Смерть людини – це трагедія. Вбивство людини, що посідала активну громадську й наукову позицію, серед білого дня у житловому районі Львова, – це шок, і не лише для палких прихильників Ірини Фаріон, а й для тих, хто були її опонентами. Не секрет, що пані Ірина мала вельми радикальні погляди, які багатьом видавалися неприйнятними. Восени 2023-го соцмережами прокотилася хвиля кенселінгу: тоді Фаріон різко висловилася про російськомовних військових з “Азова”. Студенти “Львівської політехніки” влаштували мітинг і керівництво університету прийняло рішення про звільнення її з посади професора. Щоправда, вже у травні апеляційний суд відновив пані Ірину на посаді і змусив “Львівську політехніку” виплатити їй професорську зарплатню за втрачених пів року. В останньому етері на Youtube за день до вбивства Фаріон повідомила, що витратила ці кошти на дрони.
Терор означає страх
Багато хто сприйняв вбивство видатної мовознавиці й колишньої нардепки як легітимізацію терору в Україні. Соцмережами пронісся гнівний вигук: У Львові, самісінькому серці України, вбивати за націоналістичну позицію? Це шок. Користувачі передавали “вітання” правоохоронцям та СБУ, які недогледіли, вчасно не виявили загрозу, допустили страшне вбивство.
Для багатьох очевидним є те, що цей злочин був замовленим. І той факт, що чиясь зла воля так легко була втілена у дію, яка спричинила смерть, не може не викликати жаху і тривоги. І широкий медійний резонанс навколо цього вбивства робить цей ефект ще виразнішим.
Вбивство людини, що уособлює радикальні погляди, зазвичай спричиняє поляризацію суспільства. Принаймні на це розраховували вбивці. Тероризм – це не прост акт насильства, це значною мірою ті інформаційні хвилі й ментальні наслідки, які формують громадську думку. Характерно, що нікого не цікавлять висновки слідства. Не чекаючи на них, суспільство висловлюється. І тут немає одностайності, а є доведення до екстремних точок тих поглядів, які й були притаманні тому чи іншому суспільному прошарку. І трагедія, що сталася, просто підживила їх новими аргументами та емоціями.
Російський слід?
В умовах гібридної війни Росії проти України ця версія є найбільш логічною, про що, власне, і заявив одразу після констатації смерті Фаріон міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Про це у своєму вечірньому етері говорив і Віталій Портніков. Такої думки дотримується багато лідерів думок і користувачів у соцмережах. Вбивство Фаріон подається як злочин, вигідний Росії. При чому одразу за кількома векторами впливу – і як усунення однієї із знакових фігур українства, і як спосіб дестабілізувати і розхитати Україну зсередини через зчинення хаосу і утвердження явища політичних вбивств.
В цьому контексті українці пишуть про замах на мову, націю, усе питомо українське. Закликають оголосити національний траур. Ставлять пані Ірину в один ряд із великими українками-інтелектуалками – Оленою Пчілкою, Оленою Телігою. Говорять про вбивство пані Ірини як про продовження замахів на С. Петлюру, Є. Коновальця, С.Бандеру, В. Івасюка і багатьох українців від минувшини до сьогодення. Закликають бути консолідованими на основі людських цінностей і не вестися на провокації.
Спроба виправдання вбивства
Хоч такий підхід і сприймається, як “притягнутий за вуха”, але говоримо про резонанс, тож звертаємо увагу на різні потрактування.
Версія “отримала кулю за різкі заяви” також артикулюється в мережевому просторі з огляду на безкомпромісність і радикальність висловлювань пані Ірини. Мовляв, вбивця мав щось проти мовознавиці, але не звернувся з позовом до відповідних структур, оскільки в неправовій державі така практика не працює. А там, де не діє закон – діє суд Лінча.
Мета такого меседжа – поставити під сумнів дієвість владних інституцій.
Сигнал від влади непокірним
Є і така позиція. Згідно з нею вбивство Фаріон – це тест на суспільні реакції, такий собі психологічний збудник соціуму за формулою “стимул – реакція”. Проковтне суспільство цей страшний злочин, чи не проковтне. Обуриться? Замислиться? Чи буде рухатися наїждженим колом далі? І головне, чи зрозуміють найбільш активні, що зі своїми сміливими думками і нонконформістськими позиціями їм краще помовчати?
Останній етер Ірини Фаріон
Пані Ірина була активною в комунікаціях із суспільством. Робила гострі дописи в соцмережах, записувала програми на власному Youtube-каналі. За день до замаху мовознавиця виклала відео, де проінформувала про перемогу в суді над “Львівською політехнікою”, яка звільнила її у листопаді 2023-го, і повідомила про переказ усіх отриманих від університету коштів на дрони. Ірина Фаріон зробила ще кілька гучних заяв. Запросила своїх фоловерів взяти участь у проєкті “Мільйон на дрони”, щоб “умогилити ворога”. Вона виставила на аукціон книгу-лот Наталени Королеви з власної бібліотеки із власними записами і примітками.
Пані Ірина засудила ініціативу Верховної Ради щодо збільшення зарплатні помічникам нардепів до 132 тисяч гривень. Вона дуже емоційно порівняла цю суму із професорською зарплатнею за шість місяців у 123 тисячі гривень. Мовознавиця закликала своїх послідовників підписати петицію про звільнення з посади міністри освіти і науки Оксена Лісового. Нагадаємо, що міністр свого часу підтримав звільнення Ірини Фаріон з університету, виклав скрін наказу і написав у своєму Фейсбуці «Людям, які не розділяють цінності гідності та не відчувають поваги до воїнів, немає місця в системі освіти». Після відновлення на посаді Ірина Фаріон радісно вигукнула: “Право існує окремо від політики”. Вона зазначила, що її повернення на роботу є важливим не тільки для неї, а й для всієї системи правосуддя, яка повинна працювати незалежно від тиску зверхників.
Про версії вбивства і особистість Ірини Фаріон читайте також у нашому матеріалі.
