Героїзм це наслідок помилок тих, хто ухвалює рішення в тилу: Марія Берлінська про персональну відповідальність за життя бійців

В умовах повномасштабної війни героїзм нерідко стає не свідомим вибором, а вимушеною відповіддю на прорахунки системи. Життя на передовій перетворюється на постійне виправлення чужих помилок. Коли тил не виконує свою функцію, передова змушена платити за це кров’ю. Військові, волонтери та фахівці з оборонного планування дедалі частіше говорять про необхідність радикального перегляду принципів відповідальності у сфері оборони. Ветеран війни й волонтерка Марія Берлінська, яка системно займається темами армії, оборонних технологій і прав військових, неодноразово порушувала це питання публічно, наголошуючи на безпосередньому зв’язку між управлінськими рішеннями і загиблими на фронті.

Берлінська вважає, що сучасний героїзм українських військових часто є прямим наслідком помилок тих, хто ухвалював рішення в тилу. Вона підкреслює: багато хто з бійців закриває своїм тілом дірки, які можна було не допустити, якби відповідальні за організацію оборони вчасно виконували свою роботу. Під час війни на критично важливі управлінські позиції мають призначатися люди, які усвідомлюють, що їхні дії — це не теорія і не абстрактна адміністративна відповідальність, а питання життя і смерті інших. Ці люди повинні бути готові нести відповідальність власним життям — не тисячами чужих.

Берлінська зазначає, що якщо піхота змушена під обстрілами вручну копати собі укриття, це свідчить про системну недбалість у тилу. Сьогодні стало переднім краєм, іще недавно було глибоким тилом, і його можна було підготувати — організувати інженерні споруди, евакуаційні шляхи, логістику, забезпечення. І якщо цього не зробили, варто з’ясувати, хто саме мав це забезпечити, які ланки ухвалювали рішення і хто дозволив виникнення прогалин.

Згідно з її оцінками, зазвичай це кілька осіб, які діяли на різних рівнях — від місцевих командирів до високих кабінетів. Такі люди не повинні просто зберігати посади або обмежуватись формальними доганами. Замість показових кримінальних справ, які нічого не змінюють у системі, Берлінська рекомендує приймати символічно й морально значущі рішення: звільняти з посад, позбавляти звань і направляти таких посадовців копати бліндажі на тій же ділянці, де загинули бійці. Робити це — не як акт помсти, а як урок для інших.

Волонтерка підкреслює, що такі дії, хай і жорсткі, стають сигналом для тих, хто залишається в системі: відповідальність не є абстракцією, а практикою. Якщо троє-четверо посадовців понесуть реальні наслідки своїх прорахунків — можливо, в майбутньому це вбереже життя десятків тисяч піхотинців.

У контексті технологічної відсталості Берлінська неодноразово наголошувала на потребі в системному підході до воєнних розробок і закупівель. Модернізація оборонних можливостей — це не лише технічне питання, а й політичне та етичне. Все, що пов’язане з війною, має бути прозорим, підзвітним, перевіреним у полі бою. Саме тому вона говорить про концепцію «воєнної демократії» — коли військові рішення приймаються людьми, які довели свою здатність відповідати за них на практиці, а не просто відбули терміни в кабінетах.

Берлінська разом з фахівцями з питань безпеки, з якими працює, зазначає, що одна з головних помилок нинішньої моделі — розрив між політичними чи адміністративними центрами рішень і реальним бойовим досвідом. Вона наголошує: тільки ті, хто розуміє реальну ціну кожної затримки, кожного неорганізованого рубежу, кожної втраченої позиції, мають отримувати право ухвалювати рішення на рівні оборонної політики.

Також Берлінська вказує на необхідність не просто покарання винних у прорахунках, а структурної трансформації самої системи прийняття рішень. Без цього, на її переконання, не буде жодного шансу ані на перемогу, ані на збереження життя тих, хто стоїть на передовій.