У публічному дискурсі інфляція нерідко фігурує як об’єктивний індикатор стану економіки, виражений у відсотках. Такий погляд панує у звітах Держстату, прогнозах Нацбанку, презентаціях уряду. Проте в реальному житті, коли українці щоразу проходять повз касу в супермаркеті, вони не стільки купують, скільки платять за виживання. Це не перебільшення: покупець давно засвоїв без звітів — платити за їжу доводиться все більше, а купувати все менше. І хоча офіційна статистика заспокоює і подається вкрай обережно, чек із супермаркету є дуже промовистим документом, бо саме він показує справжню вартість життя в Україні 2025 року.
Червнева інфляція: зниження на папері, тиск у гаманцях
Згідно з липневим Макроекономічним і монетарним оглядом Національного банку України, у травні річна споживча інфляція зросла до 15,9%, перевищивши очікування регулятора через більш відчутне, ніж прогнозувалося, подорожчання сирих продуктів харчування. Хоча у червні інфляція дещо сповільнилася до 14,3%, фактичні показники знову перевищили прогнозовані. У НБУ пояснюють це переважно наслідками погодного чинника: через весняні заморозки скоротилася пропозиція свіжої сільськогосподарської продукції, що й спричинило підвищення цін на сирі продовольчі товари останніми місяцями.
За рік ціни на продукти підскочили так, що навіть найпростіше меню для родини стало розкішшю. Найбільше додали в ціні яйця — майже на 60%, за ними — фрукти: плюс 51,7%. Олія здорожчала на третину, масло — майже на 30%. Ціни на м’ясо і м’ясопродукти зросли на 22,9%, хліб додав ще 21,9%, молоко — 20,9%. Навіть овочі, які в червні дещо впали в ціні, все одно коштують на чверть більше, ніж рік тому. І це при тому, що овочі зараз є сезонним продуктом.
Річ у тім, що на тлі цих стрибків базова інфляція, яка не враховує коливання цін на харчі й енергоносії, у червні виявилась нижчою за прогноз НБУ — 12,1%. Але ця цифра скоріше для банкірів, а не для споживача. Бо саме продукти складають левову частку щоденних витрат українців, і саме в цьому сегменті удар найболючіший.
Тим більше, що ціни продовжують повзти вгору. За останній місяць харчі зросли ще на 1,4%. Найпомітніше — фрукти: плюс 13,5% лише за червень. Паралельно дорожчає все, що хоча б дотично пов’язане з білком і калоріями: м’ясо, риба, сало, хліб, масло, кисломолочна продукція, навіть безалкогольні напої. Єдиною “втіхою” українців лишається сало, яке додало у вартості лише 7,4%, однак коштує майже на рівні з м’ясом. Ціни на сало та м’ясо в Україні у липні 2025 року коливаються, але загалом, домашнє сало коштує 170-250 грн за кілограм.
Водночас у червні середня вартість свинячого ошийка перевищувала 330 грн за кілограм, що на 30% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Яловичина за рік додала в ціні 22% — її продавали в середньому по 336 грн/кг. На початку липня м’ясо ще більше зросло в ціні: яловичину вже пропонували по 350 грн/кг. Шашлик зі свинини коштував у середньому 260 грн/кг — проти 254 грн у червні. Подорожчала і курятина. Станом на початок липня філе продавали по 224 грн/кг, куряче стегно — по 151,50 грн/кг (у червні було близько 139 грн/кг), тушка — близько 120 грн/кг. Гомілки також подорожчали: з 90,39 грн/кг у червні до 94,50 грн/кг у липні.
Тривожним сигналом є те, що зростають ціни не на делікатеси, а продукти першої необхідності. Ті, з яких готують борщ, кашу, бутерброд. І саме ці товари демонструють зростання цін, що випереджає інфляцію в рази. Так званий «індекс борщу», хоч і знизився у червні на 12%, у річному обчисленні зріс на 27% — до 196 гривень. Тобто за рік навіть проста страва з буряка й капусти вийшла на рівень ресторанної. При цьому саме борщовий набір і м’ясо-молочна група — це базова корзина для більшості українських родин.
Ситуацію ускладнює ще й реальне зубожіння населення. За даними Info Sapiens, у травні 19,2% респондентів зізнавались, що змушені економити на їжі. У червні ця цифра зросла до 25,2%. Тобто кожен четвертий українець не просто думає, що дорогувато, а фізично недоїдає. Центр економічної стратегії додає, що в окремі періоди війни ця цифра доходила до 30%.
Фактично ми маємо глухий кут: продукти дорожчають, люди біднішають, держава обмежена у втручанні, а економіка сповільнена. Зрештою, є ще один фактор — війна. Обстріли по всій країні руйнують не лише склади чи елеватори, а й транспортні ланцюги, фермерські господарства, техніку, базові інфраструктури агросектору.
Всеукраїнська асоціація пекарів вже попереджає про чергове подорожчання хліба ще на 20% до кінця 2025 року. І річ не тільки в борошні, дріжджах чи жирі — електрика, податки, логістика, заробітна плата працівників (особливо на підприємствах з правом бронювання) — все це закладається у нову, вже непідйомну вартість.
Три головні вороги українського гаманця
Українська інфляція стала хронічним болем кожного походу до супермаркету, який виникає з трьох основних причин: примх погоди, жорсткого державного регулювання і, як не дивно, зростаючої бідності самих споживачів.
Весняні заморозки, пролонгована прохолода й дощі у невідповідні моменти порушили аграрний ритм. Жнива стартували із запізненням, врожаї в багатьох регіонах, а особливо на Сумщині, Кіровоградщині, Рівненщині, виявилися нижчими за очікування. Кісточкові фрукти, яблука, капуста й морква потрапили під ціновий каток не через ажіотаж, а через голу нестачу.
Американські експерти (USDA) вже попередили: врожай пшениці в Україні може бути найгіршим за 13 років і становитиме усього 17,9 млн тонн. А якщо хлібний кошик скорочується, дорожчає все: від булки до макаронів. Ціновий ефект від слабкої агросезонності ми пожинатимемо до кінця року.
Друга причина хоча і невидима пересічному громадянину, але є досить потужним чинником. Держава самостійно коригує ціни на товари і послуги. Наприклад, алкоголь і тютюн у травні подорожчали не тому, що попит зріс, а через податкові зміни та боротьбу з “тінню”. У червні трохи полегшало, суто через ефект порівняння: рік тому саме в цей час відбулося різке підняття тарифів на електроенергію. Зараз тариф не змінився (4,32 грн/кВт•год), але не слід тішити себе ілюзіями щодо стабільності.
Подібна ситуація і з цінами на паливо. Бензин і дизель не зростають самі по собі, бо їх тягне вгору світова нафта. І поки ОПЕК не планує знижувати ціни, український логістичний ланцюг продовжуватиме дорожчати, що знову впливає на вартість будь-якого товару.
І, зрештою, третя найболючіша причина стосується рівня бідності у суспільстві. Усе це б було менш трагічним, якби доходи росли. Але вони або стоять, або падають. А це означає, що з кожною новою гривнею в ціннику купівельна спроможність людей падає ще глибше. Так ще у травні 19,2% українців заявили, що змушені економити на їжі. У червні таких стало вже 25,2%. Ми повертаємось до рівнів бідності часів 2022 року, коли йшли найзапекліші бої. Наша країна так прагне вступити до ЄС, але поки що нам вдалося досягти цін рівня ЄС. Тож коли наступного разу візьмете в руки яблуко за 79 гривень або подивитесь на капусту по 28, згадайте, що винна тут не тільки війна, і не лише “глобальна економіка”. У гру вступили заморожені урожаї, державна податкова політика, світові ринки пального і наше поступове збідніння.
Нацбанк і уряд, здається, воліють дивитися на економіку крізь рожеві окуляри. У прогнозах усе виглядає непогано: до кінця 2025 року інфляція нібито сповзе до 9,5%, а в подальші роки зменшиться ще більше — до 5,3% у 2028-му. Експерти роблять ставку на сезонні врожаї, стабільнішу енергетику, здешевлення нафти на світових ринках та м’якші дії Нацбанку в плані грошової політики.
Паралельно уряд розповідає про наміри реформ: допомога малому бізнесу, розчищення шляху для внутрішнього виробника, прискорення руху в бік європейського ринку. Усе виглядає ніби логічно, проте питання “чи витримає це все удар реальності?”просто зависає у повітрі. Адже є вартість імпорту, фактор, який ігнорується надто часто. Гривня просідає до євро, і з кожним таким кроком надії на дешеві овочі з Європи тануть разом із купівельною спроможністю українця.
А головними гравцями, які можуть з легкістю знести з дошки всі ці прогнози, лишаються війна і погода. Один ракетний удар може знищити не лише зерносховище, а й плани на рік. Одна ніч із заморозками, і ціни на звичайні фрукти знову злетять до небес. Весна цього року це яскраво показала: агросезон зсунувся, техніка в деяких регіонах стояла без роботи, склади зруйновані, логістика лишалася повністю в руках випадку.
Тож в такій ситуації урядові обіцянки про стабілізацію починають звучати як погано зрежисований серіал: сюжет передбачуваний, герої знайомі, а от реальність стає дедалі непередбачуваною.
Як українці пристосовуються, щоб вижити
Поки чиновники зважують макропоказники, пересічні українці вже давно перерахували власну інфляцію через чек на касі. І разом з цим змінюється сам підхід до споживання. Люди дедалі частіше купують не те, що хочуть, а те, що можуть собі дозволити. Борщ перетворився з національного символу на предмет розкоші, а куряче філе стало їжею вихідного дня.
За даними досліджень ритейлу, у 2025 році зросла популярність акційних товарів: понад 60% українців активно шукають знижки перед покупкою. З’явився новий тренд так званої “борщової оптимізації”: рецепти на форумах почали масово адаптуватися до нових реалій і стали без м’яса, з меншою кількістю овочів або навіть заміною дорогих інгредієнтів на дешевші аналоги.
Мережі фіксують також падіння попиту на готові страви, делікатеси, молочну продукцію преміум-сегменту та зростання продажів круп, хліба, локшини швидкого приготування. Люди відмовляються від сніданків “з сиром і маслом”, переходячи на “чай і хліб”.
Малий бізнес теж адаптується. Все частіше можна зустріти “економ-меню”, дешевші варіанти фіксованих обідів, менші за обсягом порції в кафе. Українська гастрономія починає жити в новій парадигмі: менше, простіше, дешевше. Ми спостерігаємо, як інфляція стає тихою зміною стилю життя на більш убогий, обмежений і тривожний.
Попри регулярну звітність про зростання середньої пенсії, влада вкотре визнає — більшості літніх людей в Україні не вистачає навіть на базові потреби. Голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів Данило Гетманцев заявив: пенсії залишаються нижчими за фактичний прожитковий мінімум, і це стосується переважної більшості пенсіонерів. За його словами, середня пенсія станом на 1 липня 2025 року становила 6 410 гривень. Але цього недостатньо, аби перекрити навіть реальні мінімальні витрати. Мінсоцполітики у лютому визначило фактичний прожитковий мінімум для непрацездатних осіб на рівні 6 685 гривень. А в червні він уже мав перевищити 7 тисяч.
Таким чином, середня пенсія не покриває навіть базових потреб, а понад половина пенсіонерів отримує менше 5 тисяч гривень на місяць. Це означає, що п’ятеро з шести пенсіонерів живуть нижче фактичного рівня виживання.
Гетманцев констатує, що пенсія зросла на 10% за рік, але не враховує, що ціни зросли на 14%. Тобто, реальна пенсія фактично зменшилася. Мінімуми не переглядаються, останній раз держава підвищувала мінімальну пенсію ще в січні 2024 року, вона досі становить 2 361 гривню. І тут виникають риторичні питання: навіщо представник влади просто констатує ці показники і публічно визнає, що більшість пенсіонерів приречені на злидні? Чи не в її силах змінити ситуацію? Заява Гетманцева є черговим зізнанням в неспроможності системи, яка фіксує бідність, але не пропонує виходу з неї.
Інфляція в Україні є загрозливою не стільки через сухі цифри, скільки через те, що її вплив поступово починає сприйматися як звична частина щоденної реальності. Хоча офіційна статистика говорить про уповільнення, щоденна реальність свідчить про інше: українці все частіше змушені обмежувати себе у найнеобхіднішому. Поки держава звітує про контроль над ситуацією, люди скорочують споживання, викреслюють м’ясо з меню, відкладають покупку ліків і з тривогою дивляться на завтра. І якщо найближчим часом влада не перейде від таблиць до конкретних рішень, які відчуються у гаманцях, тоді найбільшим викликом стане не зростання цін, а втрата терпіння людей, яке має межі.
