Нове дослідження про вуглецевий слід Bitcoin показало, що цифрова економіка більше не може продавати себе як щось майже невагоме, чисте й відірване від фізичного світу. За кожною “нематеріальною” монетою стоять електростанції, сервери, спеціалізоване обладнання, охолодження, мережі, земля, вода, податки, регулятори й дуже реальні викиди.
За оцінкою Люцернського університету прикладних наук і мистецтв та Swiss Economics, підготовленою на замовлення Федерального відомства з охорони навколишнього середовища Німеччини, одна транзакція Bitcoin у перерахунку на загальний вуглецевий слід мережі відповідає приблизно 486 кг CO₂.
Це число легко перетворити на сенсацію. “Одна транзакція – майже пів тонни CO₂” звучить як ідеальний заголовок для морального вироку. Але сильна аналітика починається не з вироку, а з розшифровки. Ці 486 кг не означають, що конкретний користувач натиснув кнопку переказу і в ту саму мить десь фізично вилетіла в атмосферу половина тонни вуглекислого газу.
Йдеться про інший розрахунок: річний екологічний слід усієї мережі ділять на кількість транзакцій. За цією методикою Bitcoin споживає близько 144,4 ТВт·год електроенергії на рік і генерує приблизно 74,7 млн тонн CO₂-еквіваленту, що в середньому дає близько 940 кВт·год на транзакцію.
Отже, це не “вихлоп” одного переказу. Це рахунок за підтримання всієї архітектури Bitcoin у нинішньому вигляді. Мережа витрачає електроенергію не тому, що кожна операція сама по собі технічно потребує сотень кіловат-годин. Вона витрачає її тому, що безпека Bitcoin побудована на механізмі підтвердження роботи Proof-of-Work: майнери безперервно змагаються за право додати новий блок, спалюючи електроенергію й обчислювальні ресурси незалежно від того, скільки транзакцій у цьому блоці.
Саме тут починається головна економічна інтрига. Якщо раніше вуглецевий слід Bitcoin був аргументом екологів, то тепер він дедалі більше схожий на майбутній рядок у фінансовій моделі. Його можна не любити, можна захищати, можна називати платою за децентралізацію. Але його вже складно ігнорувати. Крипторинок звик рахувати капіталізацію. Тепер йому доведеться рахувати кіловат-години.
Не вся крипта однакова, і це стає грошима
Порівняння Bitcoin із Ethereum показує, чому фраза “криптовалюти шкодять довкіллю” занадто груба. Проблема не в крипті як такій, а в тому, як саме влаштована мережа. Bitcoin досі працює на Proof-of-Work, де безпека купується через електрику, обладнання й обчислювальну конкуренцію.
Ethereum до 2022 року теж працював на цьому механізмі, але з вересня 2022 року після оновлення The Merge перейшов на механізм підтвердження частки Proof-of-Stake. За даними Ethereum Foundation, це скоротило енергоспоживання мережі приблизно на 99,95%.
Це не косметична різниця. У Proof-of-Work головним ресурсом є електрика. У Proof-of-Stake головним ресурсом стає капітал, який валідатори блокують у мережі як заставу. Тому в дослідженні HSLU та Swiss Economics Ethereum після переходу на Proof-of-Stake має близько 0,003 кг CO₂-еквіваленту на транзакцію, тоді як Bitcoin – близько 486 кг. PayPal у тому самому порівнянні має близько 0,0235 кг CO₂ на транзакцію.
Таке порівняння не треба читати примітивно. PayPal – централізований платіжний сервіс усередині традиційної фінансової системи. Ethereum – програмована блокчейн-інфраструктура. Bitcoin для своїх прихильників – не просто платіжний канал, а дефіцитний цифровий актив, глобальна мережа без центрального адміністратора і щось на кшталт “цифрового золота”. Але різниця між Bitcoin і Ethereum усе одно важлива, бо вона показує, що технологічний дизайн уже стає економічною характеристикою активу.
У ЄС ця логіка поступово переходить у правила гри. Делегований регламент ЄС 2025/422 до Markets in Crypto-Assets встановлює стандарти розкриття показників сталості для криптоактивів: механізм консенсусу, споживання енергії, викиди парникових газів, воду, відходи та використання природних ресурсів. Іншими словами, вуглецевий профіль більше не є факультативною деталлю для презентацій. Він стає частиною стандартизованої ринкової інформації.
Це створює новий поділ усередині крипторинку. Одні мережі буде легше пояснювати банкам, фондам, аудиторам і регуляторам. Інші – насамперед енергоємні мережі на Proof-of-Work – нестимуть із собою додатковий багаж: не лише волатильність і регуляторну невизначеність, а й фізичний рахунок за електроенергію та CO₂.
ІА “ФАКТ” уже пояснював базову механіку, чому майнінг Bitcoin працює цілодобово, потребує спеціалізованого обладнання та створює навантаження на електросистеми. Тепер важливо показати, що ця енергоємність перестає бути лише технічним поясненням і стає фактором вартості.
Майнінг після халвінгу: гра на центах за кіловат
Майнінг часто описують мовою великих ідей – децентралізація, свобода, захист від інфляції, незалежність від держав. Але на рівні бізнесу це жорстка арифметика. Майнер заробляє на винагороді за блок і комісіях, а витрачає на електроенергію, обладнання, майданчики, охолодження, капітал і обслуговування. Якщо ціна Bitcoin зростає, маржа може розширюватися. Якщо зростає складність мережі, падають комісії або дорожчає електрика, той самий парк машин може швидко перетворитися з прибуткового активу на проблему.
У фінансовій звітності CleanSpark за 2025 фінансовий рік прямі енергетичні витрати на 1 видобутий біткойн на власних майданчиках становили 42 890 доларів проти 21 308 доларів роком раніше, а загальна пряма собівартість з урахуванням енергії, амортизації обладнання та інших витрат сягала 82 727 доларів на 1 біткойн. Це показує головне: електрика для майнера – не фоновий ресурс, а серце фінансової моделі.
Халвінг робить цю модель ще жорсткішою. У квітні 2024 року винагорода за блок зменшилася з 6,25 до 3,125 біткоїна. Витрати на обладнання, майданчики й енергію не зникли, але протокольний дохід за кожен блок був урізаний удвічі. Для найефективніших операторів це виклик. Для слабших – фільтр на виживання.
Торік майнінг Bitcoin став грою для сильніших і дешевших. Сукупна обчислювальна потужність мережі перевищила 1 зеттахеш за секунду – це означає, що за ті самі нові монети боролася ще більша кількість машин. Для Bitcoin як мережі це плюс: її складніше атакувати. Для майнерів – проблема: конкуренція зростає, а заробіток на кожну одиницю обладнання падає.
Тому старіші майнери швидко втрачали сенс. Вони споживали багато електроенергії, але приносили дедалі менше доходу. У такій ситуації виживають ті, хто має найефективніші машини й доступ до дуже дешевого струму.
Для майнерів Bitcoin усе впирається в ціну струму. CoinShares оцінював, що на початку цього року частина старішого обладнання вже ставала збитковою, якщо електроенергія коштувала 6 центів за кВт·год або більше. Це могло зачіпати 15–20% світового парку майнінгових машин.
Тому майнери не просто “шукають дешеву електроенергію” – вони залежать від неї. Для старішої машини різниця між 5 і 8 центами за кВт·год може вирішувати, чи є сенс її взагалі вмикати. Дорожчий струм миттєво з’їдає маржу, особливо після халвінгу, коли винагорода за новий блок уже стала нижчою.
Звідси й чутливість до будь-яких кліматичних податків. МВФ у 2024 році оцінював: якщо запровадити для криптомайнінгу податок на електроенергію на рівні 0,047 долара за кВт·год, це могло б підштовхнути галузь до скорочення викидів. Якщо додати до розрахунку шкоду від забруднення повітря для здоров’я, ставка зростала б до 0,089 долара за кВт·год. Для майнерів це означало б приблизно 85% підвищення середньої ціни електроенергії – тобто не символічний “зелений збір”, а різке погіршення економіки видобутку.
Це не означає, що майнінг відразу зникне. Швидше за все, він стане ще більш концентрованим. Виживатимуть ті, хто має новіші машини, більш дешеву енергію, кращі контракти, доступ до капіталу й можливість вимикатися в години пікового навантаження. Менші або технічно застарілі оператори випадатимуть швидше.
Проте кліматична політика має пастку. Якщо країни з чистішим енергоміксом просто витискатимуть майнінг за кордон, частина хешрейту може переїхати туди, де електрика дешевша, але брудніша. Після заборони майнінгу в Китаї у 2021 році Казахстан швидко відчув тиск на вугільну енергосистему через наплив майнерів, які шукали дешевий струм.
“Зелений майнінг” у цій історії може бути частиною відповіді, але не індульгенцією. Cambridge Centre for Alternative Finance у 2025 році оцінив, що частка сталих джерел в енергоміксі Bitcoin-майнінгу зросла до 52,4%, зокрема 42,6% припадало на відновлювану енергію і 9,8% – на атомну. Частка вугілля знизилася до 8,9%, а природний газ став найбільшим окремим джерелом із 38,2%.
Це важливий зсув, але не магічне обнулення проблеми. Навіть зелена електрика має альтернативну вартість. Якщо майнер використовує енергію, яка інакше була б втрачена через перевиробництво або слабкі мережі, він може справді монетизувати надлишок. Якщо ж ця електрика могла б замістити газ чи вугілля в промисловості, транспорті або побуті, тоді майнінг просто забирає чистий ресурс у іншого споживача.
Аргумент про гнучкість майнерів теж не варто відкидати. Їхні машини можна швидко вимикати й вмикати, тому теоретично вони можуть допомагати мережі: споживати надлишкову електроенергію в дешеві години й зменшувати навантаження в піки. Але емпіричне дослідження техаського ринку ERCOT показує важливе обмеження: готовність майнерів скорочувати споживання залежить від їхнього очікуваного доходу. Коли дохідність висока, вони менш охоче вимикаються. Тобто майнінг може бути гнучким ресурсом, але не гарантованим благодійником енергосистеми.
…Наступного разу ми розглянемо, чому Bitcoin не зникає, попри зростання екологічних, інфраструктурних і регуляторних претензій до нього. Якщо дивитися на нього лише як на платіжну систему, дискусія майже закінчена: сотні кілограмів CO₂-еквіваленту на транзакцію роблять його абсурдним конкурентом централізованим сервісам. Але ринок платить не за “зручний платіж”, а за дефіцитність, ліквідність, бренд, відсутність єдиного центру контролю і високу вартість атаки на мережу.
Саме тому майбутнє Bitcoin, найімовірніше, буде не історією швидкої заборони чи екологічного обвалу, а історією подорожчання доступу до легального фінансового світу. Електрика, викиди, шум, навантаження на мережі, електронні відходи, юристи, комплаєнс і ESG-застереження поступово повертають у ціну те, що раніше залишалося зовнішніми витратами. Bitcoin не став фізичним раптово. Просто цифровій економіці дедалі важче вдавати, що вона існує поза електростанціями, тарифами, водою, серверами й рахунком за викиди.
Тетяна Вікторова
