“Критично захищені” на оборонній виставці: як відсутність відповідальності та розумних рішень призводять до повторних трагедій
Зруйнований спорткомплекс й будинки під Києвом, загиблі та десятки поранених людей є не лише черговим воєнним злочином агресора. Ця трагедія стала результатом глибокого ігнорування базових протоколів безпеки в країні, де п’ятий рій триває війна. Публічне анонсування заходу під знаковою назвою «Критично Захищено» відкрило ворожій розвідці прямий шлях до знищення унікального людського потенціалу, перетворивши його на легку здобич для російських «Іскандерів». Держава знову опинилася в пастці замкненого кола, де ворог здійснює пуски ракет, але сприятливі умови для масового ураження створила власна управлінська фатальна недбалість та безвідповідальність.
Поки суспільство здригається від чергової новини про загибель людей у глибокому тилу, правоохоронна система продовжує списувати фатальні помилки організаторів заходів на фактор раптовості, залишаючи відкритим головне питання: скільки ще людських життів має згоріти в полум’ї халатності, аби посадовці нарешті почали відповідати за власні рішення?
Удар по полігону на Київщині: жахливі наслідки
Трагічні події в Бучанському районі Київської області 24 липня висвітили смертоносну ціну, яку доводиться сплачувати за нехтування елементарними правилами безпеки в умовах повномасштабної війни. Приліт ворожих балістичних ракет по цивільному спортивному комплексу перетворив демонстрацію новітніх технологій на криваву зону лиха.
У приміщенні приватного спорткомплексу, де зібралися інженери, розробники та гості, проходила виставка Defense Demo Day & Defense Expo під гіркими з огляду на наслідки словами «Критично Захищено». На ній демонстрували високотехнологічне обладнання: системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), антени, локатори, програмне забезпечення та технології перехоплення безпілотників. Втім, замість безпечного майданчика для презентації цивільний об’єкт перетворився на мішень для ворога.
Зафіксований пуск трьох балістичних ракет типу «Іскандер-М» або С-400 з північного напрямку свідчить про намір РФ завдати максимального ураження залученим до заходу унікальним фахівцям та інженерам. Попри роботу сил протиповітряної оборони, які змогли перехопити один з літальних апаратів, дві інші ракети досягли території цивільного об’єкта.
Отже, ворог знову застосував важке озброєння по цивільній локації, де перебувала значна кількість фахівців та цивільного населення. За інформацією Генерального прокурора Руслана Кравченка, атака забрала життя десяти людей, а ще близько сотні осіб отримали травми й поранення різного ступеня тяжкості. Крім того, вибухова хвиля та уламки ракет завдали суттєвих збитків навколишній інфраструктурі, пошкодивши 27 приватних будинків і перетворивши на металобрухт 44 транспортні засоби. Простір, де планували обговорювати захист стратегічних об’єктів від ворожого повітряного впливу, за кілька секунд перетворився на згарище.
Слід зазначити, що ініціатором цього заходу виступила Асоціація виробників безпілотних систем та супутніх технологій «АРМАДА». Примітно, що назва події «Критично Захищено» створила ілюзію безпеки у просторі, який за своєю природою був абсолютно відкритим для спостереження та потенційного удару з повітря.
Водночас свідчення безпосередніх учасників трагічного заходу малюють картину повного хаосу під час його організації. Окрім провалу конспірації, серйозні претензії виникли до первинної медичної допомоги та заходів безпеки людей. На місці проведення виставки були відсутні карети швидкої допомоги, а укриття мало суто символічний характер у вигляді першого поверху будівлі, через що більшість присутніх була змушена бігти до лісу. Крім того, ситуація ускладнилася відсутністю мобільного зв’язку та знищенням технічних засобів управління. Єдиним порятунком для десятків поранених стала наявність особистих турнікетів у свідомих громадян та ініціатива польських гостей, які власною технікою транспортували постраждалих до дороги, поки поранені намагалися самостійно викликати допомогу. Втім, представники асоціації «АРМАДА» відмовилися від коментарів і жодним чином досі не пояснили обставини трагедії.
Реакція суспільства на подію в Бучанському районі викликала у суспільства запитання щодо доцільності проведення подібних публічних заходів в умовах постійного ракетного терору. Президент України теж не раз казав про неприпустимість будь-яких подібних виставок під час війни, однак при цьому сам неодноразово брав у них участь.
Варто розуміти, що існування оборонних виставок зумовлене не тільки прагненням публічного піару, але архітектурою українського зброярського сектору. В Україні сформувався повноцінний ринок озброєнь, який критично залежить від горизонтальної комунікації між приватними та державними розробниками. Інженери, сили оборони та представники урядових структур потребують постійного прямого контакту для обміну практичним досвідом, налагодження партнерства та узгодження потреб фронту з можливостями виробництв.
Специфіка військово-технічного бізнесу у всьому світі будується на найвищому рівні довіри та особистих домовленостях. За цієї причини вітчизняні компанії витрачають значні фінансові ресурси за участь у міжнародних виставках, адже демонстрація готових виробів наживо, перевірка їхніх систем у дії та тестування мають значно більшу вагу, ніж будь-які відеопрезентації. Без такого живого діалогу український оборонпром не зміг би досягти наявного технологічного стрибка.
Демонстраційні майданчики та оборонні виставки проводяться по всій країні регулярно, адже відмовитися від них повністю означало б зупинити розвиток військово-промислового комплексу. Проте проблема полягає в тому, що організатори подібних заходів поступово втрачають пильність, перетворюючи їх на незахищену мішень, де держава виявляється неспроможною гарантувати людям базову безпеку. Слід зазначити, що організація таких заходів завжди погоджується з органами державної влади.
Існує ще один важливий момент. Широкий суспільний резонанс довкола подій у Бучанському районі спалахнув з новою силою після того, як з’ясувалися деталі підготовки до фатального заходу. Попри декларований закритий формат, розгортання інформаційної кампанії відбувалося у відкритому просторі за безпосередньої участі організатора — Асоціації виробників безпілотних систем та супутніх технологій «АРМАДА».
Для залучення виробників радіоелектронної боротьби, FPV-перехоплювачів, інвесторів та військовослужбовців була створена публічна онлайн-форма реєстрації. При цьому маркетинговий супровід включав розробку графічного банера-анонсу з викладенням програми випробувань, логотипами та чітким зазначенням дати проведення — 24 липня 2026 року. Ця інформація безперешкодно розповсюджувалася мережею через офіційні вебресурси організації, соціальні мережі, а також профільні бізнес-спільноти та медіа. Хоча безпосередні координати в оголошеннях не вказувалися, широке коло обізнаних осіб та масштабне скупчення транспорту біля конкретного цивільного спорткомплексу дали змогу ворожій розвідці та супутниковим системам без зусиль зафіксувати аномальну активність і спрямувати три балістичні ракети «Іскандер-М».
Наразі Офіс Генерального прокурора здійснює вилучення серверів та цифрових слідів для встановлення осіб, які надали дозвіл на оприлюднення мілітарного анонсу під час воєнного стану, тоді як самі організатори поспіхом видалили всі згадки про подібну активність зі своїх цифрових майданчиків одразу після удару.
Ціна безвідповідальності: як трагедія на Київщині стала продовженням довгого ланцюга халатності
Події в Бучі знову продемонстрували хронічне нехтування протоколами безпеки та відсутність реального покарання для вищих посадових осіб за аналогічні епізоди. Історія подібних трагедій бере початок від 13 березня 2022 року, коли російські війська запустили близько 30 крилатих ракет типів «Х-101» та «Калібр» по Міжнародному центру миротворчості та безпеки на Яворівському полігоні. Тоді понад вісім боєприпасів досягли цілей, внаслідок чого 64 особи загинули, а більше 160 отримали поранення у зруйнованих казармах.
Попри спроби українців пов’язати наведення вогню з публікаціями селфі політиків Давида Арахамії та Михайла Подоляка, слідчі органи та Служба безпеки України вказали, що ворог діяв за внутрішніми картами-схемами, переданими колишнім співробітником КДБ Олександром Косторним, якого згодом засудили до 15 років позбавлення волі за державну зраду. При цьому Державне бюро розслідувань не висувало підозр українським офіцерам, аргументуючи це форс-мажорними обставинами перших тижнів війни, відсутністю на той момент відпрацьованих протоколів розосередження та неможливістю приховати капітальні радянські споруди.
Схожа юридична та організаційна логіка застосовувалася і під час інших системних атак об’єктах зі скупченням людей у 2022 році. Ракетний удар по казармах у Миколаєві 18 березня 2022 року забрав життя понад 50 військовослужбовців, переважно з 137-го окремого батальйону морської піхоти. Довічне ув’язнення за державну зраду тоді отримав колишній керівник Миколаївської окружної прокуратури Геннадій Герман, якого родичі загиблих публічно звинувачували у коригуванні цього удару. Водночас у вироку суду прямий зв’язок між передачею даних Германом та саме цією атакою не фігурує, а офіційних розслідувань щодо провини військового командування через перебування бійців у казармах не проводилося.
Повітряний наліт на навчальний центр «Десна» 17 травня 2022 року спричинив загибель 87 осіб, однак у розпочатому провадженні щодо службової недбалості керівництва станом на 2026 рік вироки чи публічні підозри відсутні. Ракетні удари по Будинку культури в Малині 22 травня 2022 року, де перебували бійці 101-ї бригади ТРО і загинуло понад 30 осіб, а також обстріли казарм у Канівському районі Черкащини та бази Нацгвардії в Харкові 5 березня 2022 року з десятками жертв кваліфікувалися виключно як воєнні злочини країни-агресора без притягнення до відповідальності посадовців, які допустили концентрацію сил у стаціонарних будівлях.
Разом з ураженням військових частин розгорталася серія трагедій, спричинених порушенням наказів щодо заборони масових зборів. Ракетний удар «Іскандером» по Драмтеатру в Чернігові 19 серпня 2023 року під час виставки дронів забрав життя 7 осіб та призвів до поранення понад 200 цивільних і військових. Попри з’ясування СБУ та ДБР фактів погодження заходу з Чернігівською обласною військовою адміністрацією, публічних підозр організаторам чи посадовцям міськради оголошено не було.
Подібна ситуація повторилася 3 листопада 2023 року в селі Зарічне на Запоріжжі, де через шикування бійців 128-ї ОГШБр для нагородження від влучання «Іскандера-М» загинуло 19 військовослужбовців. Тоді командира бригади Дмитра Лисюка відстороняли від посади на час вилучення техніки та телефонів, проте реального судового вироку за цим фактом немає й досі. Навіть після подвійного удару по Інституту зв’язку в Полтаві 3 вересня 2024 року, який забрав життя 59 осіб і поранив понад 340 людей, розслідування ДБР за статтею про недбале ставлення до служби поки не матеріалізувалося у публічні підозри командуванню навчального закладу.
Певне зрушення у правозастосовній практиці відбулося лише після подій на Дніпропетровщині 1 листопада 2025 року. Тоді командир батальйону безпілотних систем 35-ї бригади морської піхоти зібрав близько 100 військових на шикування всупереч суворій забороні Генерального штабу, що призвело до загибелі 12 бійців та 7 цивільних осіб. У цьому випадку Державне бюро розслідувань зафіксувало провину офіцера, і наприкінці червня 2026 року Офіс Генерального прокурора вперше в історії війни з РФ направив обвинувальний акт щодо комбата до суду за частиною 4 статті 425 Кримінального кодексу України.
Якщо проаналізувати розслідування масових уражень військових і цивільних, можна побачити, що правоохоронні органи України розділили підходи до розслідування трагедій з масовим скупчення людей залежно від того, де саме відбулося ураження. Коли ракети влучають у стаціонарні об’єкти (казарми, інститути, навчальні центри), провина покладається виключно на Російську Федерацію або місцевих коригувальників. Оскільки координати радянських споруд відомі ворогу заздалегідь, а хаос перших місяців війни звільняв командування від відповідальності за недотримання правил розосередження.
Водночас удари по шикуваннях та заходах на відкритій місцевості кваліфікуються як особиста службова недбалість конкретних командирів, які порушили прямі заборони Генерального штабу та власними рішеннями створили умови для масової загибелі людей. Це проводить чітку юридичну межу: хоча запуск ракет здійснює РФ, відповідальність за створення уразливих скупчень військових і цивільних в зонах досяжності ворожої зброї мають нести посадовці. Втім, не тільки середнього рівня, але й високопосадовці, які безпосередньо погоджують і дають дозвіл на проведення заходів.
Абсолютно незрозуміло, чому посадовці в Україні на п’ятий рік війни досі не роблять висновків і чому попередній досвід кривавих трагічних помилок їх нічому не вчить. Якщо й надалі продовжуватиметься бездумна практика ігнорування безпеки, безкарності керівництва та організації масових скупчень людей у зоні досяжності ракет, це неминуче призведе до повторних трагедій. Поки кожен посадовець не усвідомить цю загрозу, країна платитиме найвищу ціну за їхнє вперте небажання думати та вчитися на досвіді минулих трагедій.
Оксана Іщенко
