Мутизм: як допомогти дітям, які втратили здатність розмовляти від страху обстрілів

Війна впливає на кожного з нас, але найбільше страждають ті, хто не завжди може висловити свій біль словами — діти. Українські діти, які зазнають обстрілів, бомбардувань та евакуацій, переживають надзвичайний стрес, який нерідко відображається на їхній психіці та здоров’ї. Одна з поширених реакцій на страх — втрата здатності розмовляти, або мутизм, коли дитина не може висловити жодного слова через пережитий шок. У цьому матеріалі розглянемо причини, через які діти перестають говорити після обстрілів, як допомогти дитині повернутися до нормального життя, та які методи можуть допомогти у цьому процесі.

Причини мовного мутизму після обстрілів

1. Глибокий психологічний стрес. Діти часто реагують на травматичні події, такі як обстріли, не так, як дорослі. Їхня психіка надзвичайно чутлива, тому обстріли можуть виявитися настільки травматичними, що викличуть мовчання. У психології це називається реактивним мутизмом — втрата мови як захисний механізм від травматичної ситуації.
2. Втрата почуття безпеки. Для дитини мовчання може стати способом уникнути загрози. Несподівані гучні звуки, паніка дорослих, евакуація — усе це підриває відчуття безпеки. В умовах, коли дитина не почувається захищеною, вона може “замкнутися” в собі, аби знизити внутрішній стрес.
3. Відсутність розуміння подій. Дитина не завжди здатна зрозуміти, що відбувається. Обстріли, вибухи й хаос для неї стають незрозумілою загрозою, з якою вона не знає, як боротися. У таких випадках діти можуть втратити здатність говорити, бо не знаходять слів, щоб виразити те, що відчувають.
4. Непрямий вплив на психіку. Навіть якщо дитина не зазнала прямих фізичних ушкоджень, спостерігаючи за дорослими, які страждають, вона переживає травму. Діти чутливо реагують на емоції батьків, тому якщо вони бачать сльози або страх дорослих, це може ще більше погіршити їхній стан.

Як допомогти дитині, яка перестала розмовляти

1. Забезпечити максимальне почуття безпеки

• Створіть для дитини стабільне та безпечне середовище. Якщо є можливість, забезпечте дитині окреме місце для відпочинку та розваг, де вона зможе почуватися захищеною.
• Використовуйте заспокійливі ритуали перед сном — читання казок, обійми, спокійна музика. Повторювані дії допоможуть дитині відновити відчуття стабільності.

2. Залучити фахівців: психолога та логопеда

• Важливо залучити до роботи з дитиною фахівців — дитячого психолога або психотерапевта, а також логопеда. Психологи, спеціалізовані на роботі з травмою, можуть застосовувати техніки арт-терапії, казкотерапії, які допоможуть дитині подолати страх.
• Логопеди можуть працювати з дитиною над відновленням мовлення через ігрові техніки, що допоможуть їй знову знайти впевненість у власному голосі.

3. Не тисніть на дитину

• Варто розуміти, що тиск і вимога говорити можуть погіршити ситуацію. Необхідно дати дитині час і простір для відновлення. Ваша терплячість і підтримка — запорука її одужання.
• Дозвольте дитині використовувати інші способи спілкування: малювання, написання, обійми. Часто діти можуть показати свої почуття через творчість, а це, у свою чергу, допоможе відновити зв’язок із зовнішнім світом.

4. Заняття в групах підтримки

• Групові заняття для дітей, які пережили травму, можуть допомогти дитині зрозуміти, що вона не самотня у своїх відчуттях. Спілкування з ровесниками, які пережили подібний досвід, знижує відчуття страху та сприяє емоційному одужанню.
• Організації та волонтери нерідко проводять майстер-класи для дітей: від малювання до акторської гри. Заняття в таких групах не тільки дають дітям нові навички, але й допомагають повернутися до нормального життя.

5. Робота з батьками

• Батьки теж переживають стрес і часто не знають, як допомогти дитині. Консультації для батьків можуть допомогти зрозуміти, як підтримувати дитину у важкі моменти, як правильно спілкуватися з нею та реагувати на її мовчання.
• Підтримка та розуміння батьків є одним з ключових факторів у процесі одужання дитини.

6. Регулярні розмови та обговорення емоцій

• Заохочуйте дитину ділитися своїми відчуттями, але не змушуйте її говорити про травматичні події, якщо вона цього не хоче. Важливо навчити дитину розпізнавати свої емоції та озвучувати їх у комфортний для неї спосіб.
• Знайомте дитину з різними способами емоційного вираження: через мистецтво, спорт, музику. Часто саме такі заняття допомагають дітям поступово повернутися до розмов.

Чого варто уникати

Ігнорування проблеми. Мовчання дитини — це ознака того, що їй потрібна допомога. Не варто чекати, що дитина сама повернеться до нормального спілкування без підтримки. Психологічна травма може залишити глибокий слід на подальшому розвитку дитини.

Непрофесійна підтримка. Не намагайтеся вирішити проблему без участі фахівців. Лікування посттравматичного мутизму вимагає делікатності та професійного підходу, адже некоректна підтримка може погіршити ситуацію.

Психологічна допомога дітям, які зазнали стресу через обстріли, має бути комплексною і враховувати не лише роботу з дитиною, але й підтримку для її батьків. Мовчання дитини після обстрілів — це крик про допомогу, який не можна ігнорувати. За допомогою фахівців, любові та терпіння є можливість повернути дитину до нормального життя, дати їй надію і відчуття безпеки. Що більше ми розуміємо про наслідки війни для дітей, то краще зможемо допомогти їм зберегти своє дитинство попри важкі обставини.