такі закони як «Про власність», «Про господарські товариства» та багато інших. В той же час в країні продовжував діяти Цивільний кодекс УССР, який був прийнятий ще в 1963 році та норми якого лише частково відповідали реальному часу. З прийняттям у 2003 році нового Цивільного та Господарського кодексів всі зазначені закони втратили свою чинність.

Відмітимо, що місцями норми Цивільного та Господарського кодексів перетиналися, але Господарський кодекс був більш вузькоспеціалізованим по відношенню до діяльності юридичних осіб та ФОПів.

Що саме регулює  Закон  України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» та для чого він був прийнятий? Сам Закон є досить маленьким – має всього 23 статті та перехідні положення. Крім того, до деяких інших законів та Цивільного кодексу України даним законом вносяться відповідні зміни, які синхронізують їх з новоприйнятим законом.

У новому законі зазначено, що перехідним періодом є термін, що починається з дня набрання чинності цим Законом і завершується через сім років з дня набрання чинності цим Законом.

Суб’єкти підприємництва залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів мікропідприємництва, суб’єктів малого підприємництва, суб’єктів середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва визначаються:

• фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників (за їх наявності) за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будьякої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
• юридичні особи, що утворені у будь-якій організаційно-правовій формі, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

При цьому суб’єктами малого підприємництва визначено:

• фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
• юридичні особи, що утворені у будь-якій організаційно-правовій формі, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Водночас суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи, що утворені у будь-якій організаційно-правовій формі, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Інші юридичні особи належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Але головне! Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону «протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом власник (суб’єкт, що виконує функції власника підприємства) зобов’язаний прийняти рішення про реорганізацію підприємства (злиття з господарським товариством, приєднання до господарського товариства, перетворення в господарське товариство) або його ліквідацію».

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону «забороняється створення юридичних осіб в організаційно-правових формах приватного підприємства, колективного підприємства, державного підприємства, казенного підприємства, комунального підприємства, спільного комунального підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації, орендного підприємства, індивідуального підприємства, сімейного підприємства, спільного підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями, фермерського господарства, колективного сільськогосподарського підприємства, малого підприємства, колективного підприємства». Таким чином, зі змісту Закону випливає, що через 5 років після набрання чинності цим Законом всі підприємства зазначених організаційно-правових форм мають бути реорганізовані у господарські товариства.

Аби підприємці та інші суб’єкти не зволікали з перетворенням, в Закону передбачені санкції.  «За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення підприємницької діяльності до суб’єктів підприємництва можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції – заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта підприємництва та ліквідацію його наслідків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів підприємництва такі адміністративно-господарські санкції:

1) вилучення прибутку (доходу);

2) адміністративно-господарський штраф;

3) стягнення зборів (обов’язкових платежів);

4) застосування антидемпінгових заходів;

5) припинення експортно-імпортних операцій;

6) зупинення дії ліцензії (патенту), дозволу, сертифікату чи іншого дозвільного документу на здійснення юридичною особою чи фізичною особою – підприємцем певних видів підприємницької діяльності;

7) анулювання ліцензії (патенту) на здійснення юридичною особою окремих видів підприємницької діяльності;

8) обмеження або зупинення діяльності юридичної особи;

9) ліквідація юридичної особи;

10) інші адміністративно-господарські санкції, встановлені іншими законами.»

Ще одна цікава новація міститься в тому, що підприємства зобов’язані мати власний веб-сайт, на якому в порядку та строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до цього Закону. Державні та комунальні підприємства також оприлюднюють інформацію, визначену цим Законом, на офіційному сайті Фонду державного майна України та на офіційних веб-сайтах суб’єктів, що виконують функції власника підприємства.

Згідно нового закону підприємства зобов’язані оприлюднювати:

• статут підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли протягом останніх п’яти років;
• положення про органи управління підприємств та договори (контракти) з посадовими особами підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли протягом останніх п’яти років;
• всі рішення наглядової ради та власника (суб’єкта, що виконує функції власника підприємства) щодо підприємства за останні п’ять років; річну фінансову звітність за останні три роки;
• документи звітності, що подаються відповідним державним органам;
• річні звіти наглядової ради та керівника підприємства;
• перелік афілійованих (пов’язаних) осіб.

Дана норма набирає чинності через 2 роки від набуття законом чинності.

З одного боку Закон   України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» містить досить позитивні зміни, але з іншого боку – в країні, в якій йде війна та яка після навіть її закінчення буде мати досить багато проблем, в тому числі, ослаблену економіку, зміна діючими підприємствами свого правового статусу є досить суттєвою проблемою, адже багато підприємств мають безліч ліцензій, патентів, дозволів та іншої документації, яка потребує також переоформлення разом зі статусом підприємства.

Прийнятий закон містить й інші моменти, які можуть привести до проблем у майбутньому. Так, державні та казенні підприємства за новим законом повинні стати господарськими товариствами. Крім цього, у змінах до Закону України «Про місцеве самоврядування в України» термін «підприємства, установи, організації, що перебувають у комунальній власності» замінюється на термін «юридичні особи, що перебувають у комунальній власності».

Зазначена зміна щодо державних та комунальних підприємств є дискусійною, бо вона не враховує того, що вказані підприємства згадуються у Конституції України. Зокрема, слід звернути увагу на те, що, згідно з ч. 3 ст. 37 Конституції України «не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій … на державних підприємствах..»; згідно з ч. 2 ст. 142 Конституції України «територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проєктів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ…».

Слід також звернути увагу, що згідно з ч. 2 ст. 46 Конституції України право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій. Виходячи з цього, вбачається, що запропонована у законі відмова від вживання цих понять не містить під собою конституційної основи та може призвести до викривлення дійсного змісту законодавчих норм.

Дійсно, чинне законодавство потребує реформування, але у нас завжди все робиться по принципу – «бажали як краще, а вийшло – як завжди».  Й це ще прийняті зміни не почали діяти…