Чому підозрювані в корупції депутати втікають за кордон: директор НАБУ розповів про причини

Корупція залишається однією з головних проблем сучасної України, підриваючи довіру громадян до державних інституцій і створюючи значні перешкоди для розвитку країни. За роки незалежності корупційні схеми проникли у всі рівні державної влади, а державний апарат нерідко стає інструментом для захисту власних інтересів посадовців. Однак, боротьба з корупцією значно ускладнюється тим, що топкорупціонери, обвинувачені у кримінальних справах, часто знаходять можливості для втечі за кордон. Це викликає серйозні сумніви щодо ефективності існуючих механізмів контролю, зокрема у випадках, коли корупціонери уникають правосуддя за кордоном через юридичні лазівки. Одним із прикладів подібних випадків є нещодавні події з депутатами Верховної Ради, зокрема з представниками партії “Слуга народу”, які отримали можливість виїзду за межі України, незважаючи на наявні підозри у корупції.

Директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Семен Кривонос вважає, що НАБУ не може надавати дозволи на закордонні поїздки для таких осіб, оскільки відповідне рішення про обмеження пересування ухвалює суд. Ситуація, коли народні депутати, фігуранти кримінальних справ, залишають територію України, стала частим явищем. Наприклад, Сергій Кузьміних, депутат партії “Слуга народу”, якого вже кілька років підозрюють у хабарництві, нещодавно отримав дозвіл на виїзд за кордон.

“НАБУ не дозволяло їхати за кордон у відрядження. Є частина підозрюваних і вже обвинувачуваних у суді, у яких зобов’язання щодо обмеження змінює суд. Зобов’язання не залишати місце проживання або територію області можуть змінити на дозвіл їздити лише по території України. Або ж термін обмеження пересування взагалі спливає й суд його вже не подовжує”, – заявив Кривонос.

Як зазначив Кривонос, суди мають право змінювати обмеження для підозрюваних. Якщо спочатку фігуранти можуть мати заборону залишати місце проживання чи територію області, з часом ці обмеження можуть бути переглянуті, дозволяючи пересування в межах країни або взагалі скасовуючи їх. Часто ці рішення обґрунтовуються тим, що строки дії обмежень вичерпуються, а суди не завжди подовжують їх, що дає змогу підозрюваним уникнути правосуддя.

Ще один випадок – депутат Андрій Одарченко, якого підозрюють у підкупі криптовалютою. За даними НАБУ, він покинув країну без проходження митного контролю. У цьому випадку, як пояснив Кривонос, він не був зобов’язаний носити електронний браслет через відсутність відповідного рішення суду.

“НАБУ не має права контролювати фігурантів кримінальних справ із моменту, коли справу передали до суду, без відповідної санкції суду. Контроль кордону — це зона відповідальності прикордонної служби. Але тут знов-таки питання системи. Топкорупціонери виходять під заставу, за певний час їхні зобов’язання щодо обмеження пересування зазвичай пом’якшують”, – наголошує Кривонос.

Він підкреслив, що судовий розгляд кримінальних справ може затягуватися на роки. Це на руку підсудним, які прагнуть виграти час, використовуючи правові прогалини, що залишилися після ухвалення “поправок Лозового”. Однією з основних проблем також є нестача електронних браслетів, що унеможливлює ефективний контроль за підозрюваними. У результаті відсутність системи, яка б гарантувала покарання, дозволяє корупціонерам залишатися на свободі.

“Браслетів у МВС бракує… Тобто немає чітко налагодженої державної системи, яка б гарантувала неминучість покарання”, – заявив директор НАБУ

Щодо питання екстрадиції, Кривонос зазначив, що рішення про видачу підозрюваного іноземні держави ухвалюють виключно в рамках судової процедури. При цьому рішення часто залежить від обставин, включно з можливими загрозами життю підозрюваного.

“Саме судові органи тієї чи іншої країни вирішують, екстрадувати підозрюваного чи ні, з урахуванням обставин, зокрема й тих, що можуть загрожувати життю. Й саме повномасштабна війна, що триває в нашій країні, часто стає причиною відмови в екстрадиції. Та є й позитивні кейси, коли людину все-таки вдається повернути в Україну для притягнення до відповідальності. Останній такий — екстрадиція одного з підозрюваних у заволодінні нерухомістю держпідприємства “Національна кінематека України”, – вважає Кривонос.