Угорщина вибухає. Будапешт став епіцентром політичної боротьби, яка може змінити історію країни. Понад 50 тисяч людей вийшли на вулиці з національними прапорами, скандуючи: “Кінець режиму Орбана!”, “Зима Орбана закінчується – починається наша весна!”. Це не просто протест, це демонстрація великого протистояння.
Перед натовпом виступив Петер Мадяр – лідер опозиційної партії Tisza, колишній соратник Орбана, а сьогодні – його головний політичний опонент. Викликом стали його слова: “Ті, хто обманює власну націю, повинні опинитися на смітнику історії. Наш час настав”.
Tisza, партія, якій лише рік, уже випереджає правлячу Fidesz у більшості опитувань. Це серйозний удар для Орбана, який утримує владу понад 15 років. І це не просто політичний тренд – це відповідь угорців на економічну кризу, зростання інфляції, корупційні скандали та політичну ізоляцію країни. Вибори-2026 стануть вирішальними, і цей протест – перша ластівка змін.
Угорщина на роздоріжжі: Орбан готує “зачистку”, а нова сила Tisza кидає виклик його режиму
Орбан не відступає. На святкуванні Дня Угорщини він кинув виклик: “Після сьогоднішніх святкувань настає велике пасхальне прибирання, бо жуки пережили зиму. Ми ліквідуємо всю тіньову армію“. Це не просто риторика – це прямий натяк на розправу з політиками, журналістами та неурядовими організаціями, які отримують фінансування з-за кордону. Орбан прямо звинувачує опозицію у тому, що вона нібито фінансується США і Брюсселем, і погрожує зачисткою. Саме так: зачисткою у центрі Європи, у XXI столітті.
Більше того, Орбан знову виступив проти членства України в ЄС, знову закликав до переговорів з Росією щодо припинення вогню. Його позиція прямо суперечить загальній політиці ЄС. Угорщина під його керівництвом вже неодноразово демонструвала прихильність до Москви, а тепер офіційно просуває конституційні зміни, що дозволяють видворити людей із подвійним громадянством, якщо вони “загрожують суверенітету країни”. Це – крок до остаточної ізоляції від цивілізованого світу.
І це ще не все. Раніше угорський депутат Акош Хадгазі отримав штраф за трансляцію старої промови Орбана, де той у 2007 році закликав не допустити повернення російського впливу. Це справжня іронія долі: тоді Орбан закликав боротися з Кремлем, а сьогодні він є одним із головних прокремлівських лобістів в Європі.
Отже, нова угорська політична сила – партія Tisza, очолювана Петером Мадяром, – випереджає правлячу партію Fidesz у більшості опитувань, що свідчить про значні зміни в політичному ландшафті країни. Мадяр обіцяє приєднатися до Європейської прокуратури для забезпечення прозорого використання коштів ЄС та повернення незаконно привласнених державних активів. Партія планує розблокувати заморожені фонди ЄС, ліквідувати корупцію та зробити економічну політику передбачуваною, що знизить витрати на обслуговування боргу. Tisza має намір підтримувати людей, які проживають у сільській місцевості та у більшості своїй підтримують Fidesz.
Петер Мадяр та його Tisza пропонують альтернативу нинішньому курсу, обіцяючи відновити демократичні цінності та інтегрувати Угорщину в сильну Європу. Їхня програма спрямована на подолання корупції, економічне відродження та розвиток сільських територій, що контрастує з авторитарними тенденціями та зовнішньополітичними пріоритетами Орбана.
В Угорщині починає руйнуватися система, яку Віктор Орбан будував понад 15 років. Причина – не лише суспільна втома, а насамперед економічна криза, корупція і політичні прорахунки, що кидають виклик існуванню режиму.
Інфляція в Угорщині б’є рекорди. Інфляція, яка в липні 2023 року сповільнилася до 4,1% після піку в 25,7%, знову прискорилася — до 5,5% у січні та 5,6% у лютому 2025 року. Зростання цін зменшило купівельну спроможність населення. Це прямий наслідок не лише світових економічних тенденцій, а й внутрішньої політики Орбана.
Додатково підривають довіру до влади корупційні скандали. Бізнес-інтереси оточення Орбана викликають обурення в суспільстві, а звинувачення у привласненні коштів ЄС стали приводом для розслідувань на міжнародному рівні. Цей удар по режиму настільки серйозний, що ЄС вже обмежив доступ Угорщини до фінансування, що додатково вдарило по бюджету країни.
Але на цьому проблеми не закінчуються. Орбан веде політику обмеження демократичних свобод, контролює медіа, знищує незалежність судової системи та розширює вплив на громадянське суспільство. Ці процеси вже визнані Європейським Союзом прямим порушенням основних демократичних стандартів.
Влада, що боїться правди: як Орбан і Маск зводять політичних опонентів до рівня паразитів
Це вже не просто боротьба за владу – це демонстративне знищення громадянського суспільства. Орбан створює Офіс захисту суверенітету – структуру, що має необмежені повноваження і повний карт-бланш на полювання на всіх, хто отримує хоч копійку з-за кордону. За його логікою, будь-яка громадська організація є потенційним шпигунським осередком. Орбан навіть не криється – називає НУО “тіньовою армією” і відкрито обіцяє зробити їхню діяльність неможливою. Бо у цій країні тепер монополія на “правду” – у правлячої партії.
Державні медіа вже давно виконують роль рупора урядової пропаганди, поширюючи викривлену інформацію, знищуючи репутацію опонентів і формуючи образ “ворога держави”. Це не домисли, це факти, підтверджені масовими протестами, де люди вимагають припинити перетворювати державні ЗМІ на пропагандистський інструмент.
І тут пряма паралель із риторикою Ілона Маска – тільки замість Будапешта Вашингтон. Маск з таким же азартом роздмухує страх перед “глибинною державою”, урядовцями, які нишпорять по соцмережах, стежать, контролюють, цензурують. Те ж саме “полювання на відьом”, тільки в упаковці Кремнієвої долини. Маск взагалі вже напряму каже – США перетворюються на систему, де спецслужби і чиновники вийшли з-під контролю і працюють проти людей.
Це один і той самий сценарій – влада, яка боїться власних громадян більше, ніж зовнішнього ворога. Боєздатність такої системи визначається не озброєнням – її тримає страх перед правдою, перед активною меншістю, яка має сміливість запитати: а на чиєму боці ви? На боці країни чи на боці власних інтересів? І в Будапешті, і у Вашингтоні головна мішень – будь-хто, хто ще здатен думати і говорити вголос.
Орбан уже навіть не приховує презирства до опозиції. У своїх виступах він прямо називає політиків, які виступають проти нього, “клопами”. Це не просто образа – це прицільна атака на саму політичну легітимність опонентів. Орбан чітко декларує: всі, хто проти нас – не політична сила, не громадяни цієї країни, а паразити, яких треба розчавити. Його мета зрозуміла – дискредитація, маргіналізація, повна зачистка політичного поля. Щоб навіть думка про альтернативу здавалася чимось неприродним.
Зважаючи на цю філіпіку, пригадуєш риторику Ілона Маска, який відкрито називає американських урядовців “government dogs”, урядовими псами. Логіка та сама – зобразити опонентів і весь держапарат як зграю шакалів, які кидаються на будь-кого, хто говорить не за сценарієм. Маск, як і Орбан, працює на те саме відчуття – система гнила, кишить паразитами і псами, і тільки він сам – останній бар’єр між людьми і цією брудною зграєю.
Це навіть не популізм, а банальна технологія: коли супротивника з політичного опонента перетворюють на таргана або пса. І після цього ти вже не дискутуєш – ти травиш.
Угорщина прокидається: молодь і Tisza кидають виклик режиму Орбана
В Угорщині формується новий фронт опору. Молодь, незалежні медіа та громадянське суспільство об’єднуються проти політики Віктора Орбана. Молодь, яка ще кілька років тому стояла осторонь великих політичних процесів, виходить на передову. Вони втомилися від корупції, авторитаризму, ізоляції від Європи. У них потужний запит на свободу, прозорість та справедливість. І цей запит резонує з програмою опозиційної партії Tisza, яка пропонує кардинальні зміни в країні. Згідно з дослідженням Publicus Institute, Tisza вже обійшла партію Орбана Fidesz, отримавши 24% підтримки проти 23% у чинної влади. Це перше падіння рейтингу Орбана за останні 18 років.
І ця підтримка – не випадковість. У жовтні минулого року тисячі протестувальників вийшли до штаб-квартири державного ТБ, обвинувачуючи уряд у використанні медіа з метою поширення пропаганди. Люди вимагали незалежних медіа, свободи слова та об’єктивної інформації. Цей протест був ініційований саме партією Tisza, що підтверджує її зв’язок із громадянськими активістами та боротьбою за права людей.
Але це не тільки про вулиці і гасла. Це про нове покоління угорців, які не хочуть жити в ізоляції, які прагнуть повернення Угорщини до демократичних стандартів. Вони бачать у Tisza шанс на оновлення. Молодіжні організації стають осередками політичного активізму, підтримують нові ініціативи, борються за доступ до правдивої інформації. Їх більше не лякають погрози чи спроби уряду контролювати громадянське суспільство.
…Наступного разу ми розглянемо, як національна риторика, історичні міфи та образ “обложеної фортеці” стали головним політичним інструментом в Угорщині. Але вже зараз очевидно – вибори-2026 можуть стати випробуванням для всієї системи.
Fidesz Віктора Орбана тримає під контролем медіа, суди й виборчі правила. Водночас рух Tisza, очолювана Петером Мадяром, несподівано вийшов на політичну арену й порушив звичний сценарій. Поки соціологія обережна, але потенціал реальної конкуренції з’явився вперше за довгий час.
Не виключено, що влада спробує ще більше підлаштувати закон під себе – через зміну округів чи систему підрахунку голосів. Від цього залежить не лише результат, а й саме уявлення про чесність виборів.
Європейський Союз зберігає стримано критичну позицію. Частина фінансування заблокована, прямого тиску поки немає. Але якщо перед виборами влада піде на відкриті репресії — реакція може посилитися.
Угорське суспільство глибоко розколоте. Орбан спирається на провінцію, старших виборців і тих, хто боїться змін. Опозиція сильніша у великих містах, серед молоді та бізнесу, який втомився від олігархічних правил гри.
Економіка теж під загрозою — затримки європейських грошей, відтік інвесторів, тиск на бізнес можуть лише посилити напруження.
На цьому тлі теми національної ідентичності та «традиційних цінностей» залишаються головною зброєю влади. Міграція, ЛГБТ, Захід — усе це частини великої історії про те, кого й від чого треба захищатися.
Саме цій політиці мобілізації ми й присвятимо наступну розмову.
Тетяна Вікторова
