Світ, у якому ми живемо, вже давно перестав бути просто полем битви за території чи ресурси. Тепер головна боротьба ведеться за свідомість людей, за те, у що ми віримо, що ми вважаємо правдою і якими цінностями керуємося. Інформаційна війна — це не просто новий термін у світі політики чи технологій, це невидима битва, яка визначає наше сьогодення і майбутнє.
На рівні з очевидними і небезпечними бойовими діями ведеться також боротьба і там, де немає зброї, танків чи військових, але від цього вона не стає менш небезпечною. Це боротьба з нашою свідомістю, і бої, що тут тривають, мають визначальний вплив на реальність, яку ми бачимо щодня. Інформаційні війни – це не теорія змови чи фантазія наукової фантастики, а наша нова реальність. У світі, де інформація стала зброєю, йдеться не лише про те, що ви знаєте, а про те, як і для чого це знання використовується.
Щодня ми стикаємося з інформаційними атаками — через новини, соціальні мережі, навіть у розмовах із друзями. Маніпуляції, фейки та дезінформація націлені на те, щоб підривати нашу довіру, знищувати стабільність суспільств та створювати хаос. В цій війні не стріляють з рушниць, але вплив від цієї боротьби може бути навіть більш руйнівним, ніж традиційні військові конфлікти. Тому важливо зрозуміти, що те, як ми реагуємо на інформаційні загрози сьогодні, визначає, яким буде наш світ завтра.
Реальність, де правда не факт, а вибір
Сьогодні інформаційні війни стали основним інструментом геополітичного впливу, соціальних конфліктів і, навіть, особистого маніпулювання. Фальшиві новини, дезінформація та пропаганда настільки вкоренилися в нашу інформаційну реальність, що вони часто маскуються під правдиві дані. Однак, це не просто битва за дані — це битва за контроль над свідомістю.
Кожен день ми стикаємося з тисячами повідомлень, з яких лише частка є правдивими. Решта — це зброя в інформаційній війні, де мета не тільки маніпулювати фактами, а й формувати нову реальність, у якій правда стає розмитою, а брехня виглядає переконливою.
Інформаційна війна не має чітких початків і кінців. Вона триває постійно, її методи вдосконалюються, а зброя стає дедалі ефективнішою. В сучасних реаліях, коли кожен має доступ до Інтернету, ми стаємо не просто споживачами інформації, а її активними розповсюджувачами. Кожен лайк, коментар чи репост може стати елементом інформаційної атаки, навіть якщо ви цього не підозрюєте. І одна така фейкова новина, що швидко передається соцмережами, може охопити мільйони людей, створити паніку або підштовхнути до неправильних рішень. Сотні тисяч людей можуть зробити висновки, які змінять їхнє життя або, навіть, вплинуть на політичну ситуацію в цілому регіоні, завдяки лише кільком хвилинам впливу дезінформації.
Як доводять результати досліджень та опитувань, багато українців потерпають від невміння розрізняти фейкову інформацію від реальних подій. Ймовірно, що недостатня медіа-грамотність та відверта недовіра до традиційних джерел інформації стали на заваді критичного мислення сучасної людини. До того ж підливає масла у вогонь загальна соціальна напруженість від війни та втомленість від постійного негативу у соцмережах.
За даними дослідження USAID-Internews, на початку повномасштабного вторгнення лише 14% українців могли відрізняти правдиві повідомлення від фейкових. З ходом воєнних дій населення стало краще розуміти необхідність ставити під сумнів інформацію, яку вони споживають.
За результатами дослідження InMind, про існування дезінформаційних матеріалів відомо 84 % респондентів. Здатні розпізнати хоча б одну неправдиву новину – 78% опитуваних. Водночас, лише 8 % респондентів можуть правильно визначити усі новини з дезінформацією. Варто зазначити, що серед населення підвищилася обізнаність про сервіси, за допомогою яких можна здійснити перевірку матеріалів на достовірність. Але 65 % респондентів повідомили, що не мають фактичного досвіду їх використання.
Розповсюдження неправдивої інформації набирає обертів з кожним роком. Так, 67% американців повідомляють про факт зіткнення з фейковими новинами у соцмережах. Нині ситуація склалася таким чином, що лише 35% людей в усьому світі можуть стверджувати, що вони цілком довіряють новинам, що розповсюджуються в Інтернет просторі. За результатами опитувань, у всьому світі від 30% до 45% людей повідомляють, що стали свідками неправдивої інформації, особливо з таких делікатних тем, як політика чи війна в Україні. США, Словаччина та Філіппіни виявилися тими країнами, де концентрується найбільша кількість неправдивих новин. Боротьба з цим вимагає багатосторонніх зусиль з боку урядів, засобів масової інформації та громадян, причому понад 30% респондентів вважають, що засоби масової інформації несуть основну відповідальність за достовірність інформації.
Історичний досвід виникнення та ведення інформаційних воєн
Інформаційні війни, попри їхню сучасну інтерпретацію, мають довгу історію, яка бере свій початок ще з античних часів. На різних етапах історії, від Давньої Греції до Холодної війни, контроль над інформацією та її маніпулювання були ключовими інструментами ведення політичної, військової та ідеологічної боротьби. Ще в античні часи лідери різних країн використовували інформацію як інструмент впливу. Наприклад, у Давній Греції та Римі оратори, філософи і політичні діячі розуміли, що контроль над громадською думкою є основою політичної влади. Грецькі міста-держави вдавалися до розповсюдження пропагандистських міфів, легенд і риторичних промов, щоб вплинути на населення та заручитися підтримкою на війнах. Під час Пелопоннеської війни між Афінами і Спартою обидві сторони активно використовували пропаганду, щоб залучитися якомога більшою підтримкою та деморалізувати супротивника. Легенди про героїзм власних воїнів та перебільшення поразок супротивника відігравали важливу роль у піднятті морального духу та формуванні громадської думки.
У Середньовіччі ключовим засобом інформаційного впливу стала релігійна пропаганда. Церква мала величезну владу і контроль над поширенням інформації. Вона використовувала проповідників і релігійні тексти для формування свідомості людей, маніпулюючи страхами та вірою.
Хрестові походи стали одним із найяскравіших прикладів ранньої релігійної пропаганди. Церква активно використовувала пропаганду для переконання європейських монархів і звичайних людей у необхідності боротьби з “невірними” на Святій землі. Проповіді та церковні послання відігравали важливу роль у мобілізації тисяч людей для участі в релігійних війнах.
З винайденням друкарського верстата у 1440 році Йоганном Гутенбергом поширення інформації стало набувати більших масштабів. Ця технологія дозволила створювати і поширювати величезні кількості брошур, листівок і книг, що істотно прискорило інформаційні війни.
Одним із перших прикладів масової інформаційної війни стало поширення протестантських ідей Мартіна Лютера в 1517 році. Його 95 тез швидко розійшлися по всій Європі саме завдяки друку. Це підірвало владу католицької церкви, що призвело до масштабної релігійної та політичної кризи. Лютер і його прихильники використовували друковані матеріали для дискредитації опонентів і пропагування своїх ідей, що стало яскравим прикладом інформаційної боротьби.
У XVIII столітті, з розвитком газет і масових комунікацій, інформаційні війни набули особливого впливу. Під час Американської революції (1775-1783) та Французької революції (1789-1799) революціонери активно використовували газети, памфлети та листівки для поширення ідей свободи, рівності та боротьби з тиранією. Це дозволило мобілізувати широкі верстви населення для підтримки революційних рухів і дискредитації правлячих еліт.
Важливим етапом в інформаційних війнах став розвиток націоналізму в XIX столітті. Під час воєн Наполеона та інших національних конфліктів, лідери використовували ідею національної гордості як потужний пропагандистський інструмент для залучення людей до військових дій і об’єднання націй проти спільного ворога.
XX століття стало епохою стрімкого розвитку масових комунікацій, і відповідно, інформаційних воєн. Радіо, телебачення та кіно стали головними засобами поширення пропаганди, яка використовувалася у двох світових війнах і під час Холодної війни.
Перша світова війна (1914-1918) стала першим глобальним конфліктом, де інформація використовувалася як стратегічний ресурс. Уряди країн-учасниць активно створювали пропагандистські плакати, фільми та радіопрограми для підтримки бойового духу та мобілізації населення. Вони також використовували дезінформацію для зменшення морального духу ворога.
Друга світова війна (1939-1945) підняла інформаційні війни на новий рівень. Нацистська Німеччина, використовуючи ідеї Йозефа Геббельса, будувала пропаганду на ідеї національної переваги та деморалізації супротивників. Радянський Союз і країни – союзники також використовували масові медіа для підтримки морального духу населення, поширення ідеологічних повідомлень та дезінформації ворога.
Під час Холодної війни (1947-1991), інформаційні війни між США і СРСР стали головним інструментом глобального протистояння. Обидві сторони активно використовували пропаганду, щоб поширювати ідеологію капіталізму та комунізму відповідно у різних частинах світу. Радіо “Голос Америки” та радянська “Правда” виступили символами цього інформаційного протистояння. Обидві сторони також проводили кампанії з дезінформації, які мали на меті підірвати політичні системи одна одної.
Розвиток Інтернету, соціальних мереж і глобальних комунікацій у XXI столітті прискорили розгортання інформаційних воєн, вивівши їх на більш розвинений рівень. Тепер дезінформація поширюється миттєво, охоплюючи мільйони людей за допомогою соціальних мереж, інтернет-медіа та хакерських атак.
Історія інформаційних воєн демонструє, що контроль над інформацією завжди був потужним інструментом влади. Від античних ораторів до сучасних кібероперацій, вплив на свідомість людей через інформаційні потоки є вирішальним фактором у формуванні політичних реалій, громадської думки та навіть результатів війн. Сучасні технології зробили інформаційні війни ще більш небезпечними, тому їх вивчення і розуміння важливі як ніколи.
Досвід зарубіжних країн у веденні інформаційних воєн
Сучасні зарубіжні країни добре розуміють значення інформаційної війни як ключового елемента національної безпеки. Протягом останніх десятиліть такі держави, як США, Китай, Велика Британія та Ізраїль, активно розвивали стратегії ведення інформаційних операцій, використовуючи новітні технології для захисту своїх інтересів або впливу на інші країни.
США мають довгий досвід в інформаційній війні, який почався ще з часів Холодної війни, коли пропаганда та психологічні операції були важливими інструментами протистояння з Радянським Союзом. Сьогодні Сполучені Штати зосереджені на боротьбі з кібератаками та дезінформаційними кампаніями, спрямованими на підрив довіри до урядових установ і демократичних процесів.
Одним із найбільш відомих випадків є втручання Росії у президентські вибори США у 2016 році. Кампанії в соціальних мережах, які поширювали фейки та розділяли американське суспільство, стали новим видом загрози для демократії. У відповідь США створили стратегії протидії дезінформації, які включають співпрацю між державними органами, приватними компаніями та соціальними мережами для виявлення та нейтралізації ворожих інформаційних атак.
Китай підходить до інформаційної війни через жорсткий контроль інформаційного простору всередині країни та ведення операцій за її межами. Внутрішньо Китай інвестує у велику систему онлайн-цензури та пропаганди, яка спрямована на формування позитивного образу держави серед населення та придушення будь-якої критики.
На міжнародному рівні Китай активно використовує свою економічну міць і медіа-інструменти, такі як China Global Television Network (CGTN) і Xinhua, щоб просувати свої інтереси та змінювати наратив у світі. Китай також використовує тактику кібершпигунства для отримання важливої інформації від інших держав і компаній, підриваючи економічну безпеку конкурентів.
Ізраїль — один зі світових лідерів у сфері кібербезпеки та ведення кібервійни. Ця країна створила потужні кіберпідрозділи, на кшталт підрозділу 8200, які спеціалізуються на розвідці, захисті критичної інфраструктури та інформаційних атаках. Ізраїльські спецслужби активно використовують кібероперації для збору розвідувальної інформації та нейтралізації загроз.
Один із найвідоміших прикладів ізраїльських інформаційних операцій — вірус Stuxnet, який був розроблений для саботажу іранської ядерної програми. Ця кіберзброя демонструє, як ефективно можна використати інформаційні технології для досягнення стратегічних цілей без прямого військового втручання.
Велика Британія також активно займається боротьбою з інформаційними загрозами. Після виявлення спроб втручання у референдум щодо Brexit і виборчі процеси, країна розробила комплексну систему кіберзахисту, яка включає моніторинг загроз, інформаційну безпеку та боротьбу з фейками.
Британія створила спеціальні підрозділи для боротьби з дезінформацією, включаючи “77-му бригаду”, яка спеціалізується на інформаційних операціях, а також роботу в соціальних мережах для виявлення та протидії ворожим кампаніям.
Досвід зарубіжних країн у веденні інформаційних воєн демонструє, що інформація стала одним із найважливіших інструментів сучасної геополітики. Контроль над інформаційними потоками дозволяє країнам маніпулювати суспільною думкою, підривати політичні системи і впливати на міжнародні відносини. У сучасному світі успішна протидія інформаційним атакам вимагає комплексного підходу, який включає співпрацю урядів, бізнесу та суспільства.
Стратегії України у протидії інформаційній війні як приклад наслідування
Ведучи боротьбу з РФ на всіх фронтах, Україна показала, що здатна не тільки тримати оборону в інформаційній війні, а й навіть, контратакувати. Нині досвід та стратегії України стали прикладом для європейських країн, про що повідомляють міжнародні експерти.
На основі дослідження американської аналітичної організації RAND Corporation було вивчено основні стратегії України у боротьбі з дезінформацією та пропагандою, а також сформульовано 11 ключових уроків для США та країн-союзників.
Серед дієвих інструментів боротьби в інформаційній війні, розроблених Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки України виділяють:
- “пребанкінг” – стратегія попередження суспільства та міжнародної спільноти про можливі інформаційні атаки ще до їх виникнення;
- силу партнерства – це донесення правдивої інформації у співпраці з урядовими та неурядовими організаціями;
- захист від локальних дезінформаційних кампаній РФ. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки проводить тренінги для державних службовців та місцевих активістів на прифронтових та окупованих територіях з метою навчити розпізнавати російську пропаганду та доносити необхідну інформацію до населення;
- політику “єдиного голосу”. Українські військові тісно співпрацюють з державними установами та разом створюють комунікаційні наративи.
Також важливого значення набуло створення єдиного інформаційного ресурсу Dovidka.info, що являється надійним джерелом перевіреної інформації для населення та іноземних громадян. Даний ресурс містить всі актуальні та перевірені безпекові поради, що є важливим у протидії дезінформації та сіяння паніки з боку ворога.
У сучасному світі, де інформація стала найпотужнішою зброєю, інформаційна війна більше не є просто додатковим інструментом — вона є основним фронтом боротьби. Ми живемо в епоху, коли не кулі, а слова можуть змінювати хід історії, коли фейкові новини і маніпуляції підривають віру в правду, коли політичні системи можуть бути зруйновані через простий “клік” у соціальних мережах. Сьогодні на кону — наші переконання, наші цінності, наша свобода вибору.
Зараз, коли кожен із нас перебуває на передовій цієї невидимої війни, важливо навчитися критично сприймати інформацію. Ми повинні ставати більш обачними і не сприймати все, що бачимо в Інтернеті, як чисту правду. Перевірка джерел, аналіз фактів та критичне мислення — це наші основні інструменти в цій боротьбі.
Ми повинні зрозуміти, що кожен з нас — учасник цієї війни. І кожен має відповідальність за те, що поширює і в що вірить. Інформаційна гігієна стає такою ж важливою, як фізична безпека. Інформаційні війни не припиняться. Вони будуть тільки посилюватися, і їхній вплив на наші життя ставатиме дедалі більшим. Але майбутнє залежить від того, як ми будемо захищати свої думки, переконання та цінності. Якщо ми дозволимо дезінформації захопити нашу свідомість, ми ризикуємо втратити контроль над своїм життям.
