Запис про батька в свідоцтві про народження дитини тягне за собою конкретні юридичні наслідки — від права на аліменти та спадщину до можливості виїзду за кордон і соціальних гарантій. В українській практиці тривалий час існувала тенденція реєструвати дітей за статтею 135 Сімейного кодексу України — зі слів матері, без офіційного встановлення батьківства. Сьогодні ситуація змінюється: біологічні батьки дедалі частіше прагнуть юридично закріпити свій статус, а в окремих випадках ініціатором виступає чоловік, який не є кровним родичем дитини. Водночас процедури визнання батьківства та усиновлення суттєво різняться за підставами, доказами і строками розгляду.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери», до яких звернулася наша редакція, прокоментували, як діяти у випадку, якщо батько є біологічним і обидві сторони згодні на внесення змін до актового запису. Вони розповіли, в яких ситуаціях орган ДРАЦС відмовляє та скеровує до суду, як застосовується річна позовна давність у справах про визнання батьківства, які докази є визначальними, а також що робити, якщо мати або інший записаний батько заперечує проти встановлення походження дитини.
Досить часто до нас звертаються жінки із запитанням, як офіційно внести до свідоцтва про народження дитини відомості про її біологічного батька. У попередні роки чимало матерів свідомо реєстрували дитину без зазначення батька, користуючись статусом матері-одиначки. Законодавство передбачало для таких жінок соціальні гарантії та державну фінансову допомогу, тому інколи цей варіант обирався з практичних міркувань.
Втім, у реальному житті далеко не завжди йшлося про фактичну відсутність батька. У документах жінка мала статус одинокої матері, тоді як дитина зростала у повній сім’ї. У нашій практиці був випадок, коли жінка тричі оформлювалася як мати-одиначка, але при цьому проживала разом із чоловіком і трьома дітьми, і для оточення це була звичайна родина з обома батьками. Згодом постає питання юридичного впорядкування такого становища, адже запис у свідоцтві про народження має значення для прав дитини та обов’язків батька.
Війна суттєво вплинула на сімейні рішення та ставлення до юридичного оформлення батьківства. Сьогодні дедалі більше чоловіків прагнуть офіційно закріпити свій статус багатодітного батька. Водночас зростає кількість випадків, коли жінки, які раніше реєстрували дитину як народжену в матері-одиначки, хочуть внести до свідоцтва про народження реальні дані про батька. Ініціаторами таких змін виступають як біологічні батьки, так і чоловіки, які фактично виховують дитину, хоча не є її кровними родичами.
Йдеться про ситуації, коли відомості про батька були внесені до свідоцтва про народження зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. У такому випадку дитина юридично вважається народженою у матері, яка не перебуває у шлюбі, а запис про батька здійснюється без підтвердження його походження. Свідоцтво про народження вже видане, однак офіційного встановлення батьківства не відбулося, і саме це потребує подальшого правового врегулювання.
Варто одразу розмежувати ситуації. Якщо чоловік, який хоче бути записаним батьком дитини, не є її біологічним батьком, навіть якщо він перебуває у шлюбі з матір’ю та виховує дитину разом із нею, процедура визнання батьківства в такому випадку не застосовується. Наявність спільних дітей у подружжя також не змінює правової природи питання.
Коли чоловік не є кровним родичем дитини, йдеться виключно про процедуру усиновлення. Це окремий юридичний механізм, який має інші підстави, інший порядок розгляду та значно ширший перелік документів. Усиновлення передбачає перевірку обставин, оцінку інтересів дитини, участь служби у справах дітей та судовий розгляд, після чого між чоловіком і дитиною виникають повноцінні батьківські права та обов’язки.
При оформленні усиновлення обов’язковими будуть наступні документи:
- нотаріально засвідчена згода матері дитини на усиновлення її конкретним чоловіком;
- повне медичне обстеження чоловіка за встановленою формою;
- довідка про відсутність/наявність судимості у чоловіка;
- сертифікат від лікаря-нарколога що до перебування чоловіка на обліку;
- довідка про не перебування чоловіка на обліку у зв’язку з психічними хворобами;
- документи про майновий стан чоловіка (довідки про розмір заробітної плати/доходу, про наявну нерухомість та транспортні засоби, інше цінне майно)
- документи про особисті характеристики чоловіка (дипломи про освіту середню та вищу, характеристики з місця роботи, місця проживання тощо)
- інші документи з огляду на конкретну справу.
Крім цього, обов’язково свій висновок має надати служба у справах дітей відповідної територіальної громади, яка й визначає чи доцільно довірити дитину конкретному чоловікові як батькові. Процедура проходить в судовому порядку та з урахуванням всіх необхідних документів, які потрібно отримати, проте навантаження судів легко може тривати до року.
Зовсім іншим є питання, коли намір офіційно оформити батьківство має саме біологічний батько дитини. У такому випадку закон передбачає значно простіший механізм, якщо між чоловіком і жінкою немає спору та обидві сторони згодні на внесення змін. Відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається за спільною заявою матері та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Таку заяву можна подати як до народження дитини, так і після цього — до органу державної реєстрації актів цивільного стану. На підставі цієї заяви або рішення суду відповідний орган вносить зміни до актового запису про народження та видає нове свідоцтво про народження, у якому вже зазначаються достовірні відомості про батька.
Тобто у разі визнання батьком свого батьківства, він та мати подають до відділу ДРАЦС спільну заяву. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Заява про визнання батьківства може бути подана як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження.
На практиці, якщо зі спільною заявою звертаються батьки через невеличкий проміжок від народження дитини – декілька місяців, рік, то органи РАЦС зазвичай вносять зміни до актового запису про народження дитини.
В цьому випадку необхідно подати наступні документи:
- паспорти обох батьків (або інші документи, що посвідчують особу);
- медичний висновок про народження дитини якщо свідоцтво про народження ще не отримане або свідоцтво про народження дитини;
- спільну заяву матері та батька про визнання батьківства встановленої форми. Заява приймається відділом ДРАЦС шляхом формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Сформована заява роздруковується посадовою особою та за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній, підписується заявником.
Практика показує, що більшість батьків звертається до органів РАЦС невдовзі після народження дитини, але трапляються випадки, коли люди намагаються оформити свої права навіть через 10–15 років. У таких ситуаціях органи РАЦС відмовляють у внесенні змін до актового запису про народження, оскільки прямого механізму для цього вже немає. У таких випадках необхідно проходити судову процедуру визнання батьківства, яка дозволяє офіційно встановити походження дитини та внести відповідні зміни до документів.
Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений:
- матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття;
- особою, яка вважає себе батьком дитини.
Позови про визнання батьківства подаються у порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням позивача.
Звертаємо увагу на те, що законом чітко передбачений наступний момент – до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Тобто на практиці це виглядає наступним чином – не можна прийти до суду і заявити: «Ваша честь, це моя дитини, я всі п’ять років її люблю, виховую, утримую матеріально, знаю що вона моя». В жодному разі, адже в такому випадку судді повинен відмовити у позові, адже вже минув не рік, а цілих п’ять років відтоді як чоловік точно знав що це його дитина.
В таких випадках потрібна чітка співпраця матері та батька з адвокатом, адже з урахуванням конкретної ситуації та обставин народження дитини саме фахівець допоможе обіграти ситуацію таким чином, аби все виглядало в рамках цього самого річного терміну, який встановлений законом.
На відміну від усиновлення, у справах про визнання батьківства основними доказами є ті, що підтверджують біологічний зв’язок між дитиною та батьком, зокрема молекулярно-генетична експертиза. Раніше така процедура була дорогою та доступною переважно заможним сім’ям, але зараз багато лабораторій проводять її спеціально для судових потреб — як судово-експертні, так і ліцензовані медичні установи.
Для того, щоб не витрачати час, радимо проходити експертизу до подання документів до суду, адже наявність такого висновку значно спрощує розгляд справи. При цьому важливо ретельно обирати установу, попередньо повідомивши, що експертиза потрібна саме для судової процедури. Вартість дослідження залежить від лабораторії та терміну виконання, зазвичай вона коштує від 6–7 тисяч гривень і може тривати від кількох днів до кількох місяців. Іноді вартість дослідження залежить й від терміну його виконання.
Чому обов’язково потрібна дана експертиза? Бо саме вона з 99,9% гарантією вказує на спорідненість батька та дитини. За її наявності вже до суду з доказів можна нічого й не подавати.
Ситуація ускладнюється, коли мати дитини перешкоджає встановленню батьківства навіть у судовому порядку. У таких випадках обов’язково потрібно клопотати про призначення молекулярно-генетичної експертизи в рамках судової справи та за ухвалою суду. За чинними нормами, якщо особа ухиляється від проходження експертизи, суд може винести рішення без її проведення, розцінюючи ухилення як фактичне визнання обставин.
Якщо батько звертається до суду і просить призначити експертизу, але мати відмовляється приводити дитину або надає інші перешкоди, суд може винести рішення на користь батька навіть без проведення дослідження. Водночас батькові важливо надати якомога більше додаткових доказів, які підтверджують його батьківство: акт депутата або іншого посадовця про спільне проживання за певною адресою та період часу, спільні фотографії, чеки та інші документи про покупки для дитини, а також свідчення людей, які могли спостерігати стосунки між чоловіком і жінкою. Такі докази допомагають суду сформувати повну картину і підвищують шанси на позитивне рішення.
На підставі отриманого рішення суду органи РАЦС вносять зміни до актового запису про народження дитини, вписуючи в нього відомості про батька зазначені в рішенні суду. Таким чином з рішенням, яке набрало чинності обов’язково потрібно йти до відділу РАЦС.
Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, заява про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу ДРАЦС за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства.
В умовах воєнного стану заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до будь-якого відділу ДРАЦС, розташованого на підконтрольній українській владі території. Крім того, подати заяву можна шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг. За кордоном можна звернутися до дипломатичних представництв і консульських установ України.
При цьому до відділу РАЦС за результатами судового розгляду подаються наступні документи:
- заява;
- рішення суду (причому в цьому випадку зміни до актових записів цивільного стану за зверненням заявника проводиться виключно на підставі примірника рішення суду в електронній формі, отриманого у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Державним реєстром актів цивільного стану громадян. Тобто, крім паперового варіанту, відділ РАЦС обов’язково повинен отримати копію рішення від суду);
- паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства заявника. У разі подання заяви громадянином України, який постійно проживає за кордоном, пред’являється паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадку пред’явлення е-паспорта, е-паспорта для виїзду за кордон, а також отримання їх електронних копій, або окремих даних, що містяться в зазначених електронних копіях, їх перевірка або формування здійснюється відповідно до Порядку формування та перевірки е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон, їх електронних копій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2021 № 911;
- свідоцтво про народження дитини (як що дає мати дитини).
- інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Описана нами судова процедура застосовується не лише у випадках, коли дитина зареєстрована як народжена у матері-одиначки. Таку саму процедуру потрібно проходити чоловікові, який вважає себе батьком дитини, якщо у свідоцтві про народження вказаний інший чоловік — чи то офіційний чоловік матері, чи інша особа, записана за спільною заявою матері та чоловіка. У такому разі лише судове рішення дозволяє офіційно встановити батьківство та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Отже, радимо не зволікати з юридичним оформленням батьківства, своєчасно оцінювати строки звернення до суду та заздалегідь готувати належні докази, зокрема молекулярно-генетичну експертизу, аби уникнути відмов і затягування процедури.
