Начальник районного ТЦК Юрій Ковалюк зізнався, що не пустить сина до ЗСУ, бо “людей кладуть батальйонами”

Повномасштабна війна Росії проти України триває вже четвертий рік, і з кожним новим етапом все виразніше проступають системні проблеми, які не можна приховати за героїзмом окремих воїнів. Українське суспільство досі демонструє неймовірну єдність у спротиві, але дедалі частіше на поверхню виходять болючі й неприємні правди про те, якою ціною цей спротив тримається. Йдеться не тільки про втрати на фронті, а про спосіб мислення, в якому людське життя перетворюється на ресурс, котрий можна безкарно витрачати. І саме в цьому контексті показовою стала відверта розмова з начальником Другого відділу Дубенського районного ТЦК та СП Юрієм Ковалюком, оприлюднена виданням “Четверта влада”.

Юрій Ковалюк відверто каже, що дозволить своєму 22-річному синові йти до війська.  Той щойно закінчив Львівський торгово-економічний університет, чекає, поки завершить навчання наречена.

“Я його не пущу. Не пущу в армію, це вже все, вистачить. Сину 22 роки”, — сказав Ковалюк, і ці слова пролунали не як виняток, а як вирок системі.

Ковалюк визнає, що молодих людей з міркувань виживання та бідності заганяють у «м’ясні бригади», де шансів вижити критично мало.

За словами Ковалюка, з самого початку повномасштабного вторгнення в Україні не була адекватно оцінена наявність людського ресурсу. На відміну від Росії, яка має змогу кидати десятки тисяч на передову, Україна має значно менше мобілізаційних резервів. Але попри це, людей почали “класти батальйонами” — саме так, без зайвих евфемізмів, описав ситуацію начальник ТЦК.

“Я сам бачив, як це відбувається… просто з початку війни не розрахували наш людський ресурс. Людей бездумно клали батальйонами… Ось зараз випливе Бахмут, Бахмут випливе”, – наголосив начальник ТЦК.

У підрозділі Ковалюка, який брав участь у боях під Бахмутом, лише за неповний місяць загинуло 24 військовослужбовці, ще 111 отримали поранення — серед них і сам Ковалюк.

“Розумієте, я сам бачив як воно відбувається. Є такі командири, що вони ложать батальйонами. Просто з початку війни не розрахували наш людський ресурс. Він набагато менший, чим у москалів, і бездумно ложили батальйонами… Ну от зараз випливе Бахмут, Бахмут випливе.

В Бахмуті в мене за неповний місяць 24 людини – двісті (загиблі. – ред.). 17 чоловік я не зміг забрати, бо положив би ще 30 і не забрав би. І 111 людей, включаючи мене, – триста (поранені. – ред.). Я був з особовим складом на позиціях і я виходив як останній єдиний комбат в бригаді, який вів стрілецький бій.

В мене ж зять пропав безвісти два роки назад. Я виходив з Бахмута, а він зайшов туди. Буквально півгодини і могли зустрітися. Дочка вже другий рік чекає. От це буде в квітні два роки. То пішла служити в Рівненський районний ТЦК. У нас тепер династія ТЦК. Ну вона правда служила в мене в розвідбаті раніше солдатом. Оце закінчила кафедру і пішла”, – сказав Ковалюк.

Водночас саме він як керівник районного ТЦК відкрито заявляє: він не радить хлопцям віком від 18 до 24 років підписувати контракт на службу в армії. Бо реальність така, що більшість із них потрапляє в так звані “м’ясні бригади” — підрозділи, де ймовірність залишитись живим критично мала.

Ковалюк пояснює: ця мобілізаційна програма в першу чергу приваблює тих, кому терміново потрібні гроші. Але більшість із них навіть не знають, що обіцяні виплати можуть виявитися фікцією. За словами воєнкома, минулими вихідними — у суботу й неділю — він взагалі не поставив у план мобілізації жодного призовника.

“Під цю програму підуть ті пацани, яким треба гроші. А самі не знають, що ті гроші можуть і не получити. Ну, зараз от субота-неділя по нулях, не поставив нікого. Завтра вже налаштовуюсь на нараді на сувору догану.

Неприємна процедура. В минулому місяці я отримав без премії зарплату, як молодший лейтенант. В цьому місяці теж налаштовуюсь.

Що мені подобається в начальнику обласного ТЦК – він ставить реальні плани. Те, що там ставить Сухопутка (Сухопутні війська України. – Ред) – це нереальні плани. А він вимагає хотя би 50% дайте. Ну, це більш-менш.

Сама система така, розумієте. Її треба міняти. 2025-й рік показав: всі патріоти пішли, а їх фактично тупими діями знищили. Зараз патріотів вже нема. Один на місяць прийде (в ТЦК. – Авт.), каже: “жінка задовбала, я йду служити”.

…Завтра вже на нараді налаштовуюсь на сувору догану”, — сказав він.

Зізнання начальника Рівненського ТЦК Юрія Ковалюка є не просто відображенням персонального досвіду, а голосом тієї внутрішньої правди, яку дедалі важче приховувати. Це сигнал суспільству, що ціну війни мають платити не лише молоді хлопці без грошей, а й ті, хто ухвалює рішення, організовує систему та формує її правила. Його слова є емоційним зізнанням людини, яка сама втратила близьких і бачить, що відбувається на передовій.