Колективний прогноз чи колективна ілюзія: що ставки на мир говорять про війну
Війна між Україною та Росією давно вже стала не лише предметом дипломатичних переговорів, військових зведень і політичних заяв. Вона перетворилася на об’єкт прогнозування для глобального фінансового середовища, де учасники готові ризикувати власними коштами, оцінюючи ймовірність тих чи інших подій. Одним із найвідоміших майданчиків такого типу є Polymarket – найбільший у світі криптовалютний ринок передбачень.
На цій платформі роблять ставки на результати виборів, економічні рішення, міжнародні кризи та воєнні конфлікти. Серед численних тем особливе місце займає російсько-українська війна. Саме тут протягом останніх місяців можна було спостерігати, як змінювалися очікування щодо можливості укладення мирної угоди між Києвом і Москвою.
Одразу зауважимо, що ці цифри не є даними емпіричної соціології і не можуть вважатися прогнозом у класичному розумінні. Проте вони дозволяють побачити, як міжнародна аудиторія, яка готова підкріплювати свої оцінки грошима, реагує на політичні сигнали, дипломатичні контакти та події на фронті. Саме через таку репрезентативність вони заслуговують на увагу.
Гроші як індикатор очікувань
Механізм роботи Polymarket доволі простий. Учасники купують акції «Так» або «Ні» щодо певної події. Вартість акції фактично відображає оцінку ймовірності її настання. Якщо акція «Так» коштує 30 центів, це означає, що ринок оцінює шанси події приблизно у 30%.
На відміну від соціологічних опитувань, де люди висловлюють думку без фінансових наслідків, тут кожне рішення пов’язане з ризиком втрати коштів. Саме тому прихильники ринків передбачень часто називають їх більш чутливими до інформації та менш залежними від політичних симпатій.
Втім, навіть такі ринки не є машиною для передбачення майбутнього. Вони швидше демонструють поточний рівень довіри до певного сценарію та зміну настроїв під впливом новин.
Анкоридж і момент великих очікувань
Найбільший сплеск оптимізму щодо можливості домовленостей між Україною та Росією стався після зустрічі Дональда Трампа і Володимира Путіна в Анкориджі у серпні 2025 року.
Сам факт переговорів породив хвилю припущень про існування неформальних домовленостей або підготовку масштабної дипломатичної ініціативи. На Polymarket була створена окрема ставка щодо підписання Україною мирної угоди до кінця 2025 року.
Протягом кількох тижнів учасники активно купували акції на користь позитивного результату. До 20 серпня оцінка ймовірності досягла 36%.
Для порівняння, ще до зустрічі подібні показники були значно нижчими. Ринок фактично заклав у свої очікування припущення, що за лаштунками переговорів могли відбуватися процеси, про які публічно не повідомлялося.

Цікаво й інше. Формулювання ставки не вимагало обов’язкового підпису російської сторони. Достатнім вважався лише український підпис під мирною угодою або домовленістю про припинення вогню. Уже сама ця деталь демонструє, наскільки складно навіть технічно визначити, що саме слід вважати завершенням війни.
Розчарування після дипломатичного ажіотажу
Осінь 2025 року принесла зовсім інший настрій.
Коли стало зрозуміло, що анкориджські переговори не дали видимих результатів, а бойові дії продовжуються без принципових змін, ринок почав переглядати свої оцінки. У вересні ймовірність укладення угоди знизилася до 21%, а в жовтні опустилася до 17%.
Ця динаміка показує характерну особливість сучасної дипломатії. Сам факт переговорів здатний створювати значно більші очікування, ніж їхні реальні наслідки. Проте ринки досить швидко повертаються до більш стриманих оцінок, коли за гучними заявами не слідують конкретні результати.
У випадку України та Росії це особливо помітно, адже будь-які переговори постійно стикаються з фундаментальною проблемою: сторони мають несумісні бачення умов завершення війни.
Чому внутрішня політика впливає на ставки
Не менш показовим став листопад 2025 року.
На тлі масштабного корупційного скандалу в Україні учасники Polymarket раптом почали частіше купувати акції на користь мирної угоди. Оцінка ймовірності зросла до 29%.
Сам по собі цей епізод демонструє цікаву закономірність. Частина міжнародних спостерігачів схильна пов’язувати внутрішньополітичні труднощі України з потенційним послабленням її переговорних позицій. Логіка такого підходу полягає в тому, що політична турбулентність нібито підвищує готовність до компромісів.
Чи відповідає це реальності – окреме питання. Але для ринку важливо інше: учасники реагують не лише на події безпосередньо на фронті, а й на зміни у внутрішньополітичному житті держав.
Коли шансів майже не залишилося
У грудні 2025 року віра у можливість домовленостей практично зникла.
На початку місяця шанси ще трималися на рівні близько 17%, але з наближенням нового року вони стрімко падали. Наприкінці грудня ринок фактично перестав розглядати підписання угоди як реалістичний сценарій.
Загальний обсяг ставок у цьому голосуванні перевищив 2,6 мільйона доларів. Це не найбільший показник для Polymarket, однак достатній для того, щоб відображати настрої значної кількості учасників.
Фактично ринок визнав те, що вже стало очевидним для більшості аналітиків: обіцянки швидкого врегулювання не справдилися.
Новий дедлайн – нові сподівання
Наприкінці листопада 2025 року на платформі з’явився новий прогноз – щодо підписання мирної угоди до кінця 2026 року.
Спочатку учасники поставилися до цього сценарію досить оптимістично. Уже 26 листопада оцінка ймовірності досягла 70%.
Високі показники пояснювалися одразу кількома чинниками. По-перше, Дональд Трамп продовжував заявляти, що мирна угода майже готова. По-друге, багато учасників просто перенесли свої очікування із невдалого прогнозу на 2025 рік до нового часово́го горизонту.
По суті, відбулося не стільки переосмислення перспектив миру, скільки перенесення надій на наступний календарний період.
Рік поступового згасання надій
Упродовж першої половини 2026 року оцінки почали систематично погіршуватися.
У січні максимальне значення становило 55%, у лютому – 47%, у березні – 40%, а в квітні – лише 33%.
Певне пожвавлення відбулося у травні, коли за посередництва Трампа було досягнуто короткострокового перемир’я на 9–11 травня. Це підняло показник до 38%.
Однак уже через кілька тижнів тенденція знову змінилася. Станом на середину червня ринок оцінює шанси підписання мирної угоди до кінця року лише у 31%.
Це означає, що більшість учасників більше не вважають дипломатичний прорив найбільш імовірним сценарієм розвитку подій.
Чого не можуть передбачити ринки
Попри увагу до Polymarket, варто пам’ятати про принципові обмеження подібних платформ.
Ринки передбачень добре реагують на інформацію, але погано справляються з подіями, які виникають раптово. Вони можуть відображати очікування щодо переговорів, однак не здатні передбачити несподівані політичні рішення, військові операції чи внутрішні кризи.
Крім того, учасники ринку не завжди володіють повною інформацією. Історія знає випадки, коли люди заробляли значні суми саме завдяки доступу до непублічних даних. Один із найгучніших прикладів стався у США, де військовослужбовця затримали після виграшу сотень тисяч доларів на ставках, пов’язаних із Венесуелою.
Саме тому Polymarket слід сприймати не як інструмент прогнозування майбутнього, а як своєрідний барометр міжнародних очікувань.
Між надією і реальністю
Головний висновок із динаміки ставок полягає не в тому, чи буде підписана мирна угода у 2026 році. Значно цікавіше інше: протягом останніх десяти місяців ринок послідовно знижував оцінку ймовірності дипломатичного завершення війни.
Кожен новий раунд переговорів, кожна гучна заява про близькість домовленостей або готовність сторін до компромісу давали короткочасний поштовх оптимізму. Проте щоразу після цього оцінки поверталися вниз.
Сьогодні ринок передбачень фактично демонструє переважаюче переконання, що завершення війни вимагатиме значно більше часу, ніж очікували прихильники швидкого врегулювання після повернення Дональда Трампа до Білого дому.
Водночас це не означає, що перспектива миру зникла. Швидше йдеться про те, що інвестори дедалі обережніше ставляться до заяв про швидкі домовленості та надають більшої ваги реальному перебігу подій, ніж політичним деклараціям.
Цей матеріал дає дуже сильний аналітичний кут для окремого блоку в статті. Він дозволяє вийти за межі простого переказу динаміки ставок і поставити питання: що насправді вимірює Polymarket – суспільні очікування чи комерціалізовану цікавість до чужої трагедії?
Коли війна стає предметом торгівлі
Популярність Polymarket породила ще одну дискусію, яка виходить далеко за межі прогнозування. Якщо прихильники платформи називають її інструментом колективного аналізу майбутнього, то критики ставлять інше запитання: де проходить межа між прогнозом і заробітком на людських трагедіях?
Особливо гостро ця проблема проявляється у випадку російсько-української війни. На платформі користувачі можуть робити ставки не лише на можливість припинення вогню чи перспективи мирних переговорів. Об’єктом багатомільйонних парі стають долі конкретних українських міст, темпи російського просування, ризик ударів по країнах НАТО або навіть застосування ядерної зброї.
З формального погляду Polymarket не відрізняється від будь-якого іншого ринку прогнозів. Його засновник Шейн Коплан та менеджмент компанії наполягають, що платформа лише агрегує оцінки великої кількості людей і не створює самих подій. У цій логіці ставки на війну нічим не відрізняються від ставок на вибори чи рішення центральних банків.
Однак війна має принципово іншу природу. Коли предметом прогнозу стає дата окупації міста, для одних учасників це фінансовий актив, а для інших – питання втрати дому, життя або безпеки близьких. Саме тому навколо Polymarket дедалі частіше лунають звинувачення у перетворенні реальних людських страждань на біржовий товар.
Показовою стала історія із сервісом Polyglobe, який візуалізує ставки користувачів на глобусі та інтегрував дані з картою бойових дій українського проєкту DeepState. Рішення викликало хвилю критики. Опоненти побачили в ньому не аналітичний інструмент, а небезпечну тенденцію до перетворення війни на інтерактивне видовище, де просування фронту починає сприйматися як зміна котирувань на біржі.
У цьому полягає головна суперечність сучасних ринків передбачень. Вони справді можуть бути корисними для оцінки очікувань і настроїв. Проте що ближче прогноз наближається до людського горя, тим складніше провести межу між аналізом майбутнього та його комерціалізацією.
Для України це питання має особливе значення. Коли міжнародні інвестори оцінюють шанси падіння Покровська чи Мирнограда так само, як ймовірність перемоги кандидата на виборах, виникає ризик втрати найважливішого контексту: за кожною цифрою стоять не абстрактні сценарії, а долі сотень тисяч людей. Саме тому дані Polymarket можуть бути цікавим джерелом для розуміння міжнародних очікувань, але вони потребують обережного трактування і не повинні підміняти собою політичний, військовий чи гуманітарний аналіз.




