“Кінець гри в податкові піжмурки”: Роман Бєлік про наступ податківців та кінець офшорних схем

Питання оподаткування для українських підприємців стає все більш актуальним, адже бізнес змушений працювати у середовищі, яке стрімко змінюється під впливом війни і міжнародних процесів. Якщо ще донедавна свобода бізнесу часто трактувалася як можливість уникати контролю, податків і прозорості, то зараз такі підходи втрачають сенс. Європейський Союз створює нові правила гри, Україна синхронізує свої практики з європейськими, і питання свободи для бізнесу набуває нового змісту.

Роман Бєлік, співвласник і партнер інвестиційної компанії InCo home, вважає, що свобода підприємництва в пострадянських країнах довгий час була своєрідним фетишем еліт, і під цим розуміли передусім свободу від будь-яких обмежень: від податків, контролю, публічності. Він зазначає, що саме це породило десятиліття функціонування shell-компаній без офісів, управління та навіть мінімальної ілюзії наявності економічної сутності, через які проходили мільярди. Але після періоду такої невидимості настає момент, коли світло вмикається, і це схоже на гру, де мафія засинає, а прокидається місто.

Далі підприємець переходить до прикладу України, вказуючи на зміни від символічного контролю до реального покарання. Він пояснює, що нещодавнє рішення суду у справі №140/717/25, яка стосувалася українського підприємця, що одночасно був директором естонської компанії, показує нову стратегію української податкової служби у боротьбі за право оподатковувати українців, незалежно від того, де вони намагаються сховатися від уваги податкового інспектора.

Бєлік наголошує, що на перший погляд це виглядає дрібницею, але насправді може стати точкою зламу податкового ландшафту. Адже податкова самостійно зареєструвала нерезидента як постійне представництво, наклала штраф і виграла дві інстанції. Це значно більше, ніж просто штраф у розмірі 100 тисяч гривень, бо це сигнал: компанія в смартфоні вже не перебуває поза юрисдикцією. Якщо людина є українським резидентом, директором, контролером, і діяльність фактично ведеться з Києва, то вона має бути готова платити податки саме в Україні.

Разом з тим Бєлік звертає увагу, що є й справи, де податкова програє. Він посилається на справу №160/11095/23, у якій суд скасував результати перевірки, вказавши на необґрунтованість у воєнний час та на формальні помилки податкової у зборі доказів. Але він уточнює, що це радше програш за формою, а не за суттю. Тоді як справа з естонською компанією  демонструє зовсім інше — системний підхід. Податкова впевнено виграла дві інстанції, і попереду залишилася лише касація. Зважаючи на матеріали справи, він робить висновок, що і цей бастіон має впасти.

Посилаючись на ситуацію в Європейському Союзі, підприємець зазначає, що там наближаються нові правила, викладені в ATAD3 — директиві про боротьбу з компаніями-оболонками. Вже зараз діють положення про трансферне ціноутворення і тести на економічну присутність, які формують середовище, в якому бізнес без реального змісту довго не виживе. Він пояснює суть цих змін так: якщо компанія не має реальної діяльності, то її доходи оподатковуються в країні кінцевого бенефіціара.

У цьому контексті Бєлік наводить приклад Кіпру, який намагається грати на випередження і доводити, що він не є офшорною юрисдикцією. Кіпр навіть без ATAD3 уже впровадив тест на податкову резидентність фізичних осіб через центр ділових інтересів, застосовує прозоре оподаткування бенефіціара, ліквідує податкові привілеї для порожніх компаній.

Зараз свобода підприємництва не означає свободу від податків, а означає право працювати в умовах прозорості та стабільності. Український підхід, за словами Бєліка, дедалі більше гармонізується з європейським, а рішення щодо директорських постійних представництв є лише першим, але амбітним кроком. Водночас зміна юрисдикції не є злочином, але ключовим є намір і економічна сутність, адже структура без реального бізнесу пільг не отримає.

Підприємець пояснює, які можуть бути наслідки нової практики. Якщо компанію визнають постійним представництвом, то штраф у 100 тисяч гривень є лише початком. Наступним стане оподаткування всіх прибутків іноземної компанії за українським законодавством, застосування ПДВ на операції в Україні, а також втрата права на використання договорів про уникнення подвійного оподаткування. У результаті виникає ризик подвійного оподаткування. Бєлік наголошує, що у такій ситуації добре підготовлений звіт з трансфертного ціноутворення може запобігти оподаткуванню за кордоном, але податки в Україні доведеться сплачувати повністю.

Далі Роман Бєлік дає поради, як не потрапити в халепу.

“1. Не керуйте компанією з України без substance за кордоном або використовуйте інвестфонди, де ваша роль пасивна.

2. Наймайте реальний персонал, укладайте контракти в країні реєстрації.

3. Формуйте звітність обережно – КІК, ТЦУ, фінзвітність.

4. Подавайте все вчасно – вас бачать.

Українська податкова більше не спить. У неї є план: дотягнутися до компаній-привидів, створених для виведення прибутку. Кіпр – уже не притулок. Естонія – не рішення. Свобода XXI століття – це свобода у свідомому прийнятті правил. Настав час змінювати структури”.