Майнові права на військові інновації: законодавчі зміни щодо інтелектуальної власності
Сучасна війна давно стала простором не лише сили, але й інтелекту. Те, що народжується в майстернях, на полігонах і безпосередньо на фронті, часто має не меншу цінність, ніж стратегічні рішення. Винаходи військовослужбовців, вдосконалені зразки техніки, нові технічні рішення поступово перетворюються на окремий актив ‒ з потенціалом виробництва, контрактів і прибутку. І саме тут виникає важливе питання: кому належать права на ці розробки та хто має право ними розпоряджатися?
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», до яких звернулася наша редакція, прокоментували, як зараз регламентується право на інтелектуальну власність, створену під час військової служби. Вони розповіли, на що варто звернути увагу військовослужбовцям та тим, хто працює з оборонними розробками. Фахівці також пояснили, які питання можуть викликати спори на практиці, і як діяти зараз.
Останнім часом військовий простір вибухнув новітніми розробками, які хочуть у нас придбати навіть закордонні виробники зброї. Це досить передбачуване явище, адже наші воїни не тільки розробляють нову зброю, але й модернізують стару, одночасно випробовуючи все на полі бою.
Втім винаходи та розробки давно є тим капіталом, за які можна отримувати кошти, іноді не аби які. Тому досить актуально стоїть питання, а кому ж власне дістануться солодкі вершки від інтелектуальної власності в сучасних умовах? Адже від безпосереднього творця до отримання продукту саме в тому вигляді, який й був передбачений, стоїть цілий ланцюг осіб – від військового керівництва до менеджерів оборонних заводів. У зв’язку з цим зазначимо, що саме змінилось в питаннях інтелектуальної власності.
31.01.2026 року в газеті «Голос України» було опубліковано Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у частині майнових прав інтелектуальної власності» від 04 листопада 2025 року № 4671-IX. В законі передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені у зв’язку з проходженням військової служби».
Законом внесено кілька важливих змін до Цивільного кодексу України. По-перше, зі статті 190 виключено положення, за яким майнові права визнавалися неспоживною річчю та речовим правом. Тобто закон більше не прирівнює майнові права до речей у класичному розумінні цього слова.
По-друге, змінено редакцію частини першої статті 421. Тепер суб’єктами права інтелектуальної власності визначені не просто «інші особи», а «інші учасники цивільних відносин», яким належать особисті немайнові та або майнові права відповідно до Кодексу, іншого закону чи договору. Формулювання стало точнішим і прив’язує таких осіб саме до статусу учасників цивільних правовідносин.
Найбільш суттєво оновлено статтю 429, яка тепер охоплює не лише об’єкти, створені за трудовим договором, а й ті, що створені під час проходження військової служби. У новій редакції закріплено, що особисті немайнові права на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору або службових обов’язків під час військової служби, належать працівникові або військовослужбовцеві, який його створив. Водночас у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права можуть належати юридичній чи фізичній особі, де або у якої працює працівник.
Крім того, встановлено різний підхід до майнових прав. Якщо об’єкт створено в межах трудового договору, майнові права належать працівникові та роботодавцю спільно, якщо інше не передбачено Кодексом або договором. Якщо ж об’єкт створено під час виконання службових обов’язків у період військової служби, майнові права належать суб’єкту, визначеному законом.
Також передбачено, що особливості здійснення майнових прав на такі об’єкти можуть бути додатково врегульовані окремим законом.
Зазначимо, що раніше дана стаття охоплювала тільки права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту) та мова йшла лише про працівників.
Окремо змінено і частину третю статті 440 Цивільного кодексу. Тепер передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, переходять до юридичної або фізичної особи, де або у якої працює автор, з моменту створення твору в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором чи законом. Тобто за загальним правилом роботодавець одразу набуває весь комплекс майнових прав на службовий твір.
У сукупності ці зміни формують новий підхід до результатів, створених під час військової служби. Авторство та особисті немайнові права за військовослужбовцем зберігаються. Водночас держава отримує правову підставу використовувати такі розробки в інтересах обороноздатності.
Фактично закон закріплює таку модель розподілу:
– особисті немайнові права належать військовослужбовцю як творцеві;
– майнові права на об’єкти, створені у зв’язку з виконанням службових обов’язків під час військової служби, належать «суб’єкту, визначеному законом».
При цьому на сьогодні законодавство не конкретизує, хто саме є цим суб’єктом. Не визначено, чи йдеться про Міністерство оборони, Генеральний штаб, інший центральний орган військового управління або конкретну військову частину.
Залишається відкритим і питання критеріїв створення об’єкта «під час проходження військової служби». У законі не деталізовано, як враховуються місце та час створення розробки. Тому на практиці можуть виникати ситуації, коли винахід або удосконалення створені під час лікування, відпустки чи поза межами виконання безпосередніх службових завдань. У таких випадках питання належності майнових прав потребуватиме окремого правового тлумачення.
Як бачимо, хоча залишається ще багато не розв’язаних питань, але в цілому перший крок для врегулювання правової безодні зроблено.
Щодо спадкування таких немайнових прав військовослужбовця. Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Втім є певні нюанси. До спадщини входять саме майнові авторські права, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини. Натомість особисті немайнові права автора, зокрема право авторства та право на ім’я, не успадковуються. Це випливає і зі статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка передбачає, що майнові права на твір входять до складу спадщини, тоді як особисті немайнові права автора до неї не входять.
На практиці успадковані майнові авторські права реалізуються, зокрема, через отримання винагороди за використання твору іншими особами. Водночас право на справедливу винагороду належить саме автору, але після його смерті може перейти лише до спадкоємців у порядку спадкування і не може бути передано чи відчужено іншим особам.
Отже, як за заповітом, так і за законом успадковуються лише майнові права інтелектуальної власності. У випадку авторських прав це означає перехід до спадкоємців права на використання твору, на надання дозволу чи заборону його використання та на отримання винагороди, тоді як особисті немайнові права, зокрема право на ім’я, не переходять у спадщину.
З урахуванням змін до законодавства рекомендуємо військовослужбовцям та іншим особам, які створюють розробки під час служби, заздалегідь дбати про належне оформлення своїх прав. Необхідно фіксувати факт створення об’єкта, обставини та час його розробки, а також документально підтверджувати свій внесок у результат.
Також доцільно уважно ставитися до умов контрактів, службових документів і внутрішніх положень, які можуть визначати порядок розподілу майнових прав. У спільних проєктах питання авторства, використання об’єкта та можливого отримання винагороди краще врегульовувати письмово. У разі правової невизначеності або потенційного спору варто своєчасно отримати фахову консультацію, оскільки практика застосування нових норм ще формуватиметься.
Питання спадкування майнових прав слід врегулювати заздалегідь, зокрема шляхом складання заповіту, пам’ятаючи, що у спадщину переходять лише майнові права, тоді як особисті немайнові права автора залишаються невідчужуваними.
