Образ суду присяжних для багатьох українців сформований кіно і серіалами, де випадково відібрані громадяни вирішують, винна людина чи ні, а зал засідань перетворюється на простір публічного драматичного двобою. В українському судочинстві інститут присяжних теж існує, однак його зміст, порядок залучення і реальна роль значно відрізняються від популярного уявлення. Тому питання участі присяжних в Україні щоразу викликає інтерес: хто може стати присяжним, в яких справах їх залучають і чи справді вони впливають на судове рішення.
Юристи адвокатського об’єднання «Репешко і партнери» прокоментували, як в Україні врегульована участь присяжних у здійсненні правосуддя, в яких категоріях справ вона можлива та якими є вимоги до присяжних.
Дуже часто, звертаючись до нас, клієнти запитують: «Присяжні в суді будуть?». Так, українське законодавство знає інститут присяжних, втім він дуже відмінний від того, що звикли бачити люди на телевізійному екрані. Частина 4 ст.124 Конституції України визначає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.
Втім, основним документом, який визначає статус присяжних є Закон України «Про судоустрій та статус суддів», який чітко вказує, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур та те, що народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.
За правилами українського судочинства справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, – колегією суддів, а також за участю присяжних. Тобто участь присяжних в українських судах не є стандартом, а скоріше виключенням у випадках прямо передбачених законодавством.
У разі розгляду справи за участю присяжних їх персональний склад визначається за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, якщо інше не встановлено законом. Це означає, що за кожним судом закріплена певна кількість присяжних за списком та у разі необхідності їх залучення до справу комп’ютер як лотерею витягує прізвища того чи тих хто буде приймати участь у конкретній справі.
Хто такий присяжний в українському законодавстві? Присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.
Присяжний у суді не є формальною фігурою, яка просто присутня під час розгляду справи. Закон покладає на нього цілком конкретні обов’язки. Насамперед ідеться про справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд справи відповідно до закону та з дотриманням усіх засад судочинства. Від присяжного також вимагається дотримання правил суддівської етики і високих стандартів поведінки не лише під час розгляду справи, а й загалом у своїй діяльності, адже від цього залежить довіра суспільства до суду, а також уявлення людей про чесність і непідкупність правосуддя.
Не менш важливим є обов’язок поводитися з повагою до всіх учасників судового процесу. Окремо закон наголошує, що присяжний не має права розголошувати інформацію, яка охороняється законом, зокрема таємницю ухвалення судового рішення або відомості із закритого судового засідання. Крім того, на присяжних поширюються вимоги антикорупційного законодавства, тому вони зобов’язані дотримуватися всіх установлених у цій сфері обмежень і правил.
Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, відповідають вимогам до присяжних і дали згоду бути присяжними.
У разі неприйняття місцевою радою (місцевими радами) протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.
Зазначимо, що список присяжних затверджується на три роки і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України. Після затвердження списку присяжних такий список передається до відповідного окружного суду, в тому числі в електронній формі. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов’язані із добором присяжних.
Яким вимогам повинна відповідати особа аби стати присяжним? Присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом. Тобто присяжним у Печерському районному суді м. Києва може стати особа, яка зареєстрована на території даного району.
Водночас до списків присяжних громадяни не включаються:
1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного;
3) які мають незняту чи непогашену судимість;
4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя;
5) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
6) громадяни, які досягли шістдесяти п’яти років;
7) особи, які не володіють державною мовою.
Особа, включена до списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.
Як бачимо, закон накладає вікове обмеження на відбір присяжних та вимагає від них певного морального обліку аби мати право вирішувати долю інших. Якщо якась з перелічених вище обставин трапилась з присяжним вже під час виконання ним своїх обов’язків, голова суду повинен увільнити особу, яку було включено до списку присяжних, від виконання обов’язків присяжного.
Окрім загальних підстав, закон передбачає і випадки, коли голову суду зобов’язано увільнити особу від виконання обов’язків присяжного. Йдеться, зокрема, про людей, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або доглядають за дитиною, а також про тих, хто має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку, утримує дітей з інвалідністю чи доглядає за літніми членами сім’ї. Таке право мають і керівники та заступники керівників органів місцевого самоврядування.
Окремо закон враховує випадки, коли людина через свої релігійні переконання не може брати участь у здійсненні правосуддя. Крім того, від виконання обов’язків присяжного можуть увільнити й іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається.
Увільнення від виконання обов’язків присяжного внаслідок відводу (самовідводу) у конкретній справі здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом або за поданням головуючого судді. Водночас суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.
Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя суд надсилає присяжному не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. Запрошення містить інформацію про права та обов’язки присяжного, вимоги до нього, а також підстави для увільнення від виконання обов’язків. Разом із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як присяжного.
Слід зазначити, що роботодавець зобов’язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов’язків зі здійснення правосуддя. Відмова в увільненні від роботи вважається неповагою до суду. Присяжний зобов’язаний вчасно з’явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду.
Присяжним за час виконання ними обов’язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.
За присяжними на час виконання ними обов’язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді не допускається.
На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов’язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов’язків.
Натомість існує передбачений законом перелік судових справ, коли до участі залучаються присяжні. Згідно з Цивільним процесуальним кодексом окремі категорії цивільних справ у судах першої інстанції розглядаються колегіально — у складі одного професійного судді та двох присяжних, які мають усі права судді. Це стосується справ окремого провадження щодо:
- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи;
- визнання фізичної особи недієздатною;
- визнання фізичної особи безвісно відсутньою;
- оголошення фізичної особи померлою;
- усиновлення;
- примусового надання психіатричної допомоги;
- примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу.
При цьому присяжні беруть участь в провадженнях не як сторонні спостерігачі чи суто номінальні особи, а як повноправні судді, чиї голоси впливають на рішення по справі. Тому відсутність хоча б одного з присяжних на призначену дату засідання означає відкладення процесу, адже колегія має бути повною для законного розгляду. У рішенні суду так й зазначають, що суд у складі судді Іванова І.І. та присяжних Петрова П.П. і Сідорова С.С.
За Кримінально-процесуальним кодексом України (КПК) кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
Суд присяжних в Україні розглядає найтяжчі кримінальні справи — ті, у яких за вчинений злочин законом передбачено довічне позбавлення волі. Йдеться, зокрема, про умисне вбивство за обтяжуючих обставин, передбачене частиною другою статті 115 Кримінального кодексу України, або терористичний акт, що призвів до загибелі людини, передбачений частиною третьою статті 258 Кримінального кодексу України. Саме в таких провадженнях участь присяжних набуває особливої ваги, адже суд розглядає справи, де йдеться про найсуворіше покарання, передбачене українським законодавством.
У кримінальному процесі роль присяжних справді ширша, ніж у цивільному судочинстві. Закон передбачає навіть участь запасних присяжних, які під час судового розгляду перебувають у залі суду на визначених для них місцях. Якщо хтось із основних присяжних не може далі брати участь у розгляді справи, до ухвалення вироку його можуть замінити запасним. Таке рішення оформлюється окремою ухвалою суду присяжних.
Законодавство також окремо визначає, які права мають присяжні під час розгляду кримінальної справи. Вони можуть брати участь у дослідженні всіх відомостей і доказів, що розглядаються в судовому засіданні, робити власні нотатки, а з дозволу головуючого — ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам та іншим особам, яких допитують у суді. Крім того, присяжний має право звертатися до головуючого з проханням роз’яснити норми закону, юридичні терміни, зміст документів, оголошених у засіданні, а також ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачують особу.
Водночас присяжний зобов’язаний:
- правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе;
- додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого;
- не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;
- не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;
- не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням;
- не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.
Як випливає з правової позиції Верховного Суду у справі № 163/2670/21, сама по собі присутність присяжних у нарадчій кімнаті разом з професійними суддями під час ухвалення вироку не означає, що вони залежать від їхньої думки. Такий порядок відповідає вимогам статті 391 Кримінального процесуального кодексу України. Суд окремо звернув увагу на те, що одностайний висновок суддів і присяжних щодо винуватості особи є належним підтвердженням того, що присяжні беруть участь у розгляді справи самостійно, а не формально погоджуються з уже готовою позицією.
Про незалежність їхніх суджень, за висновком суду, можуть свідчити і розбіжності між суддями та присяжними щодо пом’якшуючих обставин, якщо це відображено у вироку. Водночас самі лише припущення про те, що присяжні насправді не погоджувалися з рішенням, не мають юридичного значення, якщо вирок належно підписаний усіма присяжними, окремих думок не викладено, а доказів неправомірного впливу на них немає.
Порядок ухвалення рішень у кримінальному провадженні за участю присяжних також чітко визначений законом. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів, причому головуючий суддя голосує останнім. Загальне правило полягає в тому, що ніхто зі складу суду присяжних не може утриматися від голосування. Виняток стосується лише ситуації, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя або присяжний перед цим голосував за виправдання обвинуваченого. У такому разі його голос приєднується до того рішення, яке є найбільш сприятливим для обвинуваченого. Якщо ж між учасниками наради виникає спір, який саме варіант слід вважати більш сприятливим, це питання також вирішується шляхом голосування.
Отже, не слід не сприймати суд присяжних в Україні через призму популярної культури чи чужих правових моделей, а передусім зважати на норми українського законодавства, яке чітко визначає, коли присяжні залучаються до розгляду справ, яким є їхній статус і в чому полягає їхня реальна роль у здійсненні правосуддя.
