Пошкоджений російським ударом 27 січня вузол у Бродах знову поставив на порядок денний питання, яке в Європі намагалися відкласти: скільки ще триватиме залежність окремих держав ЄС від російської нафти і якою ціною за неї платитиме Україна.
Зупинка транзиту південною гілкою “Дружби” до Угорщини та Словаччини спровокувала політичну ескалацію. Будапешт і Братислава звинуватили Київ у затягуванні ремонту та пригрозили припиненням постачання газу й електроенергії до України. Єврокомісія дипломатично заявила, що “вітала б” відновлення прокачування, але наголосила: рішення – за Києвом з огляду на безпекові ризики. Ці погрози не були безпосередньо пов’язані з новими санкціями проти російської компанії “Лукойл”.
Попередня дипломатична суперечка навколо Lukoil стосувалася посилення санкційного режиму та обмеження транзиту її нафти територією України й уже тоді викликала різкі заяви Будапешта та Братислави. Натомість нинішні вимоги щодо відновлення транзиту і погрози обмежити постачання газу та електроенергії до України пов’язані із зупинкою прокачування через “Дружбу” після обстрілів та розбіжностями щодо строків і умов відновлення інфраструктури.
Геополітика труби
“Дружба” – одна з найбільших нафтотранспортних систем світу, спроєктована ще в радянський час. Її потужність оцінюють приблизно у 2 млн барелів на добу. Після 2022 року більшість країн ЄС відмовилися від російської нафти, але Угорщина і Словаччина зберегли імпорт через південну гілку, посилаючись на технологічну прив’язаність своїх НПЗ.
У 2025 році Україна транспортувала цією гілкою 9,73 млн тонн російської нафти – на 14% менше, ніж роком раніше. Це мінімальний показник щонайменше з 2014 року. Тренд на зниження був очевидним і без обстрілів. Утім, атака на інфраструктуру лише пришвидшила процес.
Україна сформулювала свою позицію досить чітко: відновлення пошкодженої інфраструктури можливе, проте для стабільної роботи об’єктів необхідне припинення російських атак. Ремонт у таких умовах – це не лише технічне, а й безпекове питання.
Єврокомісія підкреслює, що не тисне на Україну щодо відновлення нафтопроводу «Дружба» і не встановлює жодних дедлайнів. Як заявила представниця ЄК Єва Ітконен:
“Щодо відновлення Україною нафтопроводу “Дружба”, ми перебуваємо в контакті з усіма відповідними органами влади України, щоб отримати роз’яснення щодо термінів ремонту. Ми не підштовхуємо, не тиснемо і не встановлюємо Україні жодних часових рамок для цього“.
Будапешт: енергетика як важіль
Реагуючи на суперечку навколо зупинки транзиту російської нафти через нафтопровід “Дружба”, керівник апарату прем’єр‑міністра Угорщини Гергей Гуяш заявив про те, що Будапешт розглядає можливість зупинки поставок газу та електроенергії до України. За його словами, такий крок був би “контрзаходом”, якщо Київ не відновить постачання нафти, і водночас він відображає претензії Угорщини та Словаччини щодо нібито “політичного затягування” ремонту трубопроводу, пошкодженого російськими обстрілами.
Разом з тим угорська пропозиція щодо зупинки енергопостачання в Україні не була оформлена як ухвалене технічне рішення, і згодом угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто уточнив, що повністю зупиняти експорт електроенергії не планують, адже це може мати негативні наслідки для угорців у Закарпатті.
Також варто врахувати, що поставки газу до України через Угорщину і Словаччину здійснюють не державні монополії безпосередньо, а здебільшого приватні трейдери на транзитних маршрутах, і пряме блокування таких потоків могло б суперечити правилам ЄС і європейській енергетичній політиці.
У 2025 році з угорського напрямку Україна імпортувала понад 2,9 млрд кубометрів газу – 45% загального імпорту. У січні 2026-го частка зменшилася до 38% (266 млн кубометрів) завдяки більш активному імпорту з Польщі. Можна констатувати, що польський маршрут уже забезпечує понад половину місячного імпорту. Додатково, польська компанія Orlen планує поставити понад 1 млрд кубометрів газу до України у 2026 році.
Отже, запаси в українських підземних сховищах майже на 40% перевищують минулорічні показники на аналогічну дату. Це знижує чутливість до короткострокових політичних рішень сусідів.
З електроенергією ситуація складніша. У лютому 2026 року частка імпорту з Угорщини досягала 50% у структурі імпорту, у 2025 році – близько 1,4 млн МВт-год (42%). На тлі дефіциту після російських ударів тимчасове припинення постачань могло б створити короткострокову напругу в системі. Але й тут йдеться скоріше про політичну риторику: жодних формальних обмежень не запроваджено.
Дизель як перший сигнал
Паралельно Угорщина та Словаччина вже припинили експорт дизельного пального. У січні 2026 року цей напрямок забезпечував близько 11% імпорту дизелю до України. Втім, сезонно низький попит і альтернативні поставки з Польщі та інших країн дають змогу компенсувати втрати без істотного цінового шоку.
Цей крок є важливим символічно: енергетична кооперація дедалі більше залежить від політичної лояльності.
Брюссель між солідарністю і залежністю
Єврокомісія опинилася в делікатній позиції. З одного боку – стратегія скорочення російських енергоресурсів. З іншого – інтереси держав-членів, які зберігають залежність від “Дружби”. У Брюсселі наголошують: відновлення транзиту віталося б, але рішення залишається за Україною.
На цьому тлі Угорщина блокує надання Україні кредиту ЄС обсягом 90 млрд євро, пов’язуючи свою позицію з питанням транзиту. Енергетика стає елементом ширшого переговорного поля.
Альтернатива: Нафтопровід “Одеса–Броди”
Київ натомість пропонує ЄС альтернативну логістику – використання нафтопроводу “Одеса-Броди” з можливим морським постачанням і подальшим транспортуванням до країн Центральної Європи. Це технічно складніше і потребує узгодження маршрутів, але відкриває шлях до диверсифікації джерел – без повернення до прямої залежності від російської сировини.
Показово, що Хорватія відмовилася транспортувати російську нафту через Adriа pipeline. Таким чином, навіть у межах ЄС формується різне бачення допустимого рівня співпраці з Москвою.
Після “Дружби”
Пошкодження інфраструктури в Бродах оприявнило крихкість старої енергетичної архітектури. “Дружба” створювалася як інструмент інтеграції радянського простору; сьогодні вона перетворюється на зону напруги між союзниками.
Для України відновлення транзиту – це питання безпеки, а не лише доходів. Для Угорщини і Словаччини – питання енергетичної стабільності та внутрішньої політики. Для ЄС – це індикатор послідовності в курсі на поступову відмову від російських енергоресурсів і здатності дотримуватися власної стратегії.
Транзит під вогнем
На цьому тлі варто звернути увагу ще на один епізод, який демонструє, що енергетична інфраструктура дедалі більше стає елементом воєнної логіки. У ніч на 23 лютого, за інформацією поінформованого джерела УП в СБУ, далекобійні безпілотники уразили нафтоперекачувальну станцію “Калейкіно” в Татарстані – один із ключових вузлів транспортування російської нафти до магістрального нафтопроводу “Дружба”. Повідомляється про щонайменше шість вибухів і масштабну пожежу з загорянням резервуарів. Станція приймає нафту із Західного Сибіру та Поволжя, змішує її і подає на експортний маршрут. Відстань від державного кордону України до цього об’єкта перевищує 1200 кілометрів.
Офіційно в СБУ підкреслюють системний характер таких дій, пов’язуючи їх із завданням обмежити видобуток і транспортування російської нафти – ключового джерела доходів бюджету РФ. У ширшому вимірі це означає, що “Дружба” перестає бути виключно економічним проєктом. Вона стає інфраструктурою, яка одночасно є джерелом доходів для Москви, важелем впливу для окремих столиць ЄС і складовою воєнної економіки Росії.
