17 жовтня на саміті Європейської ради було оголошено, що процес вступу Грузії до ЄС призупинено. У документі, опублікованому на сайті ради, зазначено, що ЄС продовжує підтримувати грузинський народ, але висловлює занепокоєння діями уряду Грузії, які суперечать цінностям Євросоюзу. Європейська рада закликає Грузію до проведення демократичних реформ і обіцяє стежити за ситуацією.
Крім того, Європейська рада очікує, що майбутні парламентські вибори в країні будуть вільними та чесними, відповідно до міжнародних стандартів, з безперешкодним доступом міжнародних і національних спостерігачів.
У документі також наголошується на необхідності захисту вільних та незалежних медіа, підтверджуючи непохитну підтримку ЄС суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Грузії в межах її міжнародно визнаних кордонів.
“Це підкреслює незмінну прихильність Європейського Союзу мирному вирішенню конфлікту та політиці невизнання й взаємодії,” – йдеться у висновках щодо питання Грузії.
У липні цього року посол ЄС у Грузії Павел Герчинський заявив, що Європейський Союз уже призупинив процес вступу Грузії. Це сталося здебільшого через закон про іноземний вплив, відомий як закон про іноземних агентів, що нагадує аналогічний російський закон. Раніше повідомлялося, що Європейський Союз може призупинити безвізовий режим для Грузії. ЄС заявив, що такий крок стане відповіддю на антидемократичні дії грузинського уряду та зростання антизахідної риторики.
А так обнадійливо все починалося
У грудні 2023 року грузини раділи: після багаторічних очікувань і початкової відмови їхня країна нарешті отримала офіційний статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. Проте, через сім місяців цей процес зупинився. 9 липня посол ЄС у Грузії Павел Герчинський заявив: “Процес вступу Грузії до ЄС наразі припинився”.
Це рішення було прийнято на Європейській раді 27-28 червня і пов’язане з ухваленням суперечливого закону про “іноземний вплив” у червні. Закон, скопійований з російського закону 2012 року, спрямований на обмеження незалежних медіа та громадянського суспільства. Це відображає геополітичний зсув, коли Грузія, попри історичну ворожнечу з Росією, відвертається від Європи та зближується з Росією. Хоча тисячі людей протестували проти закону, їхні зусилля були марними.
Коментуючи рішення Європейської ради Герчинський написав, що воно “було прийнято через неліберальні дії та неліберальне законодавство, яке було ухвалено тут, у Грузії. Отже, проблему та шляхи її вирішення слід шукати не в Брюсселі, Вашингтоні чи Києві, а тут, у Грузії. Це є результатом дій, рішень та заяв, зроблених високопосадовцями Грузії, парламентом Грузії та урядом”.
Між демократією і автократією
До недавнього часу Грузія вважалася на Заході прикладом відносно стабільної пострадянської демократії. Наприклад, у звіті Атлантичної ради “Атлас 2024: Свобода і процвітання у світі” Грузія була віднесена до вільних країн за показниками здоров’я демократичних інституцій. У рейтингу вона випередила такі країни, як Польща та Україна. До недавнього часу висока оцінка грузинської демократії була звичною і не викликала сумнівів. У передмові до видання 2020 року “Грузія: від автократії до демократії” зазначалося, що Грузія стала найсильнішою та найбільш стабільною демократією на пострадянському просторі після Балтійських республік.
Однак останнім часом, за кілька тижнів до парламентських виборів 26 жовтня, зростає побоювання, що країна може опинитися на межі автократії. Критики стверджують, що правляча партія “Грузинська мрія” веде Грузію до залежності від Москви, запроваджуючи режим у стилі Путіна. Наприклад, впроваджується нова вимога для неурядових організацій реєструватися як суб’єкти, “які діють в інтересах іноземної держави”, якщо більше 20% їхнього фінансування надходить з-за кордону.
Ека Гігаурі, керівниця Transparency International Georgia, виступаючи перед Сенатом США, зазначила: “Влада продовжує впроваджувати репресивне законодавство, що веде до російського стилю управління. Для кожного громадянина Грузії майбутні вибори фактично є референдумом щодо вибору між демократичним, процвітаючим європейським майбутнім і злиднями російського сателіта”. Як наслідок, США та ЄС почали вводити санкції проти Грузії.
У 2022 році Грузія відмовилася передати радянську зброю Україні
Зростаюча напруга між грузинським урядом і Заходом також має бути розглянута в контексті повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Це вторгнення призвело до тиску з боку Заходу на Грузію. Вона мала посісти більш рішучу позицію проти Росії, зокрема, шляхом введення санкцій, які б відповідали санкціям ЄС та США. Захід також закликав Грузію передати частину її радянської зброї Україні, оскільки це можна було зробити швидше, ніж постачати західну зброю.
Хоча уряд “Грузинської мрії” засудив вторгнення та проголосував у ООН за його засудження, країна не приєдналася до деяких жорсткіших заходів, запропонованих ЄС та США. Грузія не повністю приєдналася до економічних санкцій ЄС і відхилила заклики про постачання зброї Україні. У червні 2022 року Європейський парламент закликав до введення особистих санкцій проти Іванішвілі за сприяння “неоднозначним відносинам з Росією”.
Більшість західних медіа і коментаторів стали на бік грузинської опозиції, зображуючи уряд “Грузинської мрії” як агентів Москви. США, ЄС і більшість західних урядів демонструють відкриту ворожу налаштованість до уряду провладної партії. Ця ворожість, ймовірно, значно посилиться, якщо нові протести опозиції призведуть до ще більших репресій та фактичної диктатури. У той же час, відчуваючи зростаючу ворожість з боку Заходу, “Грузинська мрія” може вирішити наблизитися до Росії, попри ризики, що перетворить західні страхи щодо зближення Грузії з Москвою на “самоздійснюване пророцтво”.
Багатовекторна політика forever
Нині до цього не дійшло. До різкого погіршення відносин із Заходом через конфлікт в Україні США та ЄС підтримували зусилля грузинського уряду щодо встановлення розумних робочих відносин з різними партнерами, поєднуючи партнерство з США та ЄС з покращенням відносин з Росією. Протягом кількох років ця “багатовекторна” політика давала результати. Під час правління “Грузинської мрії” Грузія змогла стабілізувати відносини з Росією, попри відсутність формальних дипломатичних зв’язків після конфлікту 2008 року й водночас зберегти тісні зв’язки з США. Коли “Грузинська мрія” прийшла до влади у 2012 році, вона прагнула покращити економічні відносини з Росією, у зв’язку частка грузинського експорту до Росії зросла з 2% до 15% загального експорту до 2017 року. У той же час, у звіті Конгресової служби досліджень за 2018 рік Грузія все ще ідентифікувалася як “один із найближчих партнерів США серед пострадянських держав”.
Реакція Саакашвілі
Надаючи коментар Радіо Свобода, колишній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі заявив, що правляча партія “Грузинська мрія” не зможе отримати конституційну чи навіть просту більшість у новому парламенті після жовтневих виборів. Він зазначив, що якщо партія спробує анулювати результати виборів і утримати владу силою, це призведе до втрати незалежності Грузії.
Саакашвілі також попередив про можливі провокації напередодні та після виборів, заявивши, що в російському стилі можуть з’явитися компрометуючі записи або навіть більш серйозні інциденти.
Отже, Грузія намагається стати частиною того, що директор ЦРУ Вільям Бернс назвав “стратегією балансування”, або “багатовекторною” зовнішньою політикою, яка підтримує відносини з різними країнами відповідно до національних інтересів. Подібного підходу дотримуються Монголія та кілька колишніх радянських держав у Центральній Азії: вони не бажають розривати відносини з Заходом, але також налаштовані уникати кроків до ворожнечі з Росією чи Китаєм.
Нещодавно видання Лівий берег повідомляло, що ЄС призупинив зустрічі з представниками грузинського уряду, заявивши: Грузія не зможе приєднатися до Євросоюзу, якщо в країні буде заборонено діяльність політичної опозиції.
ЄС чітко сигналізує, що майбутнє Грузії в Євросоюзі залежить від дотримання демократичних принципів, зокрема забезпечення свободи політичної опозиції. Призупинення зустрічей з грузинським урядом є серйозним попередженням про те, що порушення цих принципів може назавжди закрити шлях країни до інтеграції в ЄС. Це підкреслює важливість демократичних реформ і захисту правопорядку для продовження європейського курсу.
