Нагородопад як дзеркало історичних суперечок: які наслідки матиме дипломатичний скандал через минуле для України та Польщі

Дипломатичний скандал, який спалахнув між Україною та Польщею через взаємне відкликання та повернення найвищих державних нагород, оголив небезпечну ситуацію: навіть перед лицем смертельної загрози з боку РФ історичні привиди здатні руйнувати найміцніші союзи. Рішення позбавити президента України ордена Білого Орла через перейменування військового підрозділу на честь УПА та миттєвий солідарний демарш українських посадовців продемонстрували, що емоції та внутрішньополітична кон’юнктура починають переважати над геополітичною безпекою. Ця ситуація виходить далеко за межі протокольних суперечок, адже вона ставить під загрозу життєво важливу підтримку та добросусідські відносини, від яких безпосередньо залежить стійкість українського фронту.

Дипломатичний розлом: як позбавлення нагороди Володимира Зеленського зумовило солідарний демарш українських політиків

19 червня президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив безпрецедентне рішення, яке миттєво підірвало дипломатичний простір: президента України позбавлено ордена Білого Орла. Ця відзнака є найвищою державною нагородою Польщі, символом абсолютного визнання, проте Навроцький вирішив забрати її назад. Причиною такого кроку, за словами польського лідера, стало погодження Володимира Зеленського на присвоєння одній із частин Збройних сил України назви «Героїв УПА». Навроцький пояснив, що орден уособлює найвищу довіру та вдячність польського народу, а це вимагає від нагородженого нею відповідної поваги до історичних цінностей.

Водночас польська сторона спробувала згладити гострі кути, запевнивши, що цей крок не означає кардинальної зміни стратегії Варшави щодо підтримки українців у протистоянні російській агресії. Навроцький чітко назвав Росію агресором, а Путіна — злочинцем, який розв’язав найбільший збройний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни. У своєму зверненні він емоційно згадав про розбомблені житлові квартали, розділені родини та дітей, які рятуються втечею, поклавши всю відповідальність на Кремль. Посилаючись на складне минуле Польщі, яка пережила депортації та радянський контроль, лідер держави підкреслив особливу ціну свободи для своєї нації. Отже, Варшава декларує готовність співпрацювати далі, проте відмовляється заплющувати очі на історичні суперечності. Крім того, Навроцький висловив позицію, що Польща не допустить інтеграції до Європейського Союзу тих країн, які не усвідомлюють потреби відмовитися від культу тоталітаризму та насильства.

Відповідь української сторони на рішення Навроцького виявилася миттєвою, солідарною та скоординованою. 20 червня голова Офісу Президента України Кирило Буданов публічно відмовився від Золотого офіцерського хреста ордена «За заслуги перед Польщею», яким його нагородили в 2025 році. Він наголосив, що Україна самостійно формує власну національну пам’ять і нікому не диктує, як вивчати минуле. Також Буданов висловив глибоке переконання, що рішення Навроцького позбавлене справедливості, адже кавалером ордена Білого Орла досі є італійський фашистський диктатор і поплічник Гітлера Беніто Муссоліні. Буданов зазначив, що Київ дасть належну оцінку діям Варшави, висловивши впевненість в підтримці своєї позиції з боку більшості українців.

До цього демаршу приєднався і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, заявивши про намір повернути Командорський хрест із зіркою Ордена «За заслуги перед Польщею», отриманий ним у жовтні 2022 року. Очільник МЗС назвав дії польського колеги стратегічною помилкою, вигоду від якої отримає лише Москва. Міністр зауважив, що українська сторона ніколи не прагнула цього конфлікту й останні півтора року активно працювала над деполітизацією складних тем. За його словами, Київ докладав зусиль для відновлення наукової роботи істориків, розблокування пошуково-ексгумаційних процесів і перепоховань на прохання Варшави, а також відновлення діяльності Конгресу істориків. Подібні безрозсудні кроки польського керівництва, на думку дипломата, унеможливлюють подальше збереження нагороди.

Посол України у Польщі Василь Боднар теж не залишився осторонь, оголосивши про повернення Кавалерського хреста Ордена «За заслуги Республіки Польща». Він нагадав про колосальну хвилю солідарності на початку повномасштабного вторгнення та спільні безпекові інтереси обох країн. Посол підкреслив, що за останні півтора року у відносинах було досягнуто значного прогресу, проте указ Навроцького сприймається українським суспільством болісно, як випад проти всього народу. Боднар наголосив, що не може прийняти позбавлення відзнаки лідера країни, яка мужньо тримає удар російських ракет і дронів, захищаючи європейський мир. Також посол висловив сподівання, що взаємна повага зрештою переможе політичну кон’юнктуру, адже від чвар між сусідами завжди виграє Кремль.

Крім того, до цих подій втрутилися й інші вагомі політичні фігури. Попередник Сибіги на посаді міністра Дмитро Кулеба додав історичного контексту, нагадавши, що статус кавалерів ордена Білого Орла й досі зберігають не лише фашистський лідер Беніто Муссоліні, але й російська імператриця Катерина ІІ. На тлі цього дипломатичного шторму прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск висловив глибокий жаль через загострення конфлікту. Голова польського уряду відверто визнав, що нинішнє поглиблення суперечок шокує західних союзників і приносить радість виключно Путіну.

Водночас колишній очільник польської дипломатичної місії в Україні Бартош Ціхоцький закликав сторони до виваженості на тлі скандалу навколо позбавлення Володимира Зеленського ордена. Дипломат, який став одним з небагатьох іноземних послів, котрі залишалися в Києві під час найважчих перших тижнів повномасштабного російського вторгнення, озвучив свої застереження. У соціальній мережі X він зазначивши, що вихід можна відшукати з будь-якої кризової ситуації, а успіху досягнуть саме ті, хто зуміє вчасно проявити стриманість. Він також додав, що кожне образливе висловлювання, кинуте в запалі емоцій, залишить тривалий слід у пам’яті обох народів.

Варто зауважити, що на початку червня Ціхоцький теж вдався до символічного кроку та повернув отриманий у 2022 році від Зеленського український орден «За заслуги», у такий спосіб продемонструвавши своє ставлення до рішення Києва присвоїти одному з військових підрозділів назву на честь УПА.

Загроза для спільного майбутнього: які наслідки матиме дипломатичний конфлікт між Варшавою та Києвом

Глибокий дипломатичний розлом навколо найвищої польської відзнаки виник не на порожньому місці, адже за цим публічним жестом криється серйозне протистояння всередині самої Варшави. Гостра боротьба між консервативним правим крилом польського політикуму та нинішнім центристським урядом країни наклалася на особисті кар’єрні прагнення Кароля Навроцького та давню спільну історичну травму. Офіційний привід, яким стало присвоєння українському військовому підрозділу імені «Героїв УПА», перетворився на ідеальний детонатор для запуску внутрішніх процесів у Польщі. Навроцький, будучи професійним істориком і колишнім керівником Інституту національної пам’яті, сформував всю свою публічну ідентичність на темах Волинської трагедії. Його радикальне рішення спрямоване на повну мобілізацію консервативних польських виборців навколо захисту власної версії історичної правди, що є головним козирем правих сил у протистоянні з ліберально-центристським коаліційним урядом.

Цей крок також став очевидною спробою послабити позиції Дональда Туска, поставивши виконавчу владу у вкрай скрутне становище. Прем’єр-міністр вже встиг різко розкритикувати дії президента, назвавши їх підігруванням Кремлю, проте для остаточного юридичного втілення цього рішення необхідний підпис глави уряду. Таким чином Туска змушують обирати між підтримкою відверто антиукраїнського кроку та відкритим конфліктом з дуже чутливою для поляків темою національної пам’яті.

Ситуацію ускладнює й те, що в польському суспільстві помітно зріс запит на так звану жорстку взаємність, коли подальша підтримка України має прямо залежати від поступок з її боку, зокрема у питанні скасування мораторію на ексгумацію жертв Волині. Демонструючи першочерговість інтересів власної держави, Навроцький прагне показати, що Варшава більше не ігноруватиме історичні розбіжності заради геополітичної доцільності.

Скандал з нагородами оголив фундаментальну проблему: Україна та Польща розмовляють різними мовами пам’яті. Те, що для Києва є символом боротьби за свободу, для Варшави — незагоєною історичною раною. Для Володимира Зеленського та командування Сил спеціальних операцій символіка УПА є виключно уособленням запеклого спротиву радянському та російському тоталітаризму, а тому це рішення ухвалювалося задля підняття бойового духу військових, без жодного наміру зачепити почуття сусідів. Натомість для польських консерваторів будь-яка офіційна легітимізація цієї структури є прямою героїзацією організаторів масових вбивств польського цивільного населення у 1943–1944 роках.

З огляду на це, рішення президента Польщі позбавити Володимира Зеленського відзнаки Білого Орла виглядає безвідповідальним, оскільки демонструє зневагу не просто до особи очільника держави, але й до всієї України, яка зараз стримує навалу, прикриваючи собою ту ж саму Польщу. Цю нагороду свого часу вручав попередній польський президент Анджей Дуда саме як символ глибокої шани до героїчного опору українського народу.

Водночас Україна могла уникнути цього скандалу, якби прорахувала реакцію Варшави. Українська дипломатія та аналітики проігнорували той факт, що в Польщі змінився політичний ландшафт і до влади прийшли консерватори, для яких абревіатура «УПА» — це абсолютне червоне світло. В Україні діяли за принципом «наша армія — наші герої», не зваживши політичні наслідки. Підрозділ міг би отримати ім’я видатних історичних діячів спільних для України та Польщі, тоді у Кароля Навроцького не було б юридичного та морального приводу запускати процедуру позбавлення ордена президента України.

Перспектива розвитку цього скандалу може повернутися так, що нинішні події згодом обернуться проти Навроцького, а орден рано чи пізно повернеться до президента. Проте короткостроковий ефект від цих дій є вкрай загрозливим, адже сварка між найближчими союзниками безпосередньо посилює позиції РФ і послаблює єдиний європейський фронт. При цьому реакція українських високопосадовців, які почали масово відмовлятися від польських відзнак, хоча і зрозуміла з погляду національної гідності, але несе в собі ескалацію конфлікту і значні ризики для майбутнього. Цілком логічним кроком було б ігнорування нових нагород від нинішнього керівника Польщі, проте демонстративне повернення колишніх орденів, вручених від імені польського народу за минулих каденцій, лише додає деструктивних емоцій у кризу.

Подібний обмін дипломатичними ударами загрожує перерости у неконтрольовану реакцію, яка з політичних кабінетів швидко переміститься у суспільну площину, спровокувавши нові хвилі руйнування пам’ятників або повторне блокування стратегічних прикордонних переходів. Для України, яка веде виснажливу війну на виживання, такий сценарій є критичним, адже Польща залишається одним з ключових логістичних, військових та гуманітарних донорів, чиє надійне плече забезпечує стабільність українського тилу та фронту.

Попри суверенне право кожної нації шанувати власних історичних діячів, сусідам необхідно усвідомити перебування в одному геополітичному човні перед лицем спільного ворога. Політичні фігури з часом зміняться, тоді як збереження стратегічного партнерства, взаємної поваги та безперебійної допомоги від Варшави є базовим питанням регіональної безпеки на роки наперед. Справжня дипломатична мудрість українських і польських посадовців тепер полягатиме в здатності негайно зупинити цю руйнівну ланцюгову реакцію, відокремити історичні дискусії про минуле від сучасного співробітництва і добросусідських відносин, без яких майбутнє обох націй може опинитися під загрозою.