Українська політична сцена стрімко змінюється, і Верховна Рада вкотре опинилася у центрі буремних подій. У той час, коли країна бореться за свою незалежність та відстоює свої території, внутрішні конфлікти та незгоди всередині парламенту набувають все більшої ваги. Як виглядатиме майбутнє української політики, якщо монобільшість “Слуги народу” врешті-решт розпадеться? Чи зможе Верховна Рада знайти нові шляхи для вирішення нагальних проблем, чи країна зіткнеться з ще більшими викликами у своєму розвитку? Сьогодні ми спробуємо розібратися в цих складних питаннях та проаналізувати, що чекає на Україну в найближчому майбутньому.
Розпад монобільшості “Слуги народу” (СН) у Верховній Раді України стає все більш ймовірним, що може мати значні наслідки для політичної та економічної ситуації в країні. Минулого тижня з фракції “слуг” виключили двох депутатів-мажоритарників — Юлію Яцик та скандально відому Мар’яну Безуглу, які особисто написали заяви про вихід. Також зараз під питанням перебуває майбутнє іншого депутата – Миколи Задорожного. НАБУ підозрює його у вимаганні хабара в розмірі понад 3 млн грн за неперешкоджання проведенню тендера на ремонт водопроводу в Сумській області. Поки що його виключили з партії та, як повідомила прес-секретарка СН Юлія Палійчук, призупинили його членство у фракції. Отже, Задорожний залишається у складі СН, але з певними обмеженнями. Водночас, як повідомляють ЗМІ самі “слуги”, виключати депутатів, щодо яких розпочато слідство, вважається неправильно, адже такими темпами єдина в історії українського парламентаризму монобільшість зникне.
Чи дійсно розпадається монобільшість?
На сьогодні у складі СН налічується 233 нардепи, при цьому регулярно відвідують засідання й голосують близько 170-180 депутатів. Для функціонування коаліції, яка зараз складається лише з президентської фракції, потрібно 226 депутатів. Варто також враховувати, що 17 депутатів “групи Разумкова” відкололися від коаліції.
Серед причин, через які депутати не хочуть бути в коаліції або взагалі хочуть залишати депутатство, є внутрішні партійні конфлікти, обмеження виїзду за кордон, бажання працювати в бізнесі та заробляти більше, небажання бути під пильним контролем медіа через механізм електронного декларування, відчуття зведення ролі парламенту до мінімуму, де немає можливості для власного публічного піару. А головне – неможливість впливати на політичні процеси в державі, через що не бачать своєї ролі в Раді і сенсу там бути. Саме тому зараз тривають активні розмови про розпад монобільшості.
Голова парламентської фракції “Слуга народа” Давид Арахамія спочатку заперечував розпад монобільшості.
“З 2019 року з певною регулярністю ми чуємо, що монобільшості не існує. За цей час ми провели реформи, на які у ВР не було голосів з часу проголошення незалежності, і забезпечили законодавчу базу для отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС. Усім би так “розпадатися”, – заявляв він у своєму Telegram-каналі.
Однак, як часто у нього буває, він змінив свою думку. У січні 2024 року під час дискусії “2024: сценарії для країни” в рамках проєкту “Нова країна” він заявив, що наразі у Верховній Раді серед депутатів “немає єдності” і ситуація у цьому плані стала гіршою, ніж на початку повномасштабної війни. При цьому Арахамія офіційно озвучив, що з фракції бажають вийти 17 депутатів. Але їх відпускати ніхто не збирається, щоб не втрачати людей: якщо мажоритарник виходить з фракції, він зберігає свій мандат, натомість списочник втрачає місце в парламенті. До речі, тих, проти кого правоохоронні органи ведуть розслідування, теж поки відпускати не збираються, хоча б до рішення суду. Однак, незважаючи на це, у президентській фракції замислюються над загрозою втрати коаліції в парламенті.
Які шукають виходи?
Незважаючи на складну ситуацію, керівництво партії поки не планує об’єднуватися з кимось, вести переговори і створювати коаліційний уряд. Його головна мета — зберегти монобільшість. При цьому в партії не виключають можливості прийняти до складу фракції кілька людей і “продовжити життя ще на якийсь час”.
Також “слугам” доводиться шукати голоси в інших фракціях і депутатських групах для підтримки необхідних законодавчих ініціатив, наприклад, у “Довірі” і “За майбутнє”, а також залучати до голосувань колишніх опонентів — депутатів з ОПЗЖ.
Лідер депутатської групи “Довіра” Олег Кулініч в інтерв’ю ЗМІ розповів, що до них не надходили ніякі пропозиції по коаліції з СН. І в групі не проявляли ініціативу з цього питання, хоча були би не проти створити коаліцію.
“Ми і так зараз з президентом. І по-іншому бути не може”, — стверджує Кулініч.
У фракції “Голос” також не бачать сенсу про це говорити. Депутат Ярослав Железняк називає розмови про коаліцію “міфологією” і висловив впевненість у тому, що “слуги” підберуть людей з груп і без цього.
Що буде далі?
Наразі Верховна Рада України знаходиться в стані певної невизначеності: депутати складають свої мандати, голосування проходять у закритому режимі, а Офіс президента сам визначає пріоритети щодо розгляду законопроєктів. Як наслідок, спостерігається явна відсутність узгоджених дій під час розгляду законопроєктів та затримки у прийнятті важливих ініціатив. Все частіше як депутати, так і політичні експерти говорять про те, що Верховна Рада втрачає здатність ефективно працювати.
Парламент функціонує в закритому режимі — без широкого доступу для преси та онлайн-трансляцій, він припинив оприлюднювати порядок денний, стенограми засідань, дані про реєстрацію парламентарів. Депутатам заборонено попередньо поширювати будь-яку інформацію про засідання, а інформація про прийняті рішення надається тільки після факту. Такі заходи вжиті з міркувань безпеки, і це цілком зрозуміло. Проте за закритими дверима відбуваються не лише обговорення важливих для країни рішень, але й зниження ролі парламенту як інституту, якому уряд припинив звітувати і часто приймає сумнівні рішення. Все це викликає значне невдоволення в суспільстві.
Водночас, певні непорозуміння існують між парламентом і Офісом президента. Голова держави перестав збирати фракцію “слуг” для обговорення різних питань, що також не є позитивним сигналом. З початку повномасштабного вторгнення Росії єдина зустріч президента з фракцією відбулася наприкінці лютого 2024 року. За інформацією, що потрапила до ЗМІ, на цій зустрічі обговорювалися питання щодо ситуації на фронті, посилення парламентської дипломатії, євроінтеграції, а також міжнародної допомоги. Тобто, обговорювалися загальні питання. Проте ця зустріч продемонструвала суттєву зміну у ставленні Офісу президента до монобільшості. Особливо багатьом депутатам не сподобалося, коли в розмові було чітке розмежування на “мою команду” (Офіс президента) і “вашу команду”” (команду Арахамії), тобто депутатів монобільшості. Ця зустріч справила тоді на багатьох депутатів негативне враження.
Політолог Олег Пастернак влучно охарактеризував нинішні стосунки між Офісом президента і “слугами народу”:
“Відносини між Банковою і монобільшістю тепер можна охарактеризувати як цивільний шлюб на межі розлучення”.
Зараз більшість депутатів не відповідають очікуванням президента, і це було помітно ще до війни. Президент розчарований поведінкою та діяльністю частини депутатів від монобільшості, особливо тих, хто орієнтувався на міжкорпоративні групи, що існували задовго до створення коаліції. Деякі депутати зорієнтовані на Ігоря Коломойського, інші — на Ріната Ахметова, хтось пішов до Дмитра Разумкова. Є й такі, що взагалі не комунікують між собою в межах монобільшості. Тобто, ситуація є явно хаотичною. І на Банковій це розуміють, тому великого бажання працювати з цими депутатами у майбутньому немає. Наразі головне — підтримувати формальне існування “монобільшості” і приймати необхідні рішення.
Отже, на даний час чітко видно політичну та парламентську кризу. Формально і юридично монобільшість існує, а фактично — ні, тому “слугам” постійно доводиться домовлятися з іншими партіями та депутатськими групами, щоб забезпечити собі підтримку при прийнятті законопроєктів. Ці групи контролюються бізнесменами, які розуміють, що краще підтримувати владу через ймовірну загрозу переслідування з боку правоохоронних органів. Це зараз дуже ефективний інструмент впливу на свідомість багатьох нардепів, які мають за собою значний шлейф незаконних дій. І мова йде не тільки про “слуг народу”, але й про інших депутатів.
Очевидно, що Офісу президента найближчим часом доведеться формувати нову модель взаємовідносин з парламентом. В іншому випадку до розмов про легітимність української влади, про яку говорить РФ, додасться ще безліч внутрішньополітичних проблем і нездатність бути ефективними в такий складний для України час.
Розпад монобільшості “Слуги народу” в Верховній Раді України може мати серйозні наслідки
До таких наслідків відносяться:
Політична нестабільність. Розпад монобільшості може призвести до політичної нестабільності і хаосу, оскільки різні політичні сили можуть використовувати ситуацію для просування власних інтересів. Це може підвищити рівень конфліктів у парламенті та знизити довіру громадян до влади.
Можливі дострокові вибори. Якщо нову коаліцію не вдасться сформувати або якщо політична ситуація стане надто нестабільною, може виникнути необхідність у проведенні дострокових парламентських виборів.
Вплив на економіку. Політична нестабільність і затримки в прийнятті законів можуть негативно вплинути на економіку країни, зокрема, на інвестиційний клімат і макроекономічну стабільність.
Зміни в уряді. Розпад монобільшості може спричинити зміни в складі уряду, включаючи можливу зміну прем’єр-міністра та міністрів.
Міжнародні відносини. Політична нестабільність може також вплинути на міжнародні відносини України, зокрема, на переговори з міжнародними фінансовими інституціями та партнерами.
Таким чином, розпад монобільшості “Слуги народу” в Верховній Раді може стати справжнім політичним землетрусом, наслідки якого відчують усі – від звичайних громадян до високопосадовців. У ці тяжкі для країні часи коли кожен голос і кожне рішення можуть змінити хід війни та історії, як ніколи, важливо приймати зважені та відповідальні рішення в такому ключовому органі як парламент. Нашій країні необхідна мудрість і розсудливість її лідерів, які повинні не роз’єднувати, а об’єднувати зусилля парламентарів заради спільного блага.
