Мільярди на паузі: що відбувається з майном, яке держава забирає на митниці (продовження)

ІА “ФАКТ” уже писало, як СЕТАМ перетворився на великий державний маркетплейс. Тепер варто подивитися на інший бік цієї системи – що відбувається з майном до моменту торгів. За перше півріччя цього року митниця виявила порушення на 2,5 млрд грн, реально вилучила товарів на 352 млн грн, а скільки з цієї вартості зрештою дійшло до бюджету, з відкритої статистики визначити неможливо. 

Судові рішення, штрафи, конфіскація, продаж і фактичні надходження рахуються окремо, тому гучні мільярди в протоколах не складаються у зрозумілий фінальний результат.

Найбільше грошей зникає в часі. Рік нормативного зберігання легкового автомобіля за чинними тарифами коштує близько 186,9 тис. грн, вантажівки – понад 411 тис. грн. Для старого авто ціною 150 тис. грн складська плата перевищує його вартість приблизно за 293 дні. 

Аудит Рахункової палати вже показував, до чого це призводить: у 2019 році на складах чекало передачі майно на 344,4 млн грн, а у Львівській області частину конфіскату виконавці не забирали понад 5 років. Держава вміє вилучити актив, але досі погано рахує, скільки його вартості доживає до продажу.

Ціна входу: оцінка, уцінки і молоток

Електронний аукціон робить видимим змагання покупців, але приймає стартову ціну як даність. Якщо опис неповний, а оцінка відірвана від ліквідності, платформа лише чесно зафіксує провал. Показовий лот Львівської митниці: принтер для пластикових карт HID Fargo HDP5000 приватний оцінювач у грудні 2025 року оцінив у 134 740 грн, спираючись на ціни нових пристроїв в інтернет-магазинах із 20-відсотковою поправкою. 

Поле про дефекти в заявці лишилося порожнім, працездатність ніхто не перевіряв. Перші двоє торгів не відбулися, і в червні цього року, через 6 місяців після оцінки та понад 20 місяців після вилучення, принтер пішов на редукціоні за 41 769 грн – 31% від оцінки. Це не обов’язково маніпуляція, але розрив утричі означає, що ціни оголошень нової техніки погано вимірюють ліквідність уживаного пристрою без гарантії.

Механіка уцінок стандартна: другий аукціон стартує з 75% оцінки, третій – з 50%, редукціон може опускатися до 30%, але не нижче закладених у вартість митних платежів. Історія BMW X7 демонструє, як ця шкала плутає статистику. Перші торги зі стартом 741,7 тис. грн і другі за 556,3 тис. не відбулися; на третіх зі стартом 370,8 тис. грн авто продали за 625 тис. Картка фінальної процедури показує зростання на 68,5%, хоча порівняно з первинною ціною держава отримала на 15,7% менше – і обидва числа правдиві, просто відповідають на різні питання. 

Зустрічаються й чисті перемоги конкуренції: Mercedes-Benz Закарпатської митниці в листопаді 2025 року подорожчав на торгах з 697,6 тис. до 973 тис. грн, а партія з 24 рибальських підставок Львівської митниці після уцінки злетіла з 15 105 до 60 050 грн. Водночас 39 тонн уживаного одягу одним лотом не знайшли покупця навіть за 410,9 тис. грн, а ікона зі стартом 968 грн не зацікавила нікого. Низька ціна не рятує, якщо ринку для товару в такій упаковці просто не існує.

Загальні цифри платформ виглядають оптимістично, але вимірюють інше. Минулоріч в Prozorro.Продажі завершили майже 28,7 тис. аукціонів на понад 16,2 млрд грн із середньою конкуренцією 2,5 учасника; за Skoda Octavia Кропивницької митниці змагалися 35 претендентів, а 41 учасник підняв ціну комплексу будівель автостанції в Рівному з 750 тис. до 35,1 млн грн. СЕТАМ за той самий рік реалізував майна на понад 2,2 млрд грн, і конкуренція додала понад 378 млн грн до стартової вартості.

Проте у накопиченій статистиці СЕТАМ успішно завершилася лише кожна шоста зареєстрована процедура, а процедура і унікальний товар – різні одиниці обліку: автомобіль, проданий із третьої спроби, створює 2 “невдачі” й 1 “успіх”. Ще понад 3,3 тис. аукціонів 2025 року на 3,4 млрд грн на момент підбиття підсумків тільки чекали підписання договорів. Гучна фінальна ставка залишається проміжним показником, адже чистий платіж бюджету після винагород, витрат і митних платежів жодна картка торгів не показує.

Відкриті двері, вузький прохід

Формально зареєструватися на торгах може будь-хто: фізична особа, підприємець, компанія. Фактичний доступ визначають опис, розмір партії та логістика. Лот із 39 132 кг несортованого одягу з двома фотографіями та оглядом двічі на тиждень по 2 години відсікає всіх, крім кількох великих операторів. 

Партія з 864 автомобільних розеток одним лотом за 572 тис. грн двічі не знайшла покупця: кінцевому споживачеві стільки не потрібно, оптовик не ризикує. Об’єднання товару у великі партії економить митниці процедури, але звужує ринок до професійних посередників, які закладають усю невизначеність у дисконт – і частина цього дисконту є платою за незручність, яку створила сама держава форматом лота.

Найбільші корупційні ризики теж живуть до натискання кнопки “почати аукціон”. Держмитслужба у власному антикорупційному звіті визнає ризиками надання переваги окремим зберігачам, сприяння втраті чи підміні товарів, продаж без реальної конкуренції та некоректний розрахунок витрат на зберігання. 

Первинний опис без серійних номерів і контрольного зважування робить пізніше розкомплектування майже недовідним; вибір оцінювача залишається управлінським рішенням установи; затягування передачі на торги саме собою обґрунтовує майбутню уцінку. 

Межу можливостей електронної системи ілюструє справа щодо продажу прав вимоги через АРМА і СЕТАМ у 2019 році: за версією антикорупційних органів, актив продали заздалегідь визначеній компанії за 16,5 млн грн при пізнішій оцінці у 128,8 млн грн, а первинний оціночний висновок містив ознаки підроблення. Справу скеровано до суду, і це позиція обвинувачення, але принцип вона демонструє прозоро: якщо стартову ціну й склад учасників сформовано до аукціону, цифрова платформа лише фіксує результат.

Вивіска, яка пережила реформу

На цьому тлі приватні магазини “Конфіскат” виглядають майже іронічно. Ще у 2017 році Антимонопольний комітет України у херсонських справах установив, що товари в таких магазинах закуповувалися на звичайних оптових ринках, а вивіска створювала оманливу перевагу: в опитуванні 3 з 4 споживачів вірили, що купують саме конфісковане, і понад половина обрала б магазин зі словом “конфіскат” на фасаді. 

Держава побудувала юридично прозорий оптовий канал продажу, але комерційний міф про “дешевий товар просто з митниці” так і залишився у приватних руках – почасти тому, що офіційний аукціон вимагає гарантійного внеску, огляду за сотні кілометрів і купівлі цілої партії, тоді як крамниця пропонує зняти одну пару взуття з полиці.

Глибша причина всіх описаних втрат інституційна: за актив ніхто не відповідає наскрізно. Митниця веде свій облік і вважає операцію успішною, щойно майно вибуло зі складу; суд відповідає за законність, а на економіку рішення не зважає; виконавча служба має власну автоматизовану систему; СЕТАМ і Prozorro.Продажі рахують процедури; Казначейство – платежі за кодами доходів. 

Кожен номер працює у своїй базі, і жоден порядок не вимагає єдиного ідентифікатора, який супроводжував би товар від протоколу до казначейського платежу. Саме тому різні установи публікують формально правильні, але несумісні цифри, а відсутність чистого надходження до бюджету не є невиконаною ціллю жодної з них.

Рецепт відомий і технічно нескладний: цифровий паспорт активу, створений у момент вилучення, з обов’язковим стандартом опису на вході – серійні номери, вага, фото, перевірка працездатності; тригер дострокового продажу, коли прогнозовані складські витрати й знецінення перевищують ризик реалізації до вироку, як це з травня дозволяє новий митний кодекс Франції навіть для автомобілів; і звітність за когортами – медіанний строк до рішення, кількість спроб продажу, співвідношення кінцевої ціни з первісною оцінкою, усі витрати й чиста гривня для бюджету. 

Поки цього немає, система звітуватиме про мільярди в протоколах і десятки мільйонів у касі, щиро не помічаючи різниці. Електронний аукціон в Україні давно чесний. Нечесною до платника податків залишається тиша про те, що відбувається з його майбутніми грошима у місяці до і після кількох прозорих хвилин торгів.

Тетяна Вікторова