Мовне питання на українському ринку праці – це наче прихований рядок у вакансіях: не завжди очевидний, але часто вирішальний. Формально роботодавці висувають вимоги, які відповідають законодавству, однак реальність дещо інша. У багатьох сферах, особливо в медіа, продажах та обслуговуванні, кандидати стикаються з запитом на володіння російською мовою. Інколи це прямо не зазначено в оголошеннях, але при співбесіді виявляється, що було б непогано, щоб кандидат володів російською мовою. Такий підхід нерідко виправдовують “потребами аудиторії” чи “ринковою специфікою”, але чи справді це про професіоналізм? Сьогодні мовне питання стало ще одним фільтром, через який оцінюють кандидатів.
Статистика мовних вимог на українському ринку праці
Влаштуватися на роботу сьогодні – це не лише про навички та досвід. Все частіше в описах вакансій з’являються мовні вимоги: знання української, англійської, а іноді й інших мов. Для когось це лише технічна формальність, а для інших – непереборна перепона. Сьогодні ситуація на українському ринку праці склалася так, що майже всі роботодавці висувають обов’язкову вимогу – досконале володіння саме українською мовою. Водночас конкуренція на сучасному ринку праці є грою на випередження, де знання лише однієї державної мови, хоч і досконало, вже давно не є козирем. Щоб бути затребуваним, потрібно говорити мовами світу, і англійська тут — поза конкуренцією. Вона стала універсальним “ключем” до міжнародних ринків, корпорацій і навіть локальних компаній, які прагнуть не пасти задніх у глобалізованому світі.
За даними дослідження, проведеного онлайн-школою англійської Englishdom за сприяння порталу Work.ua, у 2024 році роботодавці опублікували на сайті Work.ua 10 042 унікальні вакансії, у яких вимагалося знання англійської мови. Це майже 6% від усіх пропозицій роботи на ринку праці за вказаний період. Топ-10 сферами з найбільшою часткою вакансій, що вимагають знання англійської мови, стали:
- IT, комп’ютери, інтернет -23%;
- маркетинг, реклама, PR – 21%;
- ЗМІ, видавництво, поліграфія – 17%;
- топ менеджер, керівництво вищої ланки – 17%;
- юриспруденція – 15%;
- освіта і наука – 13%;
- управління персоналом, HR – 11%;
- культура, музика, шоу-бізнес – 10%;
- секретаріат, діловодство, АГВ – 10%;
- телекомунікації та зв’язок – 9%;
При цьому 38% вакансій, які вимагають володіння іноземною мовою, передбачають дистанційну роботу. Водночас спостерігається цікавий зв’язок між рівнем володіння мовою та розміром заробітної плати – чим вищий рівень, тим більше можливостей знайти престижну та високооплачувану роботу:
- початковий — 22 000 грн;
- середній — 25 000 грн;
- вище середнього — 30 000 грн;
- просунутий — 32 500 грн;
- вільно — 35 000 грн.
Різниця в доходах в залежності від рівня володіння мовою спостерігається за такими посадами:
- торговий представник — зарплата зі знанням англійської 60 000 грн, +100% до середньої зарплати за посадою на ринку;
- начальник відділу кадрів — 75 000 грн, +88%;
- диспетчер-логіст — 45 000 грн, +75%;
- начальник юридичного відділу — 32 500 грн, +63%;
- продуктовий менеджер — 55 000 грн, +47%;
- керівник відділу — 51 000 грн, +46%;
- керівник відділу продажу — 70 000 грн, +40%;
- офіціант — 25 000 грн, +39%;
- вебдизайнер — 40 000 грн, +38%.
Серед шукачів роботи офлайн, найбільша частка тих, хто знає англійську зосереджена в таких областях:
- Київській – 31%;
- Одеській – 29%;
- Львівській – 28%;
- Харківській – 28%;
- Чернівецькій – 25%.
Найбільш українізовані вакансії спостерігаються в таких сферах:
- сили оборони – 99,6% вакансій;
- державні організації – 99,3% вакансій;
- дизайн – 98,2%.
Українізуються і самі шукачі роботи:
- у 2022 році – 71% резюме, створених українською мовою;
- у 2023 році – 88% резюме, створених українською мовою;
- у 2024 році – 90,5% резюме, створених українською мовою.
Отже, сьогодні шукаючи роботи стикаються не лише з оцінкою своїх професійних якостей, але й з так званим “мовним іспитом”. Знання мов — української, англійської, а часом, як не дивно, навіть, російської — дедалі частіше стає не просто перевагою, а обов’язковою умовою працевлаштування. Недарма відомий німецький філософ і письменник Йоганн Вольфганг фон Гете влучно зазначав, що скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина.
Російська мова на українському ринку праці
Український ринок праці стрімко змінюється під впливом нових реалій. З одного боку, законодавство вимагає, щоб обслуговування клієнтів і комунікація у сфері послуг відбувалися державною мовою. З іншого — міжнародні компанії наполягають на знанні англійської, адже це мова глобальної комунікації. Та найгострішим і досі залишається питання російської мови. Чому в країні, де триває війна з РФ, все ще з’являються вакансії з вимогою володіння російською?
Згідно досліджень порталу Work.ua використання російської мови на українському ринку праці помітно зменшилося, але все ж таки не зникло.
- жовтень 2022 року – 84% вакансій сформульованих українською мовою;
- жовтень 2023 року – 95% вакансій;
- вересень 2024 року – 97% вакансій.
Слід зазначити, що найбільше вакансій російською мовою зустрічається в Одеській області – 5,6%.
За даними порталу Work.ua станом на 2024 рік:
- у Києві серед 24 479 актуальних вакансій 84 містять вимогу знання російської мови, що становить приблизно 0,34% від загальної кількості пропозицій. З 465 вакансій на київському ринку праці у галузі ЗМІ, видавництво, поліграфія, 5 оголошень про роботу наголошують на необхідності володіти російською мовою, що складає 1.08% від загальної кількості. Найчастіше вимога щодо володіння російською мовою спостерігається у вакансіях адміністратора Telegram-каналу, редактора, content manager;
- у Харкові – 3,45% оголошень вимагають вільного володіння російською мовою;
- у Дніпрі – з 51 оголошення є 2, з яких володіння російською є обов’язковим;
- у Івано- Франківську – з 16 вакансій є одне оголошення з вимогою знання російської мови, що складає 6,25% від загальної кількості вакансій;
- серед вакансій, що пропонують роботу дистанційно без прив’язки до певного міста, 12 вимагають обов’язкового вільного володіння російською мовою.
Таким чином, з 1266 вакансій лише 22, що становить 1,7% висувають вимогу до обов’язкового вільного володіння російською мовою. Цей показник демонструє, що знання російської мови, хоча ще і не зовсім зникло з вимог, але поступово втрачає значущість для українських роботодавців. Хоча і дивує той факт, що найчастіше така вимога спостерігається у сфері ЗМІ, видавництва та поліграфії – тієї галузі, яка формує громадську думку суспільства через свої засоби. В свою чергу, англійська мова відіграє ключову роль у конкурентоспроможності на ринку праці, а українська – все більше відіграє значущу роль в професійній сфері країни.
Вимоги до володіння мовами: необхідність чи формальність
Більшість компаній вже давно перейшли на використання української мови в офіційному спілкуванні. Однак є галузі, де до кандидатів висуваються надмірні вимоги, наприклад, досконале володіння літературною українською навіть для технічних спеціалістів. Це створює додатковий бар’єр для тих, хто виріс у російськомовному середовищі, або тих, хто раніше працював у міжнародних компаніях і не мав нагоди вдосконалити українську.
Попит на знання англійської цілком виправданий у міжнародному бізнесі, IT-секторі чи туристичній галузі. Проте дедалі частіше її вимагають навіть там, де реального використання цієї мови немає. Наприклад, для вакансій, пов’язаних із внутрішнім документообігом або регіональною діяльністю. В цьому випадку висновок напрошується сам собою – це навряд чи необхідність, а скоріше спроба відсіяти “лишніх” кандидатів.
Водночас, попри війну з Росією, вакансії із вимогою знання російської мови досі не зникли. Найчастіше це пов’язано з компаніями, орієнтованими на російськомовних клієнтів чи партнерів. І хоча бізнес обирає економічну вигоду, це викликає обурення серед кандидатів, які вважають такий підхід неетичним.
Мовні вимоги на ринку праці часто відображають не лише реалії бізнесу, а й загальні суспільні тенденції. Однак важливо, щоб ці вимоги залишалися логічними та обґрунтованими. Адже у боротьбі за досконале володіння мовою ми ризикуємо втратити справжніх професіоналів. Напевно, роботодавцям краще знайти баланс між мовними потребами бізнесу та рівними можливостями для кандидатів. А інакше вони ризикують залишитися без професіоналів у своїх сферах.
Як реалізується мовне питання у зарубіжних країнах
Мовне питання актуальне не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах, хоча його прояви можуть відрізнятися залежно від контексту. У країнах із чітко визначеною державною мовою (наприклад, Франція, Японія, Німеччина) знання офіційної мови часто є обов’язковим для працевлаштування. Це особливо актуально для публічної сфери, освіти та правових установ.
У багатьох багатокультурних країнах, таких як Швейцарія, Канада, Бельгія, знання кількох мов є не лише перевагою, а іноді й обов’язковою вимогою через специфіку роботи з різними мовними спільнотами.
Для іноземних працівників мовне питання часто стає ключовим бар’єром. Наприклад, у США чи Великій Британії працівники, які не володіють англійською на належному рівні, стикаються з обмеженнями у виборі професій та кар’єрного зростання. У міжнародних корпораціях англійська часто є робочою мовою незалежно від країни розташування. Однак це створює виклики для працівників, які не володіють англійською, навіть якщо вони компетентні у своїй галузі. У деяких країнах мовні вимоги стають приводом для дискримінації, коли роботодавці віддають перевагу носіям певної мови, навіть якщо це не виправдано робочими обов’язками.
Таким чином, мовне питання є глобальним феноменом, який може виступати як засобом інтеграції, так і перешкодою для працівників. Його вирішення вимагає балансу між професійними вимогами, культурною ідентичністю та рівністю можливостей. Мовне питання в процесі працевлаштування в Україні є не лише тестом на професіоналізм, а й дзеркалом соціальних змін. Сучасний ринок праці диктує все більші вимоги до мовної компетенції, але при цьому вони не завжди співпадають з очікуваннями кандидатів. Українська мова, попри законодавчі пріоритети, у багатьох сферах досі поступається російській або ж співіснує з нею на рівних.
Роботодавці все частіше звертають увагу на мовну гнучкість: володіння державною мовою, знання англійської як бізнес-стандарту та здатність адаптуватися до мовних потреб клієнтів. Водночас це створює виклики для тих, хто не має високого рівня володіння мовами, або стикається з упередженнями. Як бачимо, це не просто питання професійних навичок, а маркер, що демонструє, як культура, політика та економіка переплітаються у створенні вимог до ідеального кандидата.
