Ніч на 28 серпня 2025 року увійде в новітню історію Києва як ще один доказ того, що РФ не прагне до миру, а свідомо обирає ескалацію та терор. Масована атака безпілотниками й балістичними ракетами забрала життя щонайменше 15 людей, серед них четверо дітей. Відомо, що це діти віком 2, 14 та 17 років: одну дитину рятувальники деблокували безпосередньо на місці трагедії, ще двоє померли у лікарні від отриманих критичних травм. Доля ще десяти осіб залишається невідомою — їх вважають зниклими безвісти, кількість поранених складає понад 50 людей. Загалом по місту зафіксовано 23 місця влучань, серед яких житлові багатоповерхові будинки, торговельний центр та лікарня. Значних пошкоджень зазнало також представництво Європейського Союзу в Києві.
У світі цю трагедію сприйняли як показову зневагу Москви до міжнародних зусиль з пошуку миру. Реакція політиків і дипломатів засвідчила, що кожна така атака лише зміцнює позиції України в європейській та світовій спільноті.
У Брюсселі й інших європейських столицях одностайно відреагували на зухвалу атаку. Єврокомісарка Марта Кос засудила обстріл, підкресливши, що він став черговим доказом того, що Росія свідомо відкидає мир і натомість обирає тактику терору.
Голова Європейської ради Антоніу Кошта наголосив, що ЄС не залякати: пошкодження дипмісії не послабить, а лише посилить підтримку України. Він відзначив, що удари проти мирних жителів і дипломатів лише підживлюють рішучість об’єднаної Європи.
Голова європейської дипломатії Кая Каллас окреслила подію як свідомий вибір ескалації. Її слова про те, що «світ шукає шлях до миру, а Росія відповідає ракетами», стали концентрованим описом реальності: Кремль не приховує, що зневажає переговори, перетворюючи будь-які мирні ініціативи на порожні слова.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга прямо вказав, що атака на дипломатів є порушенням Віденської конвенції. Він закликав світ не обмежуватися словами співчуття, а виробити рішучу спільну реакцію. Сибіга нагадав, що серед загиблих — дитина, а ціллю знову стали цивільні.
Найжорсткіші оцінки пролунали від представників країн Балтії та Польщі, які завжди відчували найближчу загрозу від Росії. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна заявив, що «мирні переговори» у виконанні Кремля означають лише терор і вбивства. Він закликав не зволікати з санкціями й перекрити всі фінансові потоки, які підтримують російську війну, а також надати Україні більше зброї.
Його позицію поділив і міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс. Він нагадав, що серед поранених і загиблих були діти, а також постраждали представництва ЄС і Британської Ради. Для нього це не просто епізод війни, а пряме повідомлення: Росія відкрито насміхається над мирними деклараціями й дипломатичними ініціативами. Литва вимагає від Європи відповідати діями — санкціями й прискореним озброєнням України.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський підсумував настрої своїх колег ще гостріше: за його словами, Путін відверто насміхається з мирних зусиль ЄС і США, демонструючи, що справжньою метою Кремля є не переговори, а продовження війни.
На пошкодження будівлі представництва ЄС відреагувала посол ЄС Катаріна Матернова, яка оприлюднила фото зруйнованого фасаду. Вона наголосила, що Москва вкотре демонструє своє розуміння «миру»: ракетний обстріл європейської столиці. Вона підкреслила, що це справжня відповідь Кремля на дипломатичні зусилля, які останні тижні точилися навколо пошуку переговорних рішень.
Атака на Київ 28 серпня має кілька вимірів. Перший — гуманітарний: десятки сімей зазнали непоправних втрат, діти стали жертвами війни в столиці європейської держави. Другий — дипломатичний: пошкодження представництва ЄС в Україні стало свідомим сигналом Кремля, що навіть міжнародні інституції не мають ілюзій щодо власної безпеки. Третій — політичний: реакція світу показала, що Росія не може сподіватися на зниження підтримки України, адже її агресивні дії тільки зміцнюють солідарність партнерів.
Нічна атака по Києву стала не просто воєнним злочином, а політичним актом, спрямованим на підрив віри у дипломатію. Водночас Кремль досягнув протилежного: світ побачив у цих ударах демонстрацію зневаги до миру й свідомий вибір ескалації. Саме це об’єднало голоси європейських столиць — від Брюсселя до Вільнюса й Варшави.
