“Наразі неможливо спрогнозувати, скільки ще триватиме війна”: Павло Паліса розповів про роль ТЦК у сучасній мобілізації та випадки СЗЧ
Процес мобілізації в Україні відбувається в умовах тривалої війни, яка триває вже більше чотирьох років, і є ключовим фактором підтримки бойових спроможностей Збройних сил. Його основним елементом є залучення громадян через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), які забезпечують більшість рекрутованих до армії. Однак методи проведення мобілізації все більше викликають обурення суспільства, що пов’язано з порушенням законодавства, несправедливістю та непрозорістю процесу, а також агресивними діями представників ТЦК.
Роль ТЦК у сучасній мобілізації
За словами заступника керівника Офісу Президента Павла Паліси, територіальні центри комплектування залучають переважну більшість мобілізованих. Він підкреслив, що точні цифри не розголошуються з міркувань інформаційної безпеки, щоб не давати можливості противнику аналізувати ресурси української армії.
«Це переважна більшість. Я не хотів би вдаватися в цифри, в першу чергу, з міркувань безпеки інформаційної. Не треба давати ворогу можливості аналізувати наші спроможності
Повномасштабна війна з Росією триває вже чотири роки, і наразі неможливо спрогнозувати, скільки ще вона триватиме», — зазначив Паліса.
Паліса відзначив, що в сучасних умовах війна має характер конфлікту на виснаження, тому нарощування спроможностей Збройних сил стає стратегічно важливим завданням. При цьому надходження мобілізованих через ТЦК відбувається системно: громадяни проходять огляд, отримують необхідну підготовку та спрямовуються до навчальних центрів, де вони опановують військові навички та готуються до виконання бойових завдань. Ця структура дозволяє зберігати високу ефективність рекрутингу, а також мінімізує ризики втрат у бойових підрозділах через неузгоджені дії новобранців.
Випадки СЗЧ
Паліса зазначив, що більшість випадків самовільного залишення частини (СЗЧ) трапляється на етапі навчання в навчальних центрах. Він пояснив, що основна причина таких випадків – ухилення від мобілізації, а не незадоволення командуванням чи умовами служби.
«Кожен кейс тут індивідуальний, тому що у кожної людини свої причини. Але здебільшого ми по статистиці бачимо, що основна кількість людей, які пішли в СЗЧ, не тікають від, там, “поганого командира”. Велика кількість людей, які здійснили самовільне залишення частини, використовують це як ухилення від мобілізації», – підкреслив він.
Ці спостереження дозволяють більш точно оцінювати ефективність системи та розробляти заходи для зменшення випадків СЗЧ. Водночас заступник керівника Офісу президента наголосив, що рівень СЗЧ упродовж останніх місяців залишається стабільним, а сезонні коливання лише незначно впливають на динаміку мобілізації.
Поточна динаміка та перспективи
За словами Паліси, протягом останніх восьми місяців спостерігається позитивна динаміка мобілізації, що свідчить про стабільну роботу територіальних центрів і збереження кадрового потенціалу армії. В умовах тривалої війни важливим залишається не тільки збільшення чисельності особового складу, але й підвищення бойової готовності та стійкості військових формувань.
Відповідно до заяви Паліси, стратегічне завдання української влади полягає у зміцненні спроможностей Збройних сил задля вирішення довгострокових завдань оборони. На цьому фоні територіальні центри комплектування продовжують залишатися фундаментальною ланкою мобілізаційної системи, забезпечуючи не лише поповнення армії, але й підтримку ефективності бойових операцій у різних регіонах України.
