ІА”ФАКТ” вже писало про рішення Сполучених Штатів змінити отримувача поставок озброєння, яке раніше було заплановано для українських сил ПВО. Міністр оборони США Піт Гегсет доручив перенаправити ракети, призначені для боротьби з безпілотниками, на потреби американських військових контингентів, що перебувають у зоні Близького Сходу.
У той час як українська армія готується до чергових хвиль атак з використанням російських дронів і ракет, дефіцит озброєнь стає дедалі відчутнішим. Рішення Гегсета загострює дискусію про пріоритети Вашингтона та викликає занепокоєння щодо стійкості західної підтримки України у сфері повітряної безпеки.
Відповідний наказ оформлено у службовій записці, якою глава Пентагону санкціонував перекидання боєприпасів до підрозділів ВПС США. Йдеться про ракети з підривниками, адаптованими для ураження дронів, що використовуються як економні засоби боротьби з повітряними цілями. Їх перевага полягає в нижчій вартості порівняно зі стандартними зразками “повітря-повітря”, зокрема Sidewinder або AMRAAM.
Ракети, про які йдеться, раніше були модифіковані для використання на винищувачах F-16 та F-15E і вже довели свою ефективність у контексті української ППО. Рішення про їх закупівлю на користь України було ухвалено ще адміністрацією Джо Байдена.
Втім, зараз Пентагон визнав нагальність їх застосування в іншому регіоні. У повідомленнях до Сенатського комітету з питань збройних сил американські посадовці пояснили це необхідністю зміцнення оборонного потенціалу на тлі загроз з боку Ірану, а також ймовірного загострення у зоні відповідальності американських сил, зокрема в Ємені, де триває протистояння з формуваннями хуситів.
У той час як українська армія готується до чергових хвиль атак з використанням російських дронів і ракет, дефіцит озброєнь стає дедалі відчутнішим. Рішення Гегсета загострює дискусію про пріоритети Вашингтона та викликає занепокоєння щодо стійкості західної підтримки України у сфері повітряної безпеки.
У пріоритеті не Харків, а Ер-Ріяд: як США переглядають союз з Україною
Американські військові бази у близькосхідному регіоні справді переживають період зростаючої загрози. Наприкінці січня, після серії атак дронами та ракетами з боку іранських проксі-сил, зокрема хуситів у Ємені, під час атаки на базу в Йорданії загинули троє американських солдатів. Після цього Пентагон почав термінове перекидання засобів протидії дронам, включно з детонаторами, призначеними для України.
Хусити вже понад півроку атакують міжнародне судноплавство в Червоному морі. Наразі відомо про понад 100 інцидентів, сотні мільйонів збитків та серйозну загрозу безпеці торгівлі. Іран — за спиною. Американські кораблі атакують радари й ракетні платформи хуситів, авіаносці входять у регіон. У березні-травні США провели масштабну операцію “Rough Rider”: нищили установки, з яких запускали дрони й ракети.
І це справді фронт, але не менш гарячий фронт у Харкові чи Миколаєві. І якщо на Близькому Сході мішенями стають кораблі в морі, то в Україні — житлові будинки, школи та електропідстанції. І тут питання: чия безпека для США важливіша?
Можливо, це рішення логічне з точки зору стратегії стримування Ірану. Адже Трамп заявив, що якщо Іран просунеться в збагаченні урану, буде удар. Можливо, це просто попередження, а можливо, підготовка до війни. Але у цій шаховій партії пішаків забирають із Києва.
Взагалі, перекидання підривників — не одинокий крок. Це частина нової логіки, в якій необхідність допомоги Україні — більше не безумовна. Міністр оборони США ігнорує зустрічі НАТО з питань підтримки Києва. Водночас американські військові судна з вантажем озброєння відправляються на інший фронт. У глобальному конфлікті Вашингтон сам обирає, де розгорнути свій арсенал.
А для України це означає одне: навіть схвалена зброя може не прибути. Навіть вже підписані документи можуть бути переписані. І навіть союзник, який ще вчора постачав ракети, завтра скаже: “Є інші, терміновіші загрози”. І залишити Київ у ніч без підривників, але з тими ж Шахедами.
Shahed над Києвом, підривник у Кувейті: як змінюється географія безпеки США
Серед ночі, коли російські дрони з сиренами смерті вриваються в небо над українськими містами, найбільше значення мають не гасла, а техніка. Не заяви на самітах, а підривники. Саме ті малі, але життєво важливі компоненти ракет, які дозволяли знищувати Shahed-136 до того, як він досягне житлового кварталу, електростанції чи пологового будинку. І саме ці підривники тепер забирає не ворог, а союзник.
Йдеться про спеціальні детонатори, які були частиною американських високоточних ракет APKWS — зброї, що перетворила звичайні 70-міліметрові снаряди на інструмент прицільного знищення ворожих цілей. В умовах фронту, де кожен Shahed несе ризик для мирного життя, ці ракети стали для України не просто технікою, а щитом. Українські військові застосовували ці боєприпаси у наземних установках протидії дронам і показали вражаючу ефективність.
Удар по цім підривникам — не технічна деталь, а пряме втручання в обороноздатність країни, що потерпає від потужного агресора. Можливо, на Близькому Сході вони теж рятуватимуть життя. Але на якому фронті зараз вибухає більше цивільних об’єктів щодня: в Україні чи у Саудівській Аравії, у Києві чи в Ер-Ріяді?
Це рішення не перше і, схоже, не останнє. Міністр оборони США Піт Гегсет навіть не став приїжджати на зустріч міністрів НАТО щодо підтримки України. Він прямо заявив: головний вектор — не Східна Європа, а Тихоокеанський регіон. Водночас українці самотужки розробляють інноваційні системи — той ж, Sky Sentinel, штучний інтелект якого розпізнає й знищує Shahed за секунди. Але ж навіть найкраща система не зможе працювати без боєприпасів.
Підривники — це не просто вибухівка. Це частина архітектури опору. В умовах, коли російські дрони атакують енергетичну інфраструктуру, вибивають ТЕЦ, залишають людей без світла й тепла, питання ефективної протидії безпілотникам — без зайвого пафосу питання виживання. І тому забрати в України ці компоненти — це як вирвати в людини серце, бо потрібна кров для іншого пацієнта.
Чи можна знайти заміну? Україна активно намагається. Компанія Kvertus розробила системи радіоелектронної боротьби на кшталт KVS G-6, які “глушать” сигнал ворожих дронів, змушуючи їх падати або втрачати контроль. У бойових умовах ці системи показали себе добре, але вони не є універсальною заміною підривним ракетам.
Ще один напрямок — спроба створити вздовж фронту “антидронову стіну”. Йдеться про складну систему РЕБ, радарів і зенітних засобів, яка потребує величезних ресурсів і часу. Це стратегія на місяці, а дрони атакують сьогодні.
Тепер вся надія на Європу. Велика Британія та Латвія очолили коаліцію з постачання FPV-дронів, що можуть слугувати як оборонна, так і наступальна відповідь. Проте ці системи ефективні передусім у ближньому бою, а не для збиття повітряних цілей. Ці дрони — “боєприпас на відстані витягнутої руки”, а не щит проти Shahed.
Одним із найперспективніших кроків стало підписання угоди з бельгійським концерном Thales про спільне виробництво ракет для протидії дронам. Це рішення відкриває шлях до власного виробництва, але перші ракети з’являться не завтра. Поки ж фронт залишається вразливим.
Українське командування наразі не коментує прямо вилучення підривників. Але загальний настрій зрозумілий: захист потрібен більше, ніж будь-коли. Під час останньої зустрічі Контактної групи з питань оборони президент Зеленський звернувся до партнерів із проханням прискорити постачання систем ППО, зокрема Patriot, аби хоч частково компенсувати втрату інших компонентів.
…А тим часом щоночі українські оператори ППО знову вдивляються в екрани. І щоразу, коли Shahed пролетить занадто далеко, вони знають: десь бракувало секунди, а десь — саме того підривника, який ще вчора мав бути тут, а сьогодні — вже на іншому фронті. На фронті чужої війни.
Тетяна Вікторова
