2025 рік став для світового нафтового ринку роком поступового, але стійкого зниження цін. Якщо у 2024 році середня ціна бареля нафти марки Brent трималася на рівні близько $80, то за перші 11 місяців 2025 року вона опустилася до менше ніж $70. Наприкінці року, у четвертому кварталі, котирування тимчасово падали навіть нижче $65 за барель.
Це зниження не було різким обвалом – скоріше результатом кількох структурних змін, які наклалися одна на одну. Водночас Reuters повідомляє, що “геополітична премія” в цінах практично зникла: на глобальний ринок менше впливають геополітичні ризики, ніж раніше, через стрімке зростання видобутку у США та інших країнах.
Менший попит і “випаровування” геополітичної надбавки
Першою й базовою причиною стало уповільнення зростання світового попиту на нафту. Економіки ключових споживачів – від Китаю до ЄС – у 2025 році зростали повільніше, ніж очікувалося, а енергетичний перехід і підвищення енергоефективності стримували потребу в додаткових обсягах нафти.
Другим важливим чинником стало зникнення так званої “геополітичної премії” у цінах.
Під час воєн, санкцій або різких політичних криз трейдери зазвичай закладають у ціну нафти додаткову надбавку – через страх перебоїв постачання. Саме так було у попередні роки через війну Росії проти України, конфлікти на Близькому Сході та ризики для морських маршрутів.
У 2025 році ці ризики не зникли повністю, але ринок до них адаптувався, тож постачання з альтернативних джерел були перебудовані. Санкційні обмеження стали “рутинними” для учасників ринку, і серйозних фізичних перебоїв із нафтою не відбулося.
Як наслідок, страхова надбавка в цінах поступово зникла – і котирування почали відображати скоріше реальний баланс попиту й пропозиції, а не очікування криз.
Роль ОПЕК+: від жорстких обмежень до поступового послаблення
Вагомий вплив на ринок мало й пом’якшення умов угоди ОПЕК+ – формату, в межах якого провідні країни-експортери домовляються, скільки нафти кожна з них може видобувати.
У попередні роки ОПЕК+ свідомо обмежувала видобуток, щоб підтримати високі ціни. Але у 2025 році альянс почав обережно змінювати підхід.
Йдеться про поступове підвищення сукупної квоти, тобто загального дозволеного обсягу видобутку для групи ключових країн. Іншими словами, учасникам дозволили видобувати більше нафти, ніж раніше.
У грудні 2025 року загальний ліміт для восьми провідних країн ОПЕК+ – Росії, Саудівської Аравії, Іраку, ОАЕ, Кувейту, Казахстану, Алжиру та Оману – був майже на 2,9 млн барелів на добу вищим, ніж навесні того ж року.
Це рішення означало: більше фізичної нафти на ринку; слабший тиск на зростання цін; перехід від політики «утримувати дефіцит» до політики контрольованого збільшення пропозиції.
Що таке ОПЕК+ і чому її рішення впливають на ціни на нафту
ОПЕК+ – це союз країн-експортерів нафти, створений для координації обсягів видобутку. Його основою є класична Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК), до якої згодом приєдналися держави поза її межами, насамперед Росія. Саме тому в назві з’явився “плюс”.
Загалом у форматі ОПЕК+ беруть участь понад 20 країн, які разом контролюють близько половини світового нафтовидобутку. Це означає, що їхні узгоджені рішення мають безпосередній вплив на баланс ринку і, відповідно, на ціну бареля.
Як працює механізм ОПЕК+
Ключовий інструмент ОПЕК+ – квоти на видобуток. Країни домовляються, скільки нафти загалом може бути видобуто альянсом і який обсяг припадає на кожну державу окремо.
Сукупна квота – це загальний «ліміт» видобутку для всіх учасників. Якщо його знижують – на ринку стає менше нафти, ціни зазвичай зростають. Якщо квоти підвищують, пропозиція збільшується, а ціни потрапляють під тиск.
Фактично ОПЕК+ виконує роль регулятора ринку, намагаючись не допустити ані дефіциту, ані обвального падіння цін.
Чому у 2025 році ОПЕК+ почала змінювати підхід
У попередні роки альянс дотримувався жорсткої політики обмеження видобутку, щоб підтримати високі ціни в умовах війни, санкцій і нестабільності.
Однак у 2025 році ситуація змінилася: попит на нафту зростав повільніше; страх масштабних перебоїв постачання зменшився; на ринок почали повертатися нові обсяги з США та Південної Америки.
У відповідь ОПЕК+ перейшла до поступового пом’якшення угоди, тобто почала дозволяти країнам видобувати більше нафти. Сукупна квота була збільшена майже на 3 млн барелів на добу за кілька місяців.
Це не різкий розрив домовленостей, а керований вихід із режиму жорстких обмежень: країни намагаються компенсувати нижчі ціни більшими обсягами продажів і водночас уникнути різких стрибків котирувань.
Попит не встигає за пропозицією
Важливий дисбаланс полягає в тому, що навіть за оптимістичними оцінками самої ОПЕК, зростання світового попиту у 2025–2026 роках становитиме близько 2,7 млн барелів на добу. Це менше, ніж той додатковий обсяг, який країни ОПЕК+ уже фактично повертають на ринок.
Тож нафта з’являється швидше, ніж зростає потреба в ній. Міжнародне агентство з енергетики (IEA) зазначає, що надлишок пропозиції на світовому ринку зростає, що створює тиск на ціни і може зумовити подальше падіння котирувань. Reuters також пише, що світові ціни сигналізують про тривалий період надлишку пропозиції, а дисбаланс у прогнозах щодо обсягів свідчить про невизначеність ринку.
Чому ОПЕК+ більше не контролює ринок так жорстко, як раніше?
Хоча вплив ОПЕК+ залишається значним, її можливості обмежені: США не входять до альянсу й активно нарощують сланцевий видобуток. Водночас великі офшорні проєкти в інших регіонах запускаються незалежно від цін, тож повне скорочення видобутку означало б втрату частки ринку.
У результаті ОПЕК+ дедалі частіше обирає компромісний сценарій: не утримувати ціну будь-що, а керувати процесом зниження максимально м’яко.
США і Південна Америка: нафту добуватимуть навіть за низьких цін
Додатковий тиск на ціни чинить висока стійкість вже згадуваного американського сланцевого видобутку. Bloomberg відзначає, що американські сланцеві компанії утримують виробництво навіть при нижчих цінах – технології стають ефективнішими, що підтримує пропозицію на ринку. Тож навіть за зниження котирувань виробництво у США скорочуватиметься мінімально: за прогнозом EIA, у 2026 році видобуток зменшиться лише на 100 тис. барелів на добу, залишаючись на дуже високому рівні – близько 13,5 млн барелів на добу.
Схожа логіка діє й у Південній Америці: в Аргентині зростання забезпечить розвиток сланцевої формації Vaca Muerta та нова транспортна інфраструктура. У Бразилії та Гаяні запускаються нові морські платформи (FPSO).
Оскільки ці проєкти вже потребують повернення вкладених мільярдів, компанії вводитимуть їх в експлуатацію незалежно від рівня цін.
Хто виграв і хто програв від дешевшої нафти
Стійке зниження цін на нафту у 2025 році по-різному вплинуло на учасників глобальної економіки. Для країн-експортерів воно означає зростання бюджетного тиску. Держави, чия фіскальна стабільність значною мірою залежить від нафтових доходів, змушені або скорочувати витрати, або активніше нарощувати видобуток, щоб компенсувати падіння котирувань обсягами. Саме цю логіку дедалі частіше демонструють ключові учасники ОПЕК+.
Для Росії дешевша нафта є додатковим обмежувальним фактором: навіть за збереження експорту фізичних обсягів зниження ціни зменшує валютні надходження й ускладнює фінансування війни, особливо в умовах санкцій та обмеженого доступу до фінансових ринків.
Натомість для країн-імпортерів нафти, передусім ЄС, Індії, Японії, нижчі ціни означають послаблення інфляційного тиску, зменшення витрат на енергоресурси та додатковий простір для м’якшої макроекономічної політики. У глобальному вимірі це частково знижує ризики економічної рецесії, хоча й не компенсує структурні проблеми зростання.
Що може змінити нинішній тренд
Попри домінування сценарію надлишкової пропозиції, нафтовий ринок залишається вразливим до різких зламів. Потенційними факторами перегляду цінової динаміки можуть стати масштабні фізичні перебої постачання через ескалацію конфліктів на Близькому Сході, несподівано жорстке рішення ОПЕК+ щодо нового скорочення видобутку або різке відновлення попиту з боку Китаю.
Втім, за відсутності таких шоків базовий сценарій залишається незмінним: світовий нафтовий ринок поступово входить у фазу, де структурний надлишок пропозиції стає новою нормою, а ціна бареля дедалі більше визначається не кризовими очікуваннями, а сухим балансом попиту й видобутку.
Що далі
На цьому тлі країни ОПЕК+ можуть піти на подальше підвищення квот, фактично реалізуючи сценарій поступового виходу з жорстких обмежень. Такий «впорядкований відступ» дозволяє уникнути різких цінових шоків, але водночас означає, що стримувальних механізмів для цін стає менше.
У підсумку ринок входить у фазу, де пропозиція стабільно випереджає попит. Згідно з прогнозами Управління енергетичної інформації США (EIA), ціни Brent можуть опуститися до близько $60 за барель у 2025–2026 роках, при цьому виробництво нафти у США залишатиметься на високому рівні, а запаси зростатимуть. Зниження прогнозів навіть від фінансових установ (наприклад, J.P. Morgan) підтверджує загальний тренд тиску на ціни через дисбаланс між пропозицією та попитом.
