За останні два місяці політична ситуація у Франції вирувала через звинувачення у “перевороті” та “вкрадених виборах”, погрози імпічментом і постійні зміни кандидатів на посаду прем’єра. На парламентських виборах, що відбулися 60 днів тому, тріумф ультраправих, очікуваний багатьма, не відбувся – партія Марін Ле Пен фінішувала третьою, а найбільше голосів здобув лівий блок “Новий народний фронт”.
Попри це, Еммануель Макрон, чия партія посіла друге місце, вирішив сформувати уряд без крайніх правих і лівих. Відмова призначити прем’єркою кандидатку від лівих, Люсі Касте, викликала різку критику. Однак на час Олімпіади в Парижі Макрон оголосив “олімпійське перемир’я”, що дозволило знизити політичну напругу.
Після ігор переговори знову зайшли у глухий кут, і 4 вересня оголошення нового прем’єра так і не відбулося. Проте вже наступного дня Макрон здивував усіх, призначивши на посаду прем’єра Мішеля Барньє, відомого як одного з авторів угоди про Brexit.
У новій команді 39 членів, з яких 17 – міністри із повноваженнями. Уряд є строго паритетним за гендерною ознакою – дев’ятнадцять чоловіків і двадцять жінок. Разом із тим у медіа зауважують: лише чоловіки очолюють п’ять суверенних міністерств (армії, внутрішніх справ, юстиції, Європи та закордонних справ, економіки та фінансів).
Попри те, що на новий уряд так довго чекали, французи відразу ж піддали його критиці.
Уряд-катастрофа
Найгостріше зреагували екологи. Екологічна організація Greenpeace заявила, що уряд Мішеля Барньє “застряг у старих підходах” і не здатний належно відреагувати на кліматичну кризу. Міністерка сільського господарства не має досвіду, а міністр екологічного переходу, енергетики, клімату та попередження ризиків, за словами Greenpeace, може лише “запропонувати ядерну енергетику як основний екологічний курс”.
Обурення викликало і призначення міністеркою освіти Анн Жене – людини без досвіду, яка раніше займалася питаннями оборони та дипломатії в парламенті. “З Енн Женет, національна освіта в руках макроністки, яка не знайома з цією темою” – так прокоментували призначення у виданні Le Mond. Вона вже шоста на цій посаді за останні сім років.
Соціалістична партія назвала уряд Барньє “реакційним” і заявила, що це “ляпас демократії”. Голова депутатів-соціалістів Борис Валло назвав новий уряд “ще гіршою версією макронізму” і вбачає в ньому “зраду вибору французів”.
Люсі Касте, високопосадовиця, яку пропонував “Новий Народний Фронт” на посаду прем’єр-міністра, перш ніж Еммануель Макрон призначив Мішеля Барньє, висловила своє невдоволення у соцмережі X. Вона написала: “Демократію принижено сьогодні через цю довгоочікувану, але формальну розв’язку”.
Лідери французької лівої опозиції жорстко розкритикували новий уряд, сформований прем’єром Мішелем Барньє, називаючи його “катастрофою” і “зомбі-урядом”. Жан-Люк Меланшон, лідер партії “Нескорена Франція”, заявив, що цей уряд слід “позбутися якнайшвидше”, назвавши його “черговим фільмом-катастрофою від Макрона”.
Лідери інших лівих партій також висловили своє невдоволення. Матільда Панот, голова групи LFI в Національній асамблеї, розкритикувала призначення нового міністра внутрішніх справ, Бруно Ретайо, за його ксенофобне висловлювання про “паперових французів” (натяк на нелегальних мігрантів або людей з нещодавно отриманим громадянством). Вона також заявила, що уряд не має легітимності і залежить від підтримки ультраправої партії Марін Ле Пен.
Уряд приреченого альянсу
Сама ж Ле Пен назвала уряд Барньє результатом “приречених альянсів”, укладених під час парламентських виборів. Вона заявила, що французи, які двічі висловили своє бажання розірвати з семирічним періодом “відмов” і невдач макронізму, виявилися знову перед урядом, що не відповідає їхньому прагненню до змін та альтернативи, висловленому в червні.
Ле Пен додала, що цей “перехідний уряд” є наслідком тієї “безвиході”, яка виникла через ненормальні альянси, укладені під час виборів.
Експерти зазначають, що новообрані урядовці є маловідомими широкому загалу. “Це другорядні фігури”, які не мають амбіцій стати президентами, “що дозволяє уникнути конфліктів між ними та з Мішелем Барньє”, пояснює політолог Бенджамін Морель. Адже цей уряд, позбавлений абсолютної більшості, “не має інтересу ухвалювати надто багато законів. Він має бути якомога менш дратівливим”. Про це повідомляє видання Le Figaro.
Уряд кризового часу: можливості для України
Призначення Мішеля Барньє прем’єром Франції стало відповіддю на запити суспільства про зміни після останніх виборів, де перемогли ліві. Однак, новий уряд, що складається переважно з представників центристської партії та правих, викликав обурення серед опозиції, зокрема з боку Жана-Люка Меланшона та Марін Ле Пен, які вважають його “вкраденим урядом” і “ляпасом” для народу.
Барньє, який тривалий час займався зовнішньополітичними питаннями лише опосередковано, зазвичай висловлювався на підтримку України, обстоюючи офіційну позицію органу, до якого належав. Натомість за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення, після того як Путін визнав “незалежність” окупованих територій ОРДЛО, Барньє, тодішній радник з європейських та зовнішньополітичних питань Валері Пекрес, почав активно говорити про Україну. На тлі зростаючої напруги і підготовки Росії до агресії проти нашої країни, він закликав до більш активного діалогу з Москвою, зазначаючи, що спілкування західних лідерів із Путіним “мало б розпочатися раніше”, і що “переговорам потрібно давати шанс до останнього”. Крім того, він підтримав ідею проведення конференції з безпеки в Європі за участю Росії. Разом з тим, варто розуміти, що це був “Барньє довоєнного часу”.
З початком повномасштабної війни в Україні риторика нинішнього прем’єра Франції змінилася: він закликав до більшої енергетичної незалежності Європи та підтримав українські ініціативи на міжнародній арені.
Цей уряд, хоч і не має абсолютної більшості в парламенті, покликаний забезпечити стабільність, що важливо для Франції у контексті війни в Україні. Його формування може вплинути на підтримку України, оскільки нові міністри, зокрема, зосереджуються на обороні та енергетичній політиці.
Для України важливо, що Барньє може підтримувати ключові ініціативи в рамках ЄС та НАТО, попри критику з боку опозиції. Якщо уряд зможе подолати парламентські бар’єри, це відкриє нові можливості для зміцнення міжнародної підтримки України.
Оскільки уряд Барньє базується на крихкій коаліції між президентським табором і партією “Республіканці”, яка відома своїм помірковано правим спрямуванням, можуть бути спроби коригувати зовнішню політику Франції. Однак, з огляду на підтримку України правими в контексті російсько-української війни, радикальних змін у позиції Парижа не варто очікувати.
У своїй заяві новий міністр економіки Антуан Арман не виключив додаткових податків для боротьби з дефіцитом бюджету. Це може свідчити про продовження економічного тиску на Росію через санкції, адже Франція, як одна з ключових економік ЄС, відіграє важливу роль у санкційних заходах проти Москви.
Мішель Барньє відомий своєю участю у складних переговорах, зокрема щодо Brexit. Це може означати активізацію дипломатичних зусиль Франції в питаннях війни та миру в Україні. Барньє може стати важливим учасником міжнародних форматів, таких як переговори щодо мирного врегулювання або гуманітарних ініціатив.
Барньє є також прихильником незалежності ЄС від США. На початку 2024 року він чітко сформулював свою позицію у соцмережі Х: “Наступний президент Сполучених Штатів, ким би він не був, повинен розуміти, що агресія Росії проти України підкреслює нагальну потребу Європи у переозброєнні.
Європейські країни та ЄС повинні збільшити та краще розподілити витрати на оборону, координуючи наші програми та дослідницькі зусилля. Це означає уникнення дублювання та, нарешті, прийняття комплексної промислової політики щодо озброєнь.
Ми повинні віддавати пріоритет ініціативам “Купуй європейське”, сприяючи автономній та взаємодопоміжній європейській оборонній спроможності в рамках НАТО, як це зазначено в Декларації Сен-Мало 1998 року”.
Чи надовго вистачить прем’єра?
Кандидатура нового прем’єра з’явилася не відразу. Після “олімпійського перемир’я” Макрон відновив консультації з політичними силами нового парламенту, шукаючи прийнятного кандидата для створення стабільного уряду.
Призначення Барньє викликало бурхливі реакції, адже він представляє партію-аутсайдера. Лідер “Нескореної Франції” Жан-Люк Меланшон заявив про “вкрадені вибори” і закликав до мобілізації. Інші ліві, зокрема представники комуністів та соціалістів, також висловили обурення.
Праворадикали були менш агресивні, проте зазначили, що оцінюватимуть дії прем’єра за конкретними ініціативами.
Призначення прем’єра у Франції відрізняється від подібної процедури в Україні, адже президент ухвалює рішення самостійно без згоди парламенту, хоча думка парламенту все ж важлива. Національна асамблея може висловити недовіру прем’єру чи відхилити урядову програму.
Опоненти президента вважають, що голосів для усунення Барньє не вистачить, що дозволить новому уряду розпочати роботу. Для нашої країни важливо, що Макрону вдалося призначити уряд, здатний підтримати важливі ініціативи, особливо враховуючи загрозу формування ультраправого уряду, яка здавалася цілком реальною в червні.
