ІА “ФАКТ” вже писало, що одразу після вступу на посаду президент Трамп розпочав радикальну реорганізацію уряду, звільнивши сотні держслужбовців, нібито прагнучи скоротити бюрократію та заощадити бюджет. Серед опальних чиновників – 17 генеральних інспекторів з ключових державних установ, яких замінили посадовцями, лояльними до адміністрації. Ці рішення могло порушити федеральний закон, що зобов’язує президента повідомити Конгрес про причини за 30 днів до звільнення.
Серед звільнених – інспектори державного департаменту, міністерств оборони та транспорту. Сенаторка Елізабет Уоррен назвала ці дії “чисткою”, що знищує механізми нагляду. Водночас союзниця Трампа Сідні Пауелл підтримала рішення, стверджуючи, що система інспекторів потребує радикального оновлення.
Це не перший випадок звільнень інспекторів Трампом: у 2020 році він звільнив п’ятьох, включаючи інспектора Держдепу, який відігравав певну роль у процедурі імпічменту. Хоча у 2022 році Конгрес посилив захист інспекторів, їхня незалежність все одно залишається під загрозою через політичний тиск.
Ці дії спричинили шок у держапараті та суспільстві, оскільки супроводжувалися ліквідацією відомств, компетентних у галузі кліматичних змін та різноманітності. Профспілки подали позови, звинувачуючи адміністрацію в спробах створити авторитарну систему. Виборці Трампа підтримали такі кроки як боротьбу з “глибинною державою”, однак опозиція побоюється посилення президентського контролю та руйнування демократичних принципів. У певному сенсі, ці реформи вписуються у світовий контекст зусиль зі скорочення бюрократії, але гострі суперечки викликають саме темпи та спрямованість дій адміністрації новообраного президента.
Історії звільнених держслужбовців: родини на межі виживання, втрачений сенс кар’єри, молоді фахівці без перспектив, деморалізація тих, хто лишився
У центрі гучних політичних рішень – реальні працівники, чиї життя перевертаються з ніг на голову. Масові звільнення стали шоком для тисяч родин, які опинилися у невизначеності. За офіційними звітами й цифрами приховані історії страху, розгубленості та втрати віри у власне майбутнє.
Для багатьох працівників, таких як 38-річна Сара з Ради нацбезпеки, звільнення стало несподіванкою. “У нас була ранкова нарада, нас попросили здати бейджі й пристрої, і все. Ніяких пояснень, жодних попереджень,” – розповідає вона. Сара пропрацювала в уряді понад 12 років, будуючи кар’єру від стажера до експерта зі стратегічного аналізу. Тепер вона боїться за свою професійну репутацію і майбутнє: “Мені важко уявити, як почати все спочатку, коли твоя спеціалізація – це безпека країни”.
Джон, 45-річний працівник Мін’юсту, дізнався про своє звільнення через електронний лист. “Ми щойно купили будинок у передмісті, щоб бути ближче до школи для дітей,” – каже він. Тепер він турбується, чи зможе утримувати сім’ю: “Мої діти запитують, чому я більше не йду на роботу. Що їм сказати? Що я недостатньо лояльний до президента?” Для Джона, як і багатьох інших, питання працевлаштування стало драмою, яка виходить далеко за межі професійного життя.
55-річна Мері, яка працювала в Управлінні транспортної безпеки з часів його створення, розповідає, як її змусили достроково піти на пенсію: “Я віддала цьому відомству 20 років свого життя. Це не просто робота – це покликання. Тепер мені здається, що все, що я робила, стало марним”. Її колеги, більшість із яких залишилися працювати, теж не відчувають полегшення: “Ми всі ходимо під дамокловим мечем. Хто наступний?”
Джулія, яка рік тому приєдналася до Держдепу, каже, що її кар’єрні плани зруйновані. “Я мріяла працювати в дипломатії. З дитинства мій ідеал – це люди, які залагоджують міжнародні конфлікти. Але тепер я відчуваю, що нам, молодим, тут немає місця”. Джулія розглядає варіант переїзду до іншої країни, щоб продовжити кар’єру, але визнає, що це буде надзвичайно важко.
Не менш трагічною є ситуація для працівників, які поки що зберегли свої місця. Вони живуть у постійному страху бути наступними. “Ми більше не працюємо над проєктами, а просто намагаємося не потрапити під скорочення”, – розповідає Томас, співробітник Міністерства енергетики. За його словами, продуктивність різко впала, а атмосфера в офісі стала нестерпною: “Ніхто не знає, чи буде він тут через місяць, і це вбиває будь-яке бажання працювати”.
Ці звільнення відгукуються й поза урядовими стінами. Люди, які все життя присвятили служінню країні, тепер змушені шукати роботу на комерційному ринку, де їхній досвід часто недооцінюють. Родини працівників, громади, де вони жили й працювали, теж відчувають наслідки зростання фінансової напруги, невпевненість у завтрашньому дні та розчарування у системі.
Як профспілки планують захищати працівників
Профспілки федеральних службовців виступили єдиним фронтом проти атак адміністрації Трампа на держапарат. Представники профспілок заявляють: укази Трампа – це спроба зламати десятиліттями вибудовану систему, яка захищає чиновників від свавільних звільнень і забезпечує стабільність держустанов. Насправді під гаслами “ефективності” і “реформ” адміністрація прагне усунути тих, хто має незалежну думку або не поділяє політичного курсу президента.
Особливий гнів викликали укази, що дозволяють перекласифікувати державних службовців у нову категорію, щоб потім звільняти їх без пояснень. “Це не реформа – це знищення державної служби як такої”, – наголошують профспілкові лідери. Вони впевнені, що за цими діями стоїть бажання створити апарат, де не залишиться місця для критики чи професіоналізму – лише для лояльності.
У відповідь профспілки подали судові позови, назвавши укази неконституційними. Вони заявляють, що адміністрація зловживає владою, підриваючи базові принципи незалежної державної служби, і вимагають від судів зупинити цю атаку.
Та боротьба розгортається не лише в залах судів. Профспілки мобілізують працівників, проводять акції протесту, організовують зустрічі й інформують громадськість через медіа. Їхній головний аргумент простий: це не просто про робочі місця. Це про здатність держави працювати для народу, а не для примх політичної верхівки.
“Масові звільнення, які ми бачимо зараз, – це катастрофа для ефективності держави”, – заявляють профспілкові лідери. Вони попереджають, що без досвідчених фахівців постраждають ключові сфери – від національної безпеки до охорони здоров’я.
Водночас профспілки звертаються до Конгресу, закликаючи законодавців протистояти цим ініціативам адміністрації. Для них це не просто питання реформ – це питання збереження демократичних принципів, на яких будується американська система.
Чому так звана “глибинна держава” дошкуляє Тефлоновому Дону
Концепція “глибинної держави” (deep state), яку активно використовує Дональд Трамп у своїй політичній риториці, стала одним із ключових елементів його політичної кампанії та підґрунтям для багатьох його рішень. Вона має глибоке коріння в політичних теоріях змови, але водночас здобула популярність серед значної частини суспільства, яке вірить, що державні інституції перебувають під контролем “невидимих сил”, які працюють проти волі народу.
Ідея “глибинної держави” базується на припущенні, що у державних структурах – бюрократії, спецслужбах, військових, судовій системі – існує невидима мережа інфлюенсерів, які працюють на свої інтереси, а не на інтереси громадян чи законно обраної влади. Згідно з концепцією, ці групи саботують політику президента, впливають на прийняття рішень і зберігають контроль над державою навіть при зміні політичної влади.
Трамп часто описує “глибинну державу” як ворога своєї адміністрації, звинувачуючи кар’єрних чиновників і бюрократів у прихованому опорі його реформам і політичному курсу. У його інтерпретації, це змова “еліт”, спрямована проти “звичайних американців”.
Звільнення чиновників, реорганізація установ, скасування політики попередників – усе це подається як частина боротьби з “глибинною державою”. Це дозволяє виправдовувати агресивні дії адміністрації, навіть якщо вони викликають критику чи правові виклики.
Ідея “глибинної держави” зміцнює поляризацію, створюючи поділ на “нас” і “них”. Трамп апелює до своїх прихильників, показуючи, що він є єдиним лідером, який бореться за їхні інтереси проти “корумпованих еліт”. Це допомагає мобілізувати базу, але водночас загострює конфлікти між різними групами суспільства. Риторика про “глибинну державу” дозволяє уникати відповідальності за реальні провали в політиці. Замість того, щоб шукати причини проблем у власних діях чи рішеннях, вони перекладаються на “прихованих ворогів”.
Реальність складніша, ніж змальовує Трамп. У кожній державі є бюрократія, яка працює незалежно від політичної влади. Це необхідно для стабільності системи та забезпечення її роботи навіть під час політичних криз. Однак звинувачення в існуванні змови, що саботує президента, часто базуються на непідтверджених теоріях і служать більше політичним цілям, ніж описують реальність.
Які ризики несуть звільнення для функціонування держапарату, чи можлива юридична протидія
Рішення Трампа зруйнувати усталену систему державної служби та масово звільнити працівників стали потужним політичним вибухом, наслідки якого можуть змінити фундаментальні принципи функціонування американської держави. Юридичні та політичні наслідки цих кроків уже викликають тривогу, адже вони загрожують і незалежності держапарату, і довірі до державних інституцій.
Профспілки та громадські активісти б’ють на сполох: укази Трампа відкривають небезпечний шлях до політизації державної служби. Нові правила, що дозволяють звільняти чиновників “за бажанням”, підривають ключовий принцип, за яким держслужбовці повинні працювати на благо суспільства, а не на догоду політичній верхівці. Якщо ця тенденція закріпиться, кожна наступна адміністрація зможе влаштовувати кадрові “чистки”, перетворюючи державні установи на арену політичних ігор.
Але це лише верхівка айсберга. Юридичні виклики, які зараз готують профспілки та опозиційні політики, можуть стати переломним моментом у протистоянні. У судах уже обговорюють неконституційність указів Трампа. І якщо ці дії будуть визнані незаконними, це стане потужним сигналом для майбутніх адміністрацій: маніпулювання держслужбовцями – заборонений прийом.
Політично ж наслідки можуть бути ще глибшими. Трамп ризикує залишити після себе розбитий і деморалізований держапарат. Втрата досвідчених фахівців може підірвати ефективність роботи ключових відомств, від нацбезпеки до охорони здоров’я. Суспільство, яке бачить ці “чистки”, втрачає довіру до державних інституцій, а це небезпечний сигнал для демократії в цілому.
Проте дії Трампа можуть стати і поштовхом до серйозної реформи. Конгрес, суди та громадськість мають шанс переглянути принципи функціонування держслужби, створити нові бар’єри для свавільних дій і захистити інституції від подібних атак у майбутньому.
Масові звільнення державних службовців можуть стати справжнім землетрусом для американського державного управління. Там, де роками вибудовувалася стабільність, тепер наростає хаос. Державний апарат, який повинен бути мотором національної безпеки, правосуддя, зовнішньої політики та соціальних програм, ризикує перетворитися на пробуксовуючий механізм, вражений політичними амбіціями та браком фахівців.
Коли з Ради національної безпеки звільняють десятки експертів, це не просто кадрові зміни – це загроза здатності країни реагувати на терористичні атаки, кіберзлочинність чи геополітичні кризи. Звільнення в таких структурах як Управління транспортної безпеки чи Берегова охорона ставлять під загрозу безпеку авіаційного та морського транспорту. США, які завжди пишалися своєю обороноздатністю, ризикують залишитися без тих, хто насправді тримає цей щит.
Коли Міністерство юстиції позбавляється досвідчених адвокатів, страждає не лише система правосуддя, а й довіра до неї. Помилки у судових процесах, затримки у розгляді справ, відсутність професійного підходу – усе це може стати новою реальністю. А безкарність корупціонерів та злочинців лише посилить недовіру громадян.
Відставки в Державному департаменті – це не просто формальність, це ризик втратити вплив на міжнародній арені. Професіонали, які роками працювали над складними регіональними питаннями, можуть бути замінені політичними призначенцями без відповідного досвіду. У світі, де кожен крок у зовнішній політиці має значення, подібні зміни можуть коштувати дорого.
У розпал глобальних викликів – від пандемій до кліматичних змін – скорочення в установах, які відповідають за громадське здоров’я, виглядає як гра з вогнем. Втрата науковців та експертів уповільнює розробку інновацій і ставить під сумнів здатність країни відповідати на нові загрози.
Для тих, хто залишається на своїх посадах, страх бути наступним у списку на звільнення стає щоденною реальністю. Деморалізація, зниження мотивації та розгубленість серед працівників стають новим обличчям державного апарату. Інституційна пам’ять, яка тримає в собі десятиліття досвіду, втрачається з кожним звільненням.
Ці дії можуть створити довготривалий ефект, схожий на доміно. Якщо апарат, який забезпечує безпеку, правосуддя, зовнішню політику та соціальні послуги, почне давати збої, від цього постраждають мільйони американців. Це вже не про політичну боротьбу, а про те, чи зможе держава функціонувати для своїх громадян.
Критики застерігають: цей шлях веде до ослаблення інституцій, які є основою стабільності держави. Те, що починається як “реформа”, може обернутися кризою, наслідки якої доведеться виправляти роками. І питання в тому, чи готове суспільство дозволити цей експеримент над своєю державою.
Тетяна Вікторова
