Цими вихідними у Великій Британії знову сталися заворушення за участю ультраправих екстремістів. Приводом для них стало вбивство трьох дівчаток 17-річним підлітком у Саутпорті, яке викликало хвилю ненависті після поширення в інтернеті неправдивих тверджень про те, що злочинець був мусульманином і шукачем притулку.
Ці події стали черговим доказом того, наскільки глибоко вкорінена ненависть у британському суспільстві та як швидко вона може поширюватися через дезінформацію. Європейські ЗМІ шукають відповіді на питання про причини та джерела цієї ненависті, аналізуючи різні аспекти сучасної британської політики та соціальних процесів.
The Sunday Times з Великої Британії пояснює, що у погромників є підтримка відомих представників правої сцени:
“Праве екстремістське рухання буквально розповзлося по інтернету подібно метастазам. Фейковою новиною з новинного сайту поділилися Ендрю Тейт, інфлюенсер-женоненависник, та Стивен Яксли-Леннон, колишній лідер ультраправої та ісламофобської групи Ліги англійської оборони. Швидкість, з якою в соціальних мережах та WhatsApp поширюється дезінформація та організуються групи, створює все більше проблем для роботи поліції. Також варто задуматися над тим фактом, що деякі авторитетні політики правого толку підштовхували невдоволення, яке зараз прийняло таку криваву форму”.
Грецький портал In.gr попереджає, що стихійне народне рухання формується дуже швидко:
“Передусім, крайніх правих підтримують усі ті партії, які нібито належать до поборників конституції, але які переймають їхню програму та риторику, їхній расизм і антиіммігрантську політику. Крім того, їх підтримують уряди, які вважають, що відповіддю на підйом крайніх правих є втілення їхньої політики в життя за рахунок нормалізації мови ненависті – що зрештою надає правим більшу легітимність. І, звичайно, їх підтримують усі ті засоби масової інформації, які готові легко і швидко відтворювати націоналізм, расизм та ксенофобію, оскільки вважають, що це буде ‘добре продаватися”.
Брюссельська газета De Standaard зазначає, що ультраправі політики інструменталізують почуття безвиході, яке виникло через плачевну ситуацію в країні:
“Після Брекзиту нелегальна міграція через Ла-Манш збільшилася – частково через те, що британці більше не мають права відправляти мігрантів назад до Франції. З іншого боку, легальна імміграція з Європи припинилася, що викликало дефіцит кадрів у таких сферах, як будівництво, охорона здоров’я, сільське господарство, а також у ресторанному і готельному бізнесі. Крайні праві охоче експлуатують драму в Саутпорті – щоб вивести з себе розчаровані маси. Той факт, що деякі британські політики з партії Реформувати Сполучене Королівство, включно з Фаражем, ще й підштовхували цю ненависть, поширюючи дезінформацію про злочинця, робить їх співучасниками хвилі насильства”.
The Observer з Великої Британії вважає, що тепер лейбористи повинні рішуче виступити проти правих:
“Стармер обрав абсолютно правильний тон, коли назвав події цього тижня посяганням на верховенство права і оголосив про створення ініціативи з координації роботи спецслужб та поліції по всій країні. Крім того, уряд також має гарантувати дотримання компаніями, які займаються соціальними мережами, своїх юридичних зобов’язань щодо запобігання поширенню дезінформації та підбурювання до насильства. А враховуючи явно виражену ісламофобську ненависть, поліції необхідно надати відповідні ресурси для забезпечення безпеки в мечетях”.
За словами стамбульської газети Cumhuriyet, для того, щоб запобігти переростанню фашистського руху в масову партію, необхідно:
“Створити сильний, активний рух проти ісламофобії та расизму з багатогранним підходом. Оптимізм вселяє той факт, що на вулиці вийшли антифашистські сили – щоб дати відсіч фашистам. Соціал-демократичні уряди завжди вважали, що зможуть зупинити цю форму фашизму силами державного правоохоронного апарату. Враховуючи інституціоналізований расизм і сексизм у лавах самої поліції, а також легкість, з якою фашистський рух здатний інфільтрувати поліцію, покладатися на це – значить віддаватися ілюзіям”.
Отже, заворушення у Великій Британії є сигналом для всього суспільства про необхідність рішучих дій проти поширення ненависті та дезінформації. Важливо зрозуміти та усунути причини, які сприяють розвитку ультраправих рухів, та об’єднати зусилля на всіх рівнях для подолання цієї загрози.
